Принципи створення та визначення ефективності системи заходів для подолання реабілітаційного нон-комплаєнсу пацієнтів з ожирінням

Основний зміст сторінки статті

М. Г. Аравіцька
О. Б. Лазарєва

Анотація

Мета. Визначити теоретичні передумови низького комплаєнсу (схильність до програми) у пацієнтів з ожирінням, сформувати шляхи його діагностики та створення системи подолання нон-комплаєнсу (небажання діяти за програмою) у процесі тривалої реабілітації з метою зниження маси тіла, провести практичне визначення її ефективності. Методи. Для визначення величини реабілітаційного комплаєнсу та можливих шляхів його покращення за розробленою анкетою проведено розпитування 288 осіб другого зрілого віку з аліментарно-екзогенним ожирінням I–III ступеня. Після цього проведено мотиваційно-ознайомчі лекції і здійснено повторне тестування, за результатами якого пацієнтів поділили на групи з високим комплаєнсом (для проведення реабілітаційних заходів для зменшення маси тіла та підтримки досягнутого рівня комплаєнсу) та з низьким комплаєнсом (група порівняння). Після річного впровадження реабілітаційної програми повторно визначали рівень комплаєнсу. Результати. Під час початкового опитування виявлено недостатній рівень комплаєнсу у більшості хворих ожирінням. Причинами цього найчастіше є тривалий безсимптомний перебіг хвороби, дискомфортні відчуття на початкових етапах дієтотерапії голод, втома, слабке розуміння наслідків ожиріння, можливість додаткового фінансового навантаження. Методи корекції нон-комплаєнсу на всіх етапах корекції маси тіла доцільно проводити такими шляхами: освітні проекти, вплив на поведінку пацієнта; моніторинг комплаєнсу; індивідуальна адаптація програми реабілітації. На фоні застосування програми реабілітації із використанням заходів для утримання комплаєнсу на високому рівні досягнуто статистично значущого покращення індексу маси тіла. Висновок. До програм фізичної терапії хворих з ожирінням з метою підвищення їх ефективності доцільно включати заходи для зменшення реабілітаційного нон-комплаєнсу. Це призводить до збільшення відповідальності пацієнта та ступеня дотримання наданих рекомендацій, посилює самоконтроль, що особливо актуально в умовах тривалого зменшення маси тіла та пожиттєвого її утримання.

Блок інформації про статтю

Номер
Розділ
Статті

Посилання

Аравіцька М, Лазарєва О. Динаміка якості життя хворих з ожирінням під впливом програми фізичної реабілітації [Dynamics of the quality of life of obese patients under the influence of physical rehabilitation program]. Спортивна медицина і фізична реабілітація. 2017;1:72-8. Доступно на: http://nbuv.gov.ua/UJRN/smed_2017_1_12.

Данилов Д. Терапевтическое сотрудничество (комплаенс): содержание, понятия, механизмы формирования и методы оптимизации [Therapeutic collaboration (compliance): content, definitions, mechanisms of formation, optimization methods]. Неврология, нейропсихиатрия, психосоматика. 2014;2:4-12. DOI: http://dx.doi.org/10.14412/2074-2711-20142-4-12.

Котельникова А, Кукшина А. Психодиагностические аспекты приверженности к лечению в процессе медицинской реабилитации [Psychodiagnostic aspects of treatment adherence during medical rehabilitation]. Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры. 2016;3:44-9. DOI: 10.17116/kurort201634-9]

Седлецкий Ю. Современные методы лечения ожирения. Руководство для врачей [Modern methods of treating obesity. A guide for doctors]. Санкт-Петербург: Элби-СПб, 2007. 415 с.

Чеховська М. Комплаєнс як запорука позитивного ефекту у процесі фізичної реабілітації [Compliance as a pledge of a positive effect in the process of physical rehabilitation]. У зб.: Сучасні тенденції у практиці й освіті з фізичної терапії: тези доп. міжнар. наук. семінару. Львів: ЛДУФК, 2016; с. 71-3. Доступно на: http://repository.ldufk.edu. ua/bitstream/34606048/6592/1/М.%20Чеховська.pdf

Adherence to Long-Term Therapies: Evidence for Action. New-York, WHO. 2003. Available from: http://whqlibdoc.who.int/ publications/2003/ 9241545992.pdf.

Amundson D, Djurkovic S, Matwiyoff G.The obesity paradox. Critical Care Clinics. 2010;26(4):583-96. DOI: 10.1016/j. ccc.2010.06.004. (2010)

Cefalu WT, Bray GA, Home PD, Garvey WT, Klein S, Pi-Sunyer FX, et al. Advances in the Science, Treatment, 57Спортивна медицина і фізична реабілітація, No 2, 2019 and Prevention of the Disease of Obesity: Reflections From a Diabetes Care Editors’ Expert Forum. Diabetes Care. 2015;38(8): 1567-82.

Cesa GL, Manzoni GM, Bacchetta M, Castelnuovo G, Conti S, Gaggioli A, et al. Virtual reality for enhancing the cognitive behavioral treatment of obesity with binge eating disorder: randomized controlled study with one-year follo­-wup. Journal of medical Internet research. 2013;15(6):113. DOI: 10.2196/jmir.2441.

Jin J, Sklar GE, Oh MNS, Li SC. Factors affecting therapeutic compliance: A review from the patient’s perspective. Therapeutics and Clinical Risk Management. 2008;(1):269-86.

Lazareva O, Aravitska M, Andrieieva O, Galan Y, Dotsyuk L. Dynamics of physical activity status in patients with grade І-ІІІ obesity in response to a physical rehabilitation program. Journal of Physical Education and Sport. 2017;17(3):1960–5. DOI:10.7752/jpes.2017.03193

Stewart K, George J, Mc Namara KP, Jackson SL, Peterson GM, Bereznicki LR, et al. A multifaceted pharmacist intervention to improve antihypertensive adherence: a clusterrandomized, controlled trial (HAPPy trial). Journal of clinical pharmacy and therapeutics. 2014;39(5):527-34. DOI: 10.1111/ jcpt.12185.

Sturgiss EA, Sargent GM, Haesler E, Rieger E, Douglas K. Therapeutic alliance and obesity management in primary care – a cross-sectional pilot using the Working Alliance Inventory. Clinical Obesity. 2016;6(6):376-9. DOI:10.1111/cob.12167.

World Health Organization. Obesity: preventing and managing the global epidemic. Report of a WHO Consultation (WHO Technical Report Series 894). Available from:http://www. who.int/nutrition/publications/obesity/WHO_TRS_894/en

Zimmerman GL, Olsen CG, Bosworth MF. A ‘stages of change’ approach to helping patients change behavior. American family physician. 2000;61(5):1409-16.