Результати діагностики складових комунікативної компетентності майбутніх фізичних терапевтів

Анотація

Резюме. Проблема формування комунікативної компетентності студентів зі спеціальності фізична терапія в умовах навчального закладу потребує пошуку та залучення сучасних методів психодіагностики та на цій основі вибору з боку здобувачів більше ефективних методів самовдосконалення. Мета. Встановлення рівня розвитку комунікативних умінь та навичок у майбутніх фахівців з фізичної терапії за допомогою відповідного психодіагностичного інструментарію, що в перспективі дозволить чітко визначати найбільш дієві, ефективні методи формування комунікативної компетентності фізичних терапевтів, а також їх особистісного саморозвитку, самовдосконалення під час здобування обраної спеціальності. Методи. Аналіз літературних джерел, психодіагностичний комплекс методик: на розпізнавання емоцій «Чи розумієте Ви міміку?», методика на визначення «емоційного інтелекту» (Н. Холла), на уміння слухати, на діагностику стилю поведінки в конфлікті Томаса-Килмена, анкета керівника дискусії (Л. А. Петровська), методи математичної статистики. Результати. Засвоєння відповідних комунікативних знань, певний рівень розвитку умінь та навичок під час навчання дає можливість майбутньому фахівцеві встановлювати ефективне спілкування та стосунки із пацієнтами, родичами, колегами та іншими спеціалістами. Отже, студент під час здобування освіти (магістратура) має визначати свій рівень набутих знань, умінь, навичок спілкування як з метою контролю, так і подальшого (якщо необхідно) вибору методів самовдосконалення та набуття відповідної комунікативної компетентності. В ході дослідження на практичних заняттях з дисципліни «Етика та деонтологія» кожен студент мав проходити складений психодіагностичний комплекс, спрямований на діагностику кожної зі структурних складових спілкування (перцептивна), інтерактивна (взаємодія), комунікативна (інформаційна) та дозволив визначити їх рівень розвитку. Магістри вважають комунікативну (інформаційну) складову у своєму професійному спілкуванні більш розвиненою, ніж перцептивну та інтерактивну. Таким чином, загальне підвищення комунікативної компетентності у навчальному процесі майбутніх фахівців має бути спрямоване саме на підвищення перцептивних та інтерактивних умінь і навичок з низького та середнього до середнього та високого рівня розвитку. Залучення спрямованих методів на саморозвиток та самовиховання комунікативної компетентності у майбутніх фізичних терапевтів полягає у виборі спеціальних вправ, тренінгів та ігор з розвитку перцептивних та інтерактивних умінь, котрі мають бути реалізовані під час навчального процесу, здобуття вищої освіти другого ступеня.

Ключові слова: фізичні терапевти, навчання, магістратура, спілкування, емпатія, емоційний інтелект, перцептивна, інтерактивна, комунікативна сторони спілкування, види взаємодії, співробітництво, суперництво, вербальні та невербальні засоби.