Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія

Теоретичні та методологічні аспекти підтримки ментального здоров’я дітей з порушеннями слуху в умовах тривалого стресового впливу

О. В. Маслова, М. М. Риган — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Протягом 2015–2025 років система фізичного виховання дітей із пору‑ шеннями слуху зазнала глибоких змін, перейшовши від традиційних корекційно-педагогічних підходів до нової парадигми, орієнтованої на реабілітацію та безпеку. Такі масштабні виклики, як пандемія COVID-19 у поєднанні з хронічним військовим та екологічним стресом, зумовили гостру потребу в розробці новітніх механізмів соціального захисту й психологічної допомоги для цієї вразливої групи молоді. Мета дослідження – наукове обґрунтування концептуальної трансформації системи фізичного виховання дітей з порушеннями слуху в умовах довготривалого комбінованого стресу. Методи дослідження: теоретичний аналіз та систематизація наукових даних, системний аналіз, герменевтичний аналіз нормативно-правової бази. Результати дослідження. У процесі вивчення проблеми виокремлено три послідовні періоди еволюції наукових поглядів: стабілізаційний (базовий), дистанційний (антикризовий) та реабілітаційний (глобально-транс‑ формований). З’ясовано, що для поточного етапу (2022–2025 рр.) визначальним є деструктивний вплив воєнно-антропогенних загроз та специфічних нейросенсорних подразників (зокрема, вібраційних навантажень) на рухову активність дітей із порушеннями слуху. У цьому контексті доведено перспективність засто‑ сування реабілітаційно-резильєнтної моделі, ядром якої є оздоровча та рекреаційна діяльність у природному середовищі («зелених зонах»), а також інтеграція двоколійної інклюзивної моделі для успішного повернення дітей у соціум. Висновки. Підтверджено, що на тлі сучасних кризових умов адаптивна фізична культура перетворюється на ключовий інструмент психологічного відновлення. При цьому формування навичок здорового способу життя стає самостійним, невід’ємним елементом комплексної системи підтримки дітей із порушеннями слуху.

Комплексна реабілітація військовослужбовців і ветеранів війни в системі громадського здоров’я

Г. І. Жáра — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

У роботі представлено аналіз досвіду комплексної реабілітації військо‑ вослужбовців та ветеранів під час лікування у військовому госпіталі з позицій системи громадського здоров’я. Мета – розкрити напрями комплексної реабілітації військовослужбовців і ветеранів в умовах військового госпіталю як приклад для системи громадського здоров’я. Методи – бібліосемантичний метод, контент-аналіз, метод моделювання, соціологічний метод. Результати. У процесі комплексної реабілітації поранених і травмованих військовослужбовців та вете‑ ранів одночасно із заходами з медичного, психологічного, фізичного та соціального супроводу основна увага спрямовується на реадаптацію подолання соціальної ексклюзії із залученням різних суспільних інституцій для сприяння процесу реінтеграції. Налагоджено співпрацю з культурними, мистецькими, освітніми, юридичними установами, ветеранськими просторами, волонтерами для комплексної міждисциплінарної підтримки реабілітаційного процесу. Висновки. Виклики для системи громадського здоров’я під час війни спричиняють істотні зрушення в стані здоров’я населення, здійснюючи тиск на всі детермінанти здоров’я на індивідуальному, структурному й контекстуальному рівні. Особлива увага системи громадського здоров’я має спрямовуватися на комплексну реабілітацію військо‑ вослужбовців та ветеранів війни як соціальної категорії з особливими права‑ ми на отримання послуг з охорони здоров’я. Державна й суспільна підтримка є необхідною умовою для повноцінної реінтеграції ветеранів та подолання соціальної ексклюзії через формування поваги до захисників і прийняття їх як найшанованішої верстви населення. У представленому досвіді в межах реабілі‑ таційного процесу здійснюється комплексний підхід до реабілітації поранених і травмованих військовослужбовців за допомогою мультидисциплінарної команди із залученням представників різних категорій суспільства, які сприяють здійснен‑ ню реадаптації для повноцінного функціонування в суспільстві.

Психоемоційний стан та харчова поведінка підлітків в умовах війни

П. В. Киричек, Н. В. Моторна, Т. Є. Лукаш — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Український підліток змушений постійно стикатися зі стресовими ситуаціями – навчальним та інформаційним перевантаженням, соціальною напругою, а в умовах війни ще й із психологічною нестабільністю, що впливає на всі аспекти його життя. Незважаючи на зростання уваги до проблем впливу війни як потужного стресу на психоемоційний стан підлітка, його харчову поведінку та культуру харчування, ці питання залишаються недостатньо з’ясованими. Мета. З’ясувати наявність взаємозв’язку між психоемоційним напруженням та харчовою поведінкою підлітків в умовах війни. Методи. Використано комплексний підхід, що включав теоретичний аналіз та узагальнення наукової літератури, опитування дітей (n = 59) 14–15 років, які протягом 3-х років живуть в умовах військового стану, а також якісний аналіз отриманих емпіричних даних. Статистичний аналіз здійснювався з використанням методів описової статистики та відсоткового співвідношення. Результати. Проведений аналіз результатів анкетування дозволив встановити, що більшість опитаних підлітків зазнає змін психоемоційного стану в умовах війни. Підвищений рівень тривожності відзначено у понад половини респондентів (51 %). Виявлено, що фізіологічні прояви стресу під час повітряної тривоги виникають не у всіх підлітків, однак у частини опитаних спостерігаються психосоматичні реакції, зокрема зміни частоти серцевих скорочень та дихання. Аналіз харчової поведінки показав різноспрямовані зміни раціону підлітків під впливом війни. Встановлено, що режим харчування порушується у більшості досліджуваних, що проявляється нерегулярністю прийому їжі та пропуском основних прийомів їжі. Дослідження структури раціону показало переважання у харчуванні підлітків бутербродів і менш збалансованих продуктів у першій половині дня та більш повноцінного харчування у другій половині дня. Основними причинами пропускання прийомів їжі є заміна їх перекусами, дефіцит часу, вплив стресу та економічні фактори. Висновки. Війна є сильним психотравмувальним фактором та має істотний вплив на психічне здоров’я підлітків. Війна суттєво впливає на харчову поведінку та харчову культуру українських підлітків. Виявлено взаємозв’язок між підвищеним рівнем тривожності, порушенням режиму харчування та зміною структури раціону. Основною причиною порушення харчування є зміна способу життя, що відбулася через повномасштабну війну

Потенціал застосування безпілотних літальних апаратів під час воєнних конфліктів як один із головних пріоритетів під час медичної евакуації

ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Тактична медична допомога на полі бою (Tactical Combat Casualty Care, TCCC) спрямована на максимізацію виживання поранених у бойових умовах шляхом своєчасного надання невідкладної допомоги безпосередньо на місці події та ефективної організації евакуації до наступних рівнів медичного забезпечення. Повномасштабна війна в Україні актуалізувала необхідність упровадити інноваційні технології, зокрема використання безпілотних літальних апаратів (БпЛА), для забезпечення швидкої, безпечної та автономної евакуації поранених із зон підвищеного ризику. Мета. Узагальнити сучасні наукові дані щодо використання БпЛА в тактичній домедичній евакуації в умовах бойових дій, оцінити їх ефективність та сформувати принципи тріажу для інтеграції дронів у систему TCCC. Методи й матеріали дослідження. Пошук наукових джерел здійснювався в базах даних PubMed, Scopus, Google Scholar та вітчизняних ресурсах із використанням ключових слів MEDEVAC, drone, TCCC, military medicine. До аналізу включено 23 публікації за період 2011–2025 рр. Результати дослідження. Свідчать, що впровадження БпЛА в систему тактичної медицини має значний потенціал щодо оптимізації евакуаційних процесів, зниження ризику для медичного персоналу та підвищення загальної ефективності тактичної догоспітальної допомоги. Висновки. Водночас технічні виклики, пов’язані з обмеженою вантажопідйомністю, автономністю енергозабезпечення та вразливістю до засобів радіоелектронної боротьби, потребують подальших інженерних удосконалень і розробки захищених систем управління.

