Фактори ризику розвитку ускладнень після оперативного лікування переломів кісток надп’ятково-гомілкового суглоба

Анотація

Резюме. Відомо, що серед усіх ушкоджень нижніх кінцівок переломи надп’ятково-гомілкового суглоба займають досить значне місце. Мета. Визначити та проаналізувати фактори ризику розвитку ускладнень після хірургічного втручання при переломах кісток гомілково-надп’яткового суглоба. Методи. Аналіз та узагальнення спеціальної науково-методичної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів та даних мережі Інтернет. Результати. У ході вивчення та аналізу праць вітчизняних та зарубіжних дослідників було встановлено, що помилки при лікуванні даної патології можуть бути на всіх етапах, починаючи від оперативного втручання і закінчуючи неправильною фізичною терапією, через що і виникають ускладнення. Найбільш поширеною серед ранніх ускладнень є хірургічна інфекція, яка може виникнути через недбалість лікарів або самого пацієнта, серед пізніх ускладнень – контрактура, порушення функції суглоба тощо. Акцентується увага на проблемах пацієнтів, які найбільше схильні до отримання післяопераційних ускладнень, і на тому, як з цим боротися в подальшому. З’ясовано, що ключове місце в успішному лікуванні пацієнтів з переломами кісток надп’ятково- гомілкового суглоба займає фізична терапія. Сучасні підходи до фізичної терапії зводяться до максимально раннього її початку (безпосередньо після травми) і закінчення після повного відновлення функції кінцівки. У разі дотримання цих умов пацієнт може досить швидко почати звичайне для нього побутове і трудове життя. Встановлено, що відсутність повноцінного про-ведення комплексної програми фізичної терапії після переломів кісток надп’ятково-гомілкового суглоба є потужним фактором ризику розвитку ускладнень.
Ключові слова: фактори ризику, ускладнення, остеосинтез, гомілково-надп’ятковий суглоб, фізична терапія.