Світовий досвід впливу війни та повоєнного відновлення на систему освіти громадського здоров’я. Огляд літератури

Анотація

Війна і збройний конфлікт мають серйозні довгострокові фізичні та психологічні наслідки для народонаселення країни: руйнація структури суспільства не лише впливає на здоров’я населення, а й легітимізує та заохочує насильство як спосіб вирішення сформованих війною соціальних проблем. З огляду на сучасні воєнні конфлікти, геополітичну напруженість і тотальне соціальне виснаження, на прикладі нашої держави, а також воєнних конфліктів у Сирії, Ємені, М’янмі, Ізраїлі та секторі Газа, маємо потребу в навчанні систематичних та ефективних практик громадського здоров’я для надання допомоги постраждалому населенню. Значення громадського здоров’я як у запобіганні війні, так і в підтримці миротворчих операцій набуває все більше визнання й необхідності представлення в системі відповідної освіти для підготовки висококваліфікованих фахівців у галузі охорони здоров’я та соціального захисту населення. Мета статті – вивчення перспектив системи освіти громадського здоров’я щодо запобігання війні, реагування на війну, реабілітації та сприяння миру. Матеріали й методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури та методичної документації; моніторинг інформаційних ресурсів мережі «Інтернет»; компаративний аналіз. Результати. У статті представлено обсяг і ступінь наукового дискурсу щодо просування питань війни і миру в системі освіти громадського здоров’я. Ми розглянули результати наукових і навчально-методичних доробок, які зосереджувалися на війні та миротворенні в контексті освіти у сфері громадського здоров’я, що дало змогу провести детальний аналіз освітніх програм, курсів, навчальних ініціатив тощо, що є особливо цінним для досягнення загальної мети – сприяння розвитку освіти у сфері громадського здоров’я. Також виявлено основну проблему системи освіти громадського здоров’я – сліпе ігнорування протягом останніх десятиліть прихованої пропаганди війни й відсутності повної підтримки миру, особливо в структурі освіти сучасної Європи, що створює особливо небезпечне підґрунтя для формування ризиків спалаху воєнних дій на тлі геополітичної ситуації у світі. Отримавши жахливий досвід участі у війні і продовжуючи існувати в умовах активних бойових дій, Україна повинна продемонструвати приклад і стати центром розроблення й упровадження в систему освіти громадського здоров’я максимальних інструментів збереження генофонду нації, комплексного відновлення здоров’я всіх груп населення та повернення стійких мотивів миротворення в державну політику, економіку й соціальне відродження. Висновки. Огляд результатів практичної реалізації освітніх програм у сфері громадського здоров’я показав переважний орієнтир на формування освітніх компетентностей діяльності фахівця в умовах надзвичайних ситуацій і стихійних лих з включенням поодиноких елементів санітарно-гігієнічного й епідеміологічного контролю. Відсутні ідеї та підходи їх реалізації в напрямі промоції миру та профілактики ризиків війни. В умовах сучасності це актуалізує необхідність розвитку системи освіти громадського здоров’я для задоволення гострих потреб вітчизняного й міжнародного суспільства у фахівцях, які професійно опікуватимуться здоров’ям і благополуччям кожного її члена, у тому числі з позиції запобігання ризикам або вчасного усунення ризиків виникнення воєнних конфліктів, оптимізації та убезпечення навколишнього середовища, розробленням і впровадженням інструментів стійкого миру.