Програма фізичної терапії осіб з дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба

Р. О. Баннікова, Я. К. Черняк — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба (далі – СНЩС) є поширеною патологією, що значно погіршує якість життя пацієнтів через больовий синдром, функціональні обмеження та психоемоційний дискомфорт. Незважаючи на наявність численних підходів до відновного лікування цього стану, питання розробки комплексної програми фізичної терапії, яка б ураховувала індивідуальні особливості пацієнтів та забезпечувала стійкий реабілітаційний ефект, залишається актуальним. З огляду на це, виникає питання: як має бути структурована програма фізичної терапії для досягнення максимальної ефективності у відновленні функції СНЩС? Мета. Обґрунтувати, розробити та оцінити ефективність комплексної програми фізичної терапії для осіб з дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба з урахуванням ступеня функціональних порушень. Методи. У дослідженні використано комплексний підхід до оцінки ефективності про‑ грами фізичної терапії, що містив визначення больового синдрому за візуальною аналоговою шкалою (далі – ВАШ), вимірювання амплітуди рухів у СНЩС методом гоніометрії, оцінку м’язового тонусу жувальної мускулатури за допомогою паль‑ паторного обстеження та міотонометрії, а також аналіз якості життя за опитувальником SF-36. Статистичну обробку даних здійснювали за допомогою програмного забезпечення SPSS версії 25 з використанням t-критерію Стьюдента. Оцінювання результатів проводили на початку дослідження, після завершення програми фізичної терапії та через три місяці катамнестичного спостереження. Результати. Впровадження комплексної програми фізичної терапії продемонструвало високу ефективність у відновленні функції скронево-нижньощелепного суглоба. Зафіксовано суттєве зменшення больового синдрому, збільшення амплітуди рухів у суглобі, нормалізацію м’язового тонусу жувальної мускулатури та значне покращення показників якості життя пацієнтів. Результати зберігалися протягом тримісячного катамнестичного спостереження. Висновки. Розроблена комплексна програма фізичної терапії для осіб з дисфункцією скронево-нижньо‑ щелепного суглоба показала високу ефективність у відновленні функціонального стану суглоба та поліпшенні якості життя пацієнтів, як порівняти з традиційними схемами відновного лікування. Індивідуалізований підхід до побудови програми з урахуванням ступеня порушень забезпечує оптимальні результати реабілітації

Технології реабілітації після черепно-мозкових травм у ветеранів бойових дій

Н. М. Бедь — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Метою статті є аналіз та узагальнення сучасних технологій фізичної та комплексної реабілітації ветеранів бойових дій після черепно-мозкових травм з урахуванням клінічних проявів, функціональних порушень, етапності реабілітаційного процесу та ефективності застосування мультидисциплінарного підходу. Методи статті стосуються діагностики черепно-мозкових травм, класифікації та першої допомоги. Класифікація містить поділ на відкриті / закриті, вогнищеві / дифузні, за ступенем тяжкості (легкі, середні, тяжкі) та за типом ушкодження (струс, забій, дифузне аксональне ушкодження, гематоми). Поєднання медичних, психологічних і соціально-реабілітаційних підходів створює умови для більш повного та стійкого відновлення як військових, так і цивільних пацієнтів. У цьому процесі вагоме значення має комплексне лікування, що поєднує медичні втручання та психологічну підтримку. Результатами лікування набутої черепно-мозкової травми в умовах стихійного лиха тепер виходить далеко за межі виживання та невідкладного лікування, включно з упровадженням реабілітаційних структур, які працюють для реінтеграції людини з набутою черепно-мозковою травмою назад додому та в спільноту

Оцінка ефективності алгоритму фізичної терапії пацієнтів після перенесеного інфаркту міокарда без елевації сегмента ST

А. С. Бойко, В. В. Безугла, О. Е. Івановська, В. Д. Жученко, О. С. Кедрун — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Серцево-судинні захворювання залишаються провідною причиною смертності та стійкої втрати працездатності у світі, формуючи значний медико-соціальний та економічний тягар. Особливу увагу в сучасній кардіологічній практиці привертає інфаркт міокарда без елевації сегмента ST (ІМбпST), поширеність якого невпинно зростає. Зважаючи на специфіку ушкодження міокарда та клінічного перебігу ІМбпST, постає необхідність формування науково обґрунтованих, індивідуалізованих та структурованих алгоритмів фізичної терапії з метою оптимізації раннього та подальшого етапу відновлення пацієнтів. Мета – теоретично обґрунтувати та розробити алгоритм фізичної терапії пацієнтів після перенесеного ІМбпST у гострому та підгострому періодах, а також оцінити його клінічну ефективність. Методи: теоретичний аналіз сучасної наукової літератури; клініко- інструментальні методи (оцінювання функціонального стану за шкалою Борга, 6-хвилинним тестом ходьби (6MWT), опитувальником MacNew (HRQL) та класифікацією NYHA); математичні методи статистики. Дослідження проведено відповідно до етичних норм Гельсінської декларації. У вибірку внесено 20 пацієнтів віком 50–66 років, рандомізованих на основну та контрольну групи. Результати. Установлено, що застосування розробленого алгоритму фізичної терапії забезпечує статистично значуще покращення толерантності до фізичного навантаження (зменшення балів за шкалою Борга; збільшення дистанції 6MWT), підвищення показників якості життя в емоційному, фізичному та соціальному доменах HRQL, а також позитивну динаміку функціонального класу серцевої недостатності за NYHA. Покращення в пацієнтів основної групи перевищували результати контрольної групи, що свідчить про вищу ефективність запропонованого алгоритму, як порівняти з традиційними підходами.

