Оцінка ефективності програми фізичної реабілітації дітей із наслідками дисплазії кульшових суглобів

Основний зміст сторінки статті

Г. Руденко
Ю. Лянной
О. Звіряка
Є. Василенко

Анотація

Дисплазія кульшових суглобів за несвоєчасного виявлення та лікування в ранньому
дитячому віці прогресує і призводить до негативних наслідків, які починають проявлятися у
дітей дошкільного віку.
Мета. Оцінити ефективність застосування засобів фізичної реабілітації у дітей із наслідками
дисплазії кульшових суглобів. Методи. У дослідженні взяли участь 68 дітей дошкільного віку
з односторонньою дисплазією кульшових суглобів за анамнезом (виявлено за результатами
аналізу медичних карт), середній вік обстежених 5,6 ± 0,5 року. Для проведення досліджень
сформовано дві групи: основну (ОГ; n = 35) – діти, які займалися за розробленою нами про-
грамою реабілітації, та контрольну (КГ; n = 33) – діти, які займалися за програмою дитячого
навчального закладу. Тривалість дослідження – 2014–2019 рр. Результати. Після проведення
програми фізіотерапевтичних втручань виявлено, що тонус м’язів-аддукторів наблизився до
значень інтактної кінцівки, що пов’язано з покращенням тонусу м’язів антагоністів (м’язів-
абдукторів стегна (m. gluteus medius, m. gluteus minimus, m. tensor fasciae latae), та виправ-
ленням патологічної привідної контрактури у кульшовому суглобі (в ОГ інтактна – 72,3 ± 3,2
та уражена – 70,2 ± 3,4 (–х ± S); в КГ – інтактна – 69,4 ± 3,5 уражена –76,3 ± 3,7, (р > 0,05). За
результатами обстеження виявлено покращення параметрів відеомоніторингу постави, а
саме: в ОГ кількість дітей з порушеннями у сагітальній площині зменшилось на 11 осіб; пору-
шення постави у сагітальній площині зберіглися у 12 (34,2 %) дітей групи. В КГ також виявлено
позитивну динаміку, але лише у п’яти дітей покращився профіль постави у сагітальній площині,
у решти 17 (51,5 %) дітей порушення постави у сагітальній площини зберіглися рівні первин-
них значень. Висновки. Використання комплексної авторської програми фізичної реабілітації,
спрямованої на усунення та зменшення проявів наслідків дисплазії кульшових суглобів, покра-
щення та корекцію функціональних можливостей опорно-рухового апарату, у яких відбулися
патологічні зміни, зміцнення суглобово-зв’язкового апарату, дозволяє більш ефективно усуну-
ти прояви наслідків ДКС порівняно зі стандартними програмами реабілітації.

Блок інформації про статтю

Номер
Розділ
Статті