Застосування силових вправ у фізичній терапії осіб із підвищеними рівнями тривожності та депресивності

В. Р. Будзин, О. В. Ханікянц, В. З. Максим — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

У роботі представлено узагальнення сучасних наукових даних щодо впливу силових вправ на психоемоційний стан дорослого населення. Розглянуто фізіологічні, психологічні та соціальні ефекти силових тренувань, а також параметри програм, що забезпечують терапевтичний результат. Мета. Систематизувати дані сучасних емпіричних досліджень щодо ефективності застосування силових вправ у фізичній терапії осіб із підвищеними рівнями тривожності та депресивності. Методи. Аналіз 20 емпіричних досліджень і метааналізів, що оцінювали вплив силових тренувань на показники психічного здоров’я; узагальнення даних щодо тривалості, інтенсивності та частоти занять; аналіз фізіологічних (кортизол, серотонін, дофамін), психологічних (самооцінка, румінації) та соціальних показників (підтримка, ізоляція). Результати. Регулярні силові вправи (45–60 хвилин, 2–3 рази на тиждень, 60–70 % 1ПМ) асоціюються зі зниженням рівня кортизолу, покращенням нейрохімічного профілю, зменшенням симптомів тривожності й депресивності, підвищенням самооцінки та соціальної активності. Виявлено стабільність позитивних ефектів у різних групах дорослих

Ефективність тренувань інспіраторних м’язів у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю

ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Дослідити ефективність тренувань інспіраторних м’язів для пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю. Методи. Аналіз медичних карт, спірографія. Тренування інспіраторних м’язів використовувалися ізольовано, застосування інших методів фізичної терапії протокол не передбачав. Контрольна група не отримувала тренування інспіраторних м’язів. Пацієнти основної групи виконували тренування інспіраторних м’язів, котре складалося з п’яти підходів по 10 повторень. Тренування виконувалося двічі на день, 7 днів на тиждень, упродовж 8 тижнів. Результати. Початкові результати спірографії не відрізнялися у групах. Статистично значущу різницю було виявлено під час порівняння початкових і остаточних результатів пацієнтів основної групи для показників життєвої ємності легень, ємності вдиху, резервного об’єму видиху, форсованої життєвої ємності легень, об’єму форсованого видиху за першу секунду, пікової об’ємної швидкості, миттєвої об’ємної швидкості у момент видиху 75 % від ФЖЄЛ, середньої об’ємної швидкості на ділянці видиху 25–75 % форсованої життєвої ємності легень. Під час завершального вимірювання значення життєвої ємності легень, пікової об’ємної швидкості видиху та вдиху були кращими в основній групі. Висновки. Тренування інспіраторних м’язів призвели до покращення низки показників спі‑ рографії. Статистично кращі результати основна група мала у ряді показників після проходження програми тренувань інспіраторних м’язів

Кардіореабілітація учасників бойових дій у санаторно-реабілітаційних закладах України

В. І. Горошко — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Обґрунтувати та розробити аналітичну модель кардіореабілітації учасників бойових дій у санаторно-реабілітаційних закладах України з урахуванням клінічного профілю, функціональних порушень за МКФ та регіональних ресурсних можливостей. Методи. Дослідження виконано як аналітико-оглядове з елементами порівняльного аналізу. Проведено систематизований пошук і якісний синтез даних міжнародних наукових баз (PubMed, Scopus, Web of Science) та офіційних українських джерел. Дані узагальнювали із застосуванням описових і порівняльних статистичних методів. Частотні показники поширеності серцево- судинних, психотравматичних, метаболічних і респіраторних порушень аналізува‑ ли у відсотках та діапазонах з урахуванням гетерогенності досліджень. Функціональні порушення структурували відповідно до доменів МКФ (b та d). На основі узагальнених даних розроблено аналітичну модель регіональної стратифікації кардіореабілітації з прив’язкою до ресурсних можливостей санаторно-реабілітаційних закладів Полтавської та Рівненської областей. Результати. Установлено, що учасники бойових дій характеризуються гетерогенним функціональним профілем із поєднанням порушень функцій серця (b410), толерантності до фізичного навантаження (b455), емоційних (b152), метаболічних (b540) та респіраторних функцій (b440), що супроводжується обмеженнями активності й участі (d450, d455, d240, d570). Запропонована модель дає змогу диференціювати маршрути кардіореабілітації залежно від домінантних порушень: післягострі та субгострі програми доцільно реалізовувати в санаторно-реабілітаційних закладах Полтавської області, тоді як довготривалі підтримувальні програми для пацієнтів із мультико‑ морбідністю – у закладах Рівненської області. Висновки. Функціонально орієнтована модель кардіореабілітації з використанням МКФ забезпечує обґрунтований вибір етапу, інтенсивності та середовища реабілітації для учасників бойових дій. Регіональна стратифікація санаторно-реабілітаційних закладів створює умови для індивідуалізованого планування довготривалої кардіореабілітації та може бути використана для оптимізації реабілітаційної допомоги в Україні

Вплив колового тренування на покращення функціональної мобільності в процесі фізичної терапії осіб із наслідками гострого порушення мозкового кровообігу

ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Проаналізувати сучасний стан питання застосування колового тренування в процесі фізичної терапії осіб із наслідками гострого порушення мозкового кровообігу. Методи. Проаналізовано дані рандомізованих клінічних досліджень і сучасних оглядів, що описують застосування послідовного виконання вправ різної спрямованості в умовах регульованого навантаження та структурованих інтервалів відпочинку, а також оцінено зміни функціональної мобільності, витривалості та здатності до виконання повсякденних активностей порівняно з традиційними реабілітаційними підходами. Результати. Колове тренування продемонструвало достовірне підвищення швидкості й дистанції ходьби, покращення статичної та динамічної рівноваги, посилення мотивації та залученості пацієнтів, водночас забезпечуючи безпечний рівень інтенсивності та можливість індивідуальної адаптації. Воно чинить комплексний вплив на моторні, сенсорні, когнітивні та психоемоційні аспекти відновлення, сприяє підвищенню функціональної незалежності та якості життя. Отримані дані свідчать, що включення колового тренування до програми нейрореабілітації є науково обґрунтованим і клінічно ефективним рішенням, яке забезпечує комплексний вплив на моторні, когнітивні та психоемоційні аспекти відновлення після інсульту

Роль функціональної когніції у процесі реабілітації осіб після черепно-мозкової травми: потенціал Allen Cognitive Level Screen

О. Д. Калінкіна, Д. О. Колос — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Метою статті є аналіз сучасних наукових підходів до оцінювання когнітивних порушень після ЧМТ з особливим акцентом на концепції функціональної когніції та ролі ерготерапії у відновленні пацієнтів, а також обґрунтування доцільності валідації шкали Allen Cognitive Level Screen (ACLS) для використання в Україні. Методи. Дослідження проведено у форматі наративного огляду літератури з використанням теоретичного аналізу, структурного порівняння підходів до оцінювання когнітивних порушень та аналізу міжнародних моделей когнітивної реабілітації. Результати. Встановлено, що когнітивні порушення після ЧМТ мають характер прихованої інвалідності та суттєво обмежують заняттєву участь. Сучасні наукові дані підтверджують ключову роль функціональної когніції як основи для реального повсякденного функціонування. Ерготерапія розглядається як провідна професія у відновленні когнітивних навичок завдяки заняттєво орієнтованим підходам і здатності інтегрувати оцінювання когніції у виконання повсякденних завдань. Аналіз міжнародного досвіду демонструє, що ACLS є ефективним інструментом короткого заняттєвого скринінгу та може стати важливим компонентом української системи реабілітації після ЧМТ. Інтеграція цього інструменту має потенціал покращення діагностики, індивідуалізації реабілітаційних програм та підтримки розвитку ерготерапевтичної практики, яка заснована на доказах в Україні.

Заняттєва активність осіб із деменцією та роль ерготерапії в її підтримці

М. С. Балаж, Н. Я. Штоковецька, О. М. Клецкова — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Проаналізувати вплив деменції на заняттєву активність осіб із деменцією та обґрунтувати роль ерготерапії в її оптимізації. Методи. У дослі‑ дженні застосовано методи аналізу, синтезу та узагальнення даних сучасної науково-методичної літератури. Пошук і добір публікацій здійснювали в міжнародних базах даних PubMed, Cochrane Library, Web of Science, Scopus та Google Scholar з урахуванням їх відповідності темі дослідження. Результати. Установлено, що деменція насамперед призводить до порушення інструментальної активності повсякденного життя, а також до обмеження соціальної та дозвіллєвої діяльності. З прогресуванням захворювання істотно зростає залежність у базовій активності повсякденного життя, що обмежує участь та супроводжується погіршенням якості життя осіб із деменцією і підвищенням навантаження на їхніх опікунів. Визначено, що рівень залежності в базовій та інструментальній активності повсякденного життя тісно пов’язаний зі зниженням якості життя осіб, які здійснюють догляд. Показано, що для осіб із деменцією та їхніх опікунів пріоритетним є збереження самостійності в базовій активності повсякденного життя та можливість продовжувати участь у функціональних і дозвіллєвих видах заняттєвої активності. Узагальнення результатів наукових досліджень свідчить, що ерготерапевтичні втручання сприяють оптимізації заняттєвої активності, зменшенню поведінкових і психоло‑ гічних симптомів деменції та підвищенню якості життя осіб із деменцією і їхніх опікунів. Водночас у практиці потенціал ерготерапії при деменції реалізується не повною мірою, з переважним фокусом на підтримці активності повсякденного життя. Отримані результати підтверджують доцільність подальшого розвитку та впровадження ерготерапевтичних підходів, спрямованих на підтримку заняттєвої активності осіб із деменцією.

Мультидисциплінарна етапна реабілітація пацієнтки після повторної аутопластики передньої хрестоподібної зв’язки

А. Г. Кіціс — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто важливість та ефективність раннього початку реабілітаційного лікування для пацієнтів після повторної аутопластики передньої хрестоподібної зв’язки. Пошкодження передньої хрестоподібної зв’язки посідає провідне місце серед травм колінного суглоба. Її пошкодження призводять до порушення біомеханіки колінного суглоба, втрати стабільності, змінюється розподіл навантаження в суглобі, починається процес дегенеративних змін у менісках. Рання та поетапна реабілітаційна допомога дає змогу забезпечити ефективне відновлення пацієнта, яке орієнтовано не тільки на функцію суглоба, а й на відновлення здатності до самообслуговування та працездатності. Мета. Представити клінічний випадок повторної аутопластики передньої хрестоподібної зв’язки з контрлатеральної кінцівки та обґрунтування ефективності раннього початку мультидисциплінарної реабілітації для відновлення функції колінного суглоба. Методи. Аналіз та оцінювання сучасної науково-методичної літератури, загальноклінічне обстеження й спостереження, оцінювання функціонального стану пацієнтки в динаміці реабілітаційного процесу. Результати. На тлі комплексного реабілітаційного лікування відзначено поступове зменшення больового синдрому, покращення м’язового контролю та відновлення функції колінного суглоба. Висновки. Повторна аутопластика передньої хрестоподібної зв’язки з контрлатеральної кінцівки із застосування індивідуальної програми реабілітації з раннім початком реабілітаційного лікування та мультидисциплінарним підходом забезпечує стабільне функціональне відновлення колінного суглоба й може бути рекомендована як ефективна стратегія після повторних оперативних втручань

Еволюція концепції контралатеральної фасилітації опори у фізичній терапії: від нейрофізіологічних закономірностей до сучасної терапевтичної практики

В. В. Кормільцев, С. В. Денисенко — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Проаналізувати історичний розвиток і сучасний стан концепції «контралатеральної фасилітації опори» у фізичній терапії пацієнтів після гострого порушення мозкового кровообігу. Методи. Бібліографічний аналіз наукової літератури (1906–2024 рр.) з міжнародних баз (PubMed, Scopus, PEDro) і фахових джерел (PhysioPedia, сучасна українська та іноземна науково-методична література). Розглянуто класичні нейрофізіологічні праці C. S. Sherrington (1906, 1910) та T. Graham Brown (1911) і пропріоцептивній нейром’язовій фасилітації (PNF), започаткованій H. Kabat (1946), підході S. Brunnstrom (1956), що базувався на використанні синергій і асоційованих реакцій, та моделі моторного перенавчання J. H. Carr і R. B. Shepherd (1987), яка інтегрувала принципи активної участі й функціонального тренування та сучасні дослідження (cross-education, interlimb coupling, step-up, forced-use). Результати. Виділено історичні етапи розвитку концепції: 1) відкриття контралатеральних рефлексів (рефлекс підтримки Шеррінгтона); 2) виявлення спинальних «центральних генераторів» ритму (Браун); 3) впровадження принципу іррадіації в ПНФ (Кабат); 4) використання асоційованих реакцій у відновленні після інсульту (Бруннстром); 5) перехід до рухового пере- навчання без компенсаторних стратегій (Карр і Шеперд). Сучасні дослідження підтверджують феномен cross-education – збільшення сили та функції паретичної кінцівки після тренування сильнішої, ефекти міжкінцівкового нейронного зв’язку та доцільність «примусового використання» ураженої кінцівки. Висновки. Контралатеральна фасилітація опори еволюціонувала від базових рефлекторних механізмів до комплексу доказових методик фізичної терапії. Її врахування дозволяє розробляти ефективні програми реабілітації, що прискорюють відновлення за рахунок залучення сильніших кінцівок та нейропластичності.

Ускладнені діафізарні переломи великогомілкової кістки: виклики перед фізичними терапевтами та концептуальні підходи до реабілітації хворих

Т. В. Майкова, С. М. Афанасьєв — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Запропонувати базові концепції до фізичної терапії хворих із діафізарними переломами великогомілкової кістки, ускладненими незрощенням кістки на тлі остеопорозу. Методи. Аналіз анамнезу, скарг, інтенсивності больового синдрому, дослідження рівня фізичної активності, оцінка стану губчатої кісткової тканини та архітектури кістки, статистична обробка результатів досліджень методами варіаційної статистики, реалізованими стандартним пакетом приклад‑ них програм SPSS 13.0 for Windows. Результати. Під спостереженням перебували 26 пацієнтів молодого віку (33,0 ± 5,0 років) з уповільненою консолідацією та незрощенням перелому великогомілкової кістки. Важливим концептуальним підходом є навчання функціональної механіки тіла, зокрема навчання пацієнтів безпечних способів виконання повсякденних дій та рухів, таких як підйом важкості та нахили, для зниження навантаження на кістки, уражені остеопорозом. У пізній фазі, тобто після досягнення повного зрощення кістки у місці перелому, основний акцент має робитися на відновлення повної функції, витривалості та повернення до активності, яка існувала до травми. У цій фазі продовжувати два види вправ: навантаження й опір. Для цього до програми фізичної терапії має бути включене функціональне тренування: вправи, що імітують повсякденні дії, такі як підйом сходами, та перехід до специфічних або більш інтенсивних видів діяльності, тренування серцево-судинної системи з поступовим збільшенням на неї навантаження для розвитку витривалості. Висновки. Сформульовані концептуальні підходи до фізичної терапії хворих з уповільненою консолідацією та незрощенням кістки, що відбувалося на тлі вторинного остеопорозу в осіб молодого віку, які базуються на принципі багатоетапного застосування, в основі якого – раннє відновлення амплітуди рухів, зменшення болю і поступове збільшення навантаження для відновлення функції.

Використання силових тренажерів у комплексі відновлення пацієнтів після ендопротезування кульшового суглоба

С. В. Рокутов, В. С. Проскура, О. С. Афанасьєва, Д. В. Сакменов — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Поліпшення якості життя пацієнтів і профілактика ускладнень після операції ендопротезування кульшового суглоба на основі застосування в клінічній практиці удосконаленої методики відновлення з використанням силового тренажера – кросовера. Методи. У дослідженні взяли участь 30 жінок віком від 60 до 76 років, які шляхом випадкової вибірки були розподілені на дві групи: основну (ОГ) та контрольну (КГ). Курс реабілітації для обох груп пацієнтів становив 3 місяці з моменту здійснення операції. Протягом цього періоду з усіма пацієнтами проводилися терапевтичні вправи з акцентом на силові. З другого місяця комплекси вправ у групах відрізнялися: починалося використання силових тренажерів для основної групи. Пацієнтам контрольної групи замість вправ із тренажерами давали більше вправ із власною вагою тіла та фітнес-спорядженням. Результати. Порівняльний аналіз результатів функціональних тестів показав, що у пацієнтів ОГ, які проходили відновлення після операції з використанням силових тренажерів, результати виявилися достовірно кращими, ніж у пацієнтів КГ. Після проходження курсу реабілітації з використанням кросовера об’єктивні функціональні тести – «Встань та йди» (TUG) і 5-разовий підйом зі стільця (5xSTS) – засвідчили кращі результати у пацієнтів ОГ. Зокрема, час виконання TUG зменшився з 34,44 с до 12,33 с (проти 33,21 с до 15,51 с у КГ, p < 0,001), а 5xSTS – з понад 25 с до 11,3 с (проти 13,9 с, p < 0,00001). За опитувальником SF-36 основна група мала кращі показники за шкалами болю та життєстійкості (p = 0,03 і p = 0,04 відповідно). Це свідчить про вищу ефективність запропонованої методики реабілітації. Висновки. Об’єктивні функціональні тести вказують на перевагу методики використання силових тренажерів, зокрема кросовера, у реабілітаційних програмах пацієнтів після ендопротезування кульшового суглоба, що сприяє швидкому відновленню фізичної активності та поверненню до повноцінного життя.

Інтеграція VR-технологій та масажних технік у систему фізичної терапії пацієнтів після інсульту: аналітичний огляд

Д. В. Попович, О. Г. Метельська, А. В. Гавриленко, У. П. Гевко — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Здійснити системний огляд, проаналізувати наукові джерела й інтернет-ресурси та обґрунтувати доцільність поєднання VR-технологій та масажу у фізичній реабілітації пацієнтів після ішемічного інсульту. Інсульт є однією з провідних причин смерті та інвалідності та був описаний як всесвітня епідемія. Інтеграція віртуальної реальності та мануальних технік для реабілітації після інсульту – це передовий метод, що базується на поєднанні фізичного впливу з нейросенсорною стимуляцією. Попри те що VR-технології стають дедалі доступнішими та популярнішими в реабілітації, вони досі не набули широкого поширення в медичних закладах. Методи. Аналіз та систематизація наукових і науково- методичних джерел літератури з теми дослідження. Результати. Ключова роль у програмах медичної реабілітації після інсульту належить тренуванням на основі нових інформаційних технологій. Використання віртуальної реальності зародилося як метод лікування саме в реабілітації після інсульту, а перше рандомізоване дослідження опубліковано у 2004 році. Інтеграція віртуальної реальності та мануальної терапії в постінсультній реабілітації є перспективним напрямом, що наразі перебуває у фокусі уваги української та світової наукової спільнот. Синхронізоване застосування VR-терапії та масажу забезпечує одночасну сти‑ муляцію когнітивних і сенсорних систем, що оптимізує нейропластичність, прискорює відновлення рухових функцій та покращує психоемоційний стан пацієнтів у постінсультний період. Сучасна наукова думка акцентує увагу на мультидисци‑ плінарному характері реабілітації, яка об’єднує медичний, фізичний та психологіч‑ ний напрями. Висновки. Незважаючи на зростання доступності та популярності віртуальної реальності в реабілітації, її інтеграція в клінічну практику досі залишається обмеженою.

Особливості анаеробного енергозабезпечення м’язової діяльності легкоатлетів за умов різних видів навантажень

О. М. Лисенко — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Визначити особливості мобілізації анаеробних креатинфосфатних та гліколітичних механізмів енергозабезпечення під час фізичних навантажень максимальної інтенсивності у спортсменів з різною спрямованістю процесу довгострокової адаптації до тренувальних навантажень (на прикладі спеціалізації спортсменів із бігу на дистанції 100 м, 800 м і 5 000 м). Методи. Аналіз наукової та науково-методичної літератури, методи ергометрії, спірометрії, газо‑ аналізу, пульсометрії, біохімічні методи, математико-статистичні методи. Результати. У спортсменів-спринтерів високій рівень фізичної працездатності під час короткочасних навантажень максимальної інтенсивності залежить від мобілізації анаеробного креатинфосфатного механізму енергозабезпечення, а у спортсменів-бігунів на середні дистанції – від мобілізації анаеробних гліколітичних. У спортсменів-стаєрів висока працездатність при короткочасній роботі (до 20 с) залежить від анаеробних гліколітичних механізмів, а зі збільшенням тривалості навантаження (60–90 с) – від мобілізації аеробних механізмів енергозабезпечення. За результатами дослідження прояву спеціальної працездатності спортсменів за умов анаеробних навантажень максимальної інтенсивності були визначені критерії оцінки рівня тренованості по змінах Wmax та HLa в крові з урахуванням як спортивної спеціалізації, так і особливостей довгострокової адаптації спортсменів

Функціональні реакції артеріальних судин юнаків на вправи різного типу залежно від

Г. В. Лук’янцева, О. М. Бакуновський, С. С. Малюга — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Порівняти функціональні зміни судинного русла юнаків у відповідь на фізичні вправи динамічного, статичного та статодинамічного характеру залежно від типу їх тренованості. Методи. Обстежено 34 юнаків віком 21–22 років, поділених на три групи: бодибілдери (n = 11), фітнес (n = 11) і нетреновані (n = 12). Функціональні проби передбачали виконання вправ різно‑ го типу. Реєстрацію показників судинного русла здійснювали методом тетраполярної реоплетизмографії. Аналізували загальний і питомий периферійний опір, тонус артерій різного калібру, дикротичний і діастолічний індекси. Результати. У бодибілдерів зафіксовано найбільш збалансовану та ефективну судинну реакцію: зниження опору та тонусу артерій після всіх типів навантаження зі швидким відновленням. У фітнес-групі відзначено вазодилатаційну реакцію після виконан‑ ня динамічних вправ, але нестійкі зміни при статичних і комбінованих зусиллях. Нетреновані учасники демонстрували найменшу адаптивність, з підвищенням судинного опору після статичних і статодинамічних вправ та повільним відновленням. Особливості динаміки дикротичного та діастолічного індексів свідчать про переваги тренованих осіб у здатності до регуляції гемодинаміки. Висновки. Тип фізичних вправ визначає характер судинної відповіді: фітнес формує адаптацію до динамічних навантажень, бодибілдинг – до статичних і комбінованих. У тренованих юнаків судинна реакція контрольована й ефективна, тоді як у нетренованих переважає симпато-адреналова відповідь за відсутності вазодилататорного балансу.

Аеробна та анаеробна (лактатна) роботоздатність підлітків 11–12 років під впливом рухової активності в умовах різної метеоситуації

В. Є. Онищук, Т. Б. Кутек, Ю. М. Фурман, Р. Ф. Ахметов — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Науково обґрунтувати доцільність занять у ДЮСШ з легкої атлетики, плавання і баскетболу підлітків 11–12 років чоловічої і жіночої статі для підвищення адаптації організму до несприятливих метеочинників. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення наукових джерел з теми статті, велоергометрія, методи математичної статистики. Результати. Встановлено, що коливання метеофакторів можуть впливати на функціональну підготовленість підлітків за показниками аеробної та анаеробної (лактатної) роботоздатності незалежно від статі. Відвідування підлітками спортивних секцій з легкої атлетики, плавання і баскетболу сприяють покращенню адаптивних можливостей організму за показниками PWC170, VO2 max і МКЗМР в умовах несприятливої метеоситуації. У підлітків 11–12 років, фізична активність яких обмежувалася лише уроками фізичної культури, вищезгадані показники за несприятливого типу погоди зазнають вірогідного зниження незалежно від статі. Висновки. Узагальнення отриманих результатів дослідження засвідчило, що незалежно від статі у підлітків 11–12 років, фізичне виховання яких обмежувалося лише уроками фізичної культури, абсолютні й відносні показники PWC170, VО2 max та МКЗМР за ІІІ типу погоди незалежно від пори року зазнають зниження порівняно з І типом погоди. Разом із тим у підлітків, які відвідували спортивні секції , вищезгадані показники зазнають зниження лише за ІІІ типу погоди

Особливості формування антиоксидантного захисту організму юних плавців з урахуванням статевих особливостей

О. І. Осадча, Г. М. Боярська, О. О. Чернікова — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Антиоксидантна система організму є одним із центральних механізмів неспецифічного захисту та адаптації. Зниження активності ферментів антиоксидантного захисту, зокрема супероксиддисмутази, сприяє накопиченню перок‑ синітритів, посиленню перекісного окислення ліпідів й ушкодженню клітинних мембран, білків та нуклеїнових кислот. Ці процеси мають системний характер і відображаються на функціональному стані серцево-судинної, нервової, імунної та репродуктивної систем. Обстежено 25 дітей, 10 дівчаток та 15 хлопчиків віком 6–7 років, які займаються оздоровчим плаванням. Мета дослідження – визначити особливості формування антиоксидантного захисту організму юних плавців з урахуванням статевих особливостей. Визначено роль оксидативного стресу як універсального патогенетичного механізму, що поєднує фізичні навантаження та імунні порушення. Фізична активність супроводжується підвищеним споживан‑ ням кисню, що неминуче веде до зростання утворення активних форм кисню. У фізіологічних межах ці молекули виконують сигнальну функцію, беручи участь у регуляції клітинної адаптації та експресії генів, пов’язаних із тренувальним ефектом. АФК (активні форми кисню), викликані фізичним навантаженням, відіграють вирішальну роль у стимуляції сигнальних шляхів для ферментативної активності антиоксидантів (СОД), мітохондріального біогенезу, метаболізму глюкози та інсуліну. Установлено, що підвищення концентрації АФК відбувалося на тлі зниження активності антиоксидантної системи СОД та накопичення малонового альдегіду в плазмі крові. Нагромадження АФК в молодих плавців периферичній кро‑ ві зумовлює пригнічення функції ефекторних клітин неспецифічної реактивності, сприяє зниженню антибактеріальної активності та порушує взаємодію зі структурами адаптаційного імунітету. При цьому самі клітини стають продуцентами АФК. Окисний стрес сприяє зниженню функціональної активності моноцитів периферичної крові під впливом бактеріальних стимуляторів в обстежених обох груп. Однак більш вираженими ці тенденції були в дівчаток

Біологічні предиктори толерантності до гіпоксії в спортсменів з анаеробним типом енергозабезпечення

В. А. Пастухова, В. В. Сосновський, С. П. Краснова, О. В. Кучеренко — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Мета роботи – визначити біологічні предиктори толерантності до гіпоксії середньогір’я в спортсменів високої кваліфікації з переважно анаеробним типом енергозабезпечення на основі показників варіабельності серцевого ритму (далі – ВСР) та реакції на активну ортостатичну пробу. Методи. Обстежено спортсменів високої ква‑ ліфікації (МС/МСМК, біг на середні дистанції; середній вік 23,9 ± 3,82 року) та проведено оцінку адаптації під час двотижневого навчально-тренувального збору в умовах середньогір’я (2100 м) на 2–3-тю та 11–12-ту добу. Реєстрували ВСР у фоновому режимі та під час активної ортопроби; аналізували статистичні та спектральні пара‑ метри (VLF, LF, HF, VHF, TP, LF/HF) й показники ортостатичної реактивності (К30:15). Результати. За індивідуальними особливостями вегетативної регуляції спортсменів розподіляли на дві групи. У початковий період адаптації до середньогір’я виділено дві типологічні групи: 1-ша (41,7 %) характеризувалася високими значеннями ВСР із перевагою симпатичних впливів і високою напруженістю регуляторних процесів; 2-га (58,3 %) ̶ показниками помірної напруженості та більшою збалансованістю симпатичних і парасимпатичних впливів. На 11–12-ту добу перебування в середньогір’ї при ортостатичному тесті в 1-й групі відзначали вираженіші ознаки симпатоадрена‑ лової активації (зростання LF/HF до 2,86), тоді як у 2-й групі реакція була помірнішою (LF/HF – 1,55) при збереженні кращої вагусної компоненти у фоновому записі (вищі значення HF). Відсутність «нестійких» функціональних станів регуляції у 2-й групі роз‑ цінено як сприятливу ознаку підвищеної стійкості до гіпоксії та фізичних навантажень. Висновки. Так, комплекс показників ВСР (вихідний симпато-вагальний баланс, спектральний профіль та ортостатична реактивність) може розглядатися як біологічний інструмент прогнозування толерантності до гіпоксії середньогір’я та персоналізації режимів тренувального навантаження в спортсменів анаеробної спрямованості.

Особливості психофізіологічних реакцій в елітних дзюдоїстів

ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Вивчити гендерні особливості психофізіологічних реакцій у дзюдоїстів високої кваліфікації. Методи. Використано батарею тестів із оцінкою зорового сприйняття, антиципації та ухвалення рішення. Обстежено 57 дзюдоїстів високої кваліфікації, серед них 33 чоловіки (26,62 ± 3,62 року) та 24 жінки (24,73 ± 3,57 року). Результати. Установлено переважання швидкості, продуктивності та ефективності сприйняття й переробки інформації серед чоловіків дзюдоїстів. У жінок виявлено більшу стабільність переробки інформації, ніж у чоловіків. Проведений кореляційний аналіз установив, що для дзюдоїсток високої кваліфікації зорове сприйняття забезпечує ефективність ухвалення рішення та антиципації. У чоловіків дзюдоїстів прискорення процесу сприйняття зовнішньої інформації та ухвалення рішення призводить до погіршання якісних характерис‑ тик переробки інформації

Новітні технології оцінки функціонального стану олімпійських спортсменів з використанням біоімпедансної електроакупунктури для швидкої діагностики в період перед змаганнями: пілотне дослідження. Частина 1

С. Яцуненко, А. Яцуненко, С. Олійник — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Мета роботи – представити нову медичну технологію інтегральної оцінки функціонального стану олімпійських спортсменів у передзмагальному періоді, що поєднує біомедичну морфофункціональну модель (далі – МФМ) організму, біоімпедансну електропунктурну (далі – БЕП) експрес-діагностику та крайвисо‑ кочастотну (далі – КВЧ) акупунктурну терапію. Запропонована МФМ розглядає організм як ієрархічно організований цілісний комплекс з 20 морфофункціональ‑ ними системами (далі – МФС), які інтегрують ембріогенез, тканинну спеціалі‑ зацію, нейрогуморальну регуляцію та біофізичні властивості біологічно активних точок (далі – БАТ). На цій основі БЕП‑діагностика, реалізована на платформі RAMED‑EXPERT, окремо реєструє активну (G) та реактивну (B) компоненти комп‑ лексної провідності БАТ, що відображають стан позаклітинного середовища та клітинно-мембранних структур відповідних МФС. Дослідження в групах олімпійських спортсменів показали, що профілі БЕП діа‑ гностики в контрольних БАТ 20 МФС забезпечують чутливе виявлення ранніх ознак напруження адаптації та доклінічної дизрегуляції кардіореспіраторного, лімфатичного та нейроендокринного кластерів, які залишаються непомітними для стандартних кардіологічних і лабораторних методів. Поєднання БЕП‑моніторингу з цілеспрямованими КВЧ-акупунктурними протоколами формує замкнений цикл «модель – діагностика – втручання – переоцінка», що дає змогу персоналізувати тренувальні й відновні навантаження та профілактувати перетренованість і стрес- індуковану декомпенсацію. Технологія має виражений трансляційний потенціал поза спортивною медициною: портативні модулі БЕП‑діагностики для моніто‑ рингу ключових МФС можуть стати основою майбутніх цифрових екосистем охо‑ рони здоров’я, орієнтованих на проактивне управління адаптаційним потенціалом та якістю життя.

Психофiзiологiчнi профiлi сумiсностi акробатичних пар: регуляторнi маркери варiативностi та прогнозування

С. Д. Максимов, Ю. А. Максимова — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

У парно-групових видах спорту, зокрема у спортивній акробати‑ ці, результативність змагальної діяльності значною мірою визначається якістю спільної діяльності партнерів, що характеризується жорсткою просторово-часовою взаємозалежністю дій. Попри доведену роль психологічних чинників, наявні дані свідчать про обмеженість суто соціально-психологічного підходу для пояс‑ нення відмінностей у надійності виконання. У зв’язку з цим актуальним є пси‑ хофізіологічний аналіз регуляторних механізмів сумісності. Мета. Виявити від‑ мінності психофізіологічних профілів сумісності акробатичних пар у спортивній акробатиці та охарактеризувати регуляторні стратегії спільної діяльності парт‑ нерів на основі аналізу нейродинамічних і сенсомоторних показників. Методи. У дослідженні взяли участь 30 акробатичних пар віком 9–16 років зі стажем спільної підготовки не менше трьох років. Типологічний розподіл пар на функці‑ онально орієнтовані (ФО), комплексно сумісні (КС) та емоційно орієнтовані (ЕО) здійснювали на основі показників технічної спрацьованості та емоційно-виразної сумісності. Психофізіологічне обстеження проводили з використанням комплек‑ су «Діагност-1» із оцінкою внутрішньоіндивідуальної варіативності часу реакції (CV RT IIV), параметрів реакції на рухомий об’єкт та показників серійної мото‑ рної діяльності (теппінг-тест). Дані подано як Me [IQR]; аналіз мав типологічно- описовий характер. Результати. Виявлено, що типи сумісності диференціюються насамперед за регуляторними характеристиками. ФО-пари характеризувалися найвищою стабільністю сенсомоторного контролю, низькою варіативністю часу реакції та домінуванням випереджувальної регуляторної стратегії. КС-пари демонстрували збалансоване поєднання стабільності та гнучкості регуляції, най‑ нижчу варіативність серійного темпу та мінімальне його зниження в динаміці. Для ЕО-пар характерними були підвищена варіативність сенсомоторних і ритмічних показників, домінування реактивної стратегії та зниження точності регуляції. Сумісність у спортивній акробатиці доцільно розглядати як багаторівневу функ‑ ціональну характеристику, ключовим компонентом якої є регуляторна надійність сенсомоторної та серійної моторної діяльності. Отримані результати обґрунтову‑ ють можливість диференційованого психофізіологічного супроводу акробатичних пар з урахуванням типу сумісності.

Детермінанти організації харчування та формування здорового способу життя в спортивній практиці фехтувальників

І. С. Павлюк, Д. І. Гирич, Д. В. Кульгук, В. С. Агалаков — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Раціональне харчування є одним із ключових чинників підтримання здоров’я, оптимального відновлення та підвищення спортивної працездатності фехтувальників. В умовах інтенсивних тренувальних і змагальних навантажень ефективна організація харчування та формування здорової харчової поведінки набувають особливої актуальності, з огляду на дедалі більші енергетичні потре‑ би спортсменів і вплив психоемоційних факторів на вибір харчових стратегій. Мета. Вивчити особливості організації харчування спортсменів-фехтувальників, включно із самооцінкою раціону, практиками харчування та чинниками, що пере‑ шкоджають дотриманню оптимального режиму харчування. Методи. У досліджен‑ ні застосовано метод анкетного опитування. Вибірку становили 41 спортсмен- фехтувальник чоловічої та жіночої статі віком від 13 до 28 років з різним рівнем спортивної підготовленості. Анкета охоплювала питання самооцінки якості хар‑ чування, рівня його планування, використання спортивного харчування та біоло‑ гічно активних добавок, стратегій енергозабезпечення під час змагань, а також чинників, що ускладнюють дотримання раціонального раціону. Обробку даних здійснювали методами описової статистики з подальшою якісною інтерпретаці‑ єю. Результати. Установлено, що в більшості спортсменів переважає інтуїтивний або частково структурований підхід до харчування без системної адаптації до тренувальних навантажень. Використання спортивного харчування є пошире‑ ним, однак значна частка спортсменів застосовує його без консультації фахів‑ ців. Планування раціону в періоди підвищених навантажень має фрагментарний характер, а стратегії енергозабезпечення під час змагальної діяльності часто є неоптимальними. Основними бар’єрами дотримання раціонального харчування визначено дефіцит часу та психологічні чинники, зокрема емоційне харчування. Отримані результати свідчать про доцільність впровадження системної нутри‑ ційної освіти та індивідуалізованого супроводу спортсменів з метою оптимізації харчової поведінки, покращення процесів відновлення та підвищення спортивної працездатності.

Сучасні погляди на допуск трансгендерів до участі в Олімпійських іграх

ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Дедалі більша кількість учасниць Олімпійських ігор ХХ століття підкреслює стійку тенденцію розвитку сучасного жіночого спорту. На Іграх XXVII Олімпіади – рік сторіччя участі жінок в Олімпійських іграх (Сідней, Австралія, 2000 р.) кількість учасниць становила 38,2 % усіх учасників змагань. Париж 2024 – Ігри XXXIII Олімпіади. Здійснилася давня мрія представників Міжнародного олімпійського комітету – досягнуто гендерної рівності серед усіх учасників Олімпіади – по 50 % жінок і чоловіків серед загальної кількості спортсменів 10 500. Розглядаючи поняття «гендерна рівність» у спорті, слід пам’ятати значення терміна «гендер» – це лише значення соціальної статі. Проте всі морфологічні й функціональні характеристики організму чоловіків і жінок в усіх видах їхньої діяльності, зокрема й спорті, підпорядковуються принципам й оцінюються лише з позиції статевого диморфізму. Ігри XXXII Олімпіади (Токіо, 2021) стали першими в історії Олімпійських ігор щодо офіційного допуску Міжнародним олімпійським комітетом (далі – МОК) трансгендерної спортсменки до участі в змаганнях серед жінок. Участь в Іграх XXXIII Олімпіади (Париж, 2024) двох спортсменок з DSD в змаганнях з жіночого боксу підсилили несприйняття участі в Олімпійських змаганнях трансгендерок, а також жінок з порушенням статевого диференціювання (DSD) – не тільки спортсменок, спеціалісток у галузі спортивної медицини, а також суспільства. Це посилило протести проти МОК. Мета. За даними аналізу наукової літератури представити сучасні плани МОК, Міжнародних спортивних федерацій щодо допуску трансгендерів і з порушенням статевого диморфізму (DSD) до Олімпійських ігор сучасності. Методи дослідження: аналіз наукової літератури та даних мережі інтернет: аналіз, систематизація, узагальнення. Результати: МОК переклав допуск учасниць у жіночі види спорту на Олімпійських іграх і значних Міжнародних змаганнях на Міжнародні спортивні федерації. Федерація Світо‑ вої атлетики (World Athletics) запропонувала у 2025 році, а світова федерація з плавання (World Aquatics) підтримала пропозицію про обов’язковий генетичний контроль статевої належності в жіночому спорті на наявність гена SRY.

Когнітивні детермінанти результативності гравців у кіберспорті: аналітичний синтез сучасних емпіричних даних

О. А. Шинкарук, С. Ю. Грішкін, М. С. Бортнік, О. С. Петрик, О. Ю. Бафадаров — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Результативність у кіберспорті формується в умовах високої інформаційної щільності, інтенсивного когнітивного навантаження та психофізіологічного стресу, що зумовлює провідну роль когнітивних і регуляторних механізмів у забезпеченні успішної змагальної діяльності. Мета. Здійснити аналітичний синтез сучасних емпіричних наукових даних щодо когнітивних і психофізіологічних детермінант результативності кіберспортсменів з визначенням їх ієрархічної організації, специфіки, зумовленої типом ігрової діяльності, та ролі автономної регуляції в забезпеченні когнітивної ефективності. Методи. Дослідження виконано з використанням методів теоретичного аналізу, систематизації та аналітичного синтезу наукових джерел, індексованих у базах Scopus, Web of Science та PubMed. Проаналізовано оригінальні емпіричні досліджен‑ ня, систематичні огляди та метааналізи, присвячені FPS- і MOBA-дисциплінам. Інтерпретацію результатів здійснювали з урахуванням показників p, стандар‑ тизованої різниці середніх (SMD), коефіцієнтів кореляції (r) та детермінації (R²), що дало змогу оцінити статистичну й практичну значущість когнітивних чинни‑ ків. Результати. Узагальнення сучасних емпіричних даних засвідчило наявність специфічних когнітивних профілів кіберспортсменів, зумовлених характером ігрової діяльності. Для FPS-дисциплін провідне значення мають сенсомоторна швидкість, інгібіторний контроль та ефективність зорової уваги, що проявляєть‑ ся в скороченні тривалості фіксацій погляду, підвищенні швидкості сакадичних рухів очей та автоматизації процесів сприйняття й ухвалення рішень. У MOBA- дисциплінах ключовими предикторами результативності є робоча пам’ять, когнітивна гнучкість й ефективність ухвалення рішень, які пояснюють до 40–45 % варіативності рейтингових показників. Показано, що жанрові відмінності про‑ являються також у специфіці моторного контролю та координації дій. Когнітивні переваги реалізуються в умовах значного психофізіологічного навантажен‑ ня, при цьому вирішальне значення має не інтенсивність стресових реакцій, а ефективність автономної та емоційної регуляції, а також швидкість відновлення функціонального стану. Додатково підтверджено позитивний вплив когнітивних тренувальних програм та біологічного зворотного зв’язку на зоровий контроль, точність виконання дій і нейронну ефективність гравців. Висновки. Результативність у кіберспорті розглядається як інтегративний психофізіологічний феномен, що формується внаслідок ієрархічної взаємодії уваги, сенсомоторних механізмів, когнітивної гнучкості, процесів ухвалення рішень і регуляторних механізмів. Отримані узагальнення обґрунтовують доцільність комплексного підходу до підготовки кіберспортсменів з урахуванням специфіки, зумовленої типом ігрової діяльності.

Стан тривожності та особливості його подолання кваліфікованими волейболістками

ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Вивчення стану тривожності у кваліфікованих волейболісток та особливостей його подолання за допомогою використання копінг-стратегій. Методи. Для визначення стратегій подолання стресу був використаний «Опитувальник способів психологічного подолання» Р. Лазаруса і С. Фолкман, передзмагальної тривожності – Шкала SCAT. Рівень наявного стресу, рівень гармонійності і внутрішньої оптимальності нервово-психічного стану, рівень емоційної стійкості, а також співвідношення симпатичного та парасимпатичного домінування активності у вегетативній нервовій системі в обстежених спортсменок визначали за тестом М. Люшера. У дослідженні брали участь 44 кваліфіковані волейболістки віком від 19 до 22 років (кваліфікація – 6 МСУ, 38 КМСУ). Результати. Волейбо‑ лістки переважно використовували адаптивні копінг-стратегії, рівень напруження за відповідними шкалами перевищував 50 %. Найменший рівень напруження у гравчинь виявлено за шкалою «Втеча – уникнення». Передзмагальна тривожність у більшості обстежених спортсменок була середнього та нижче середнього рівня. Більшість волейболісток мали низький рівень наявного стресу, недостат‑ ність емоційної стійкості та середній рівень емоційної напруженості, саморегуляції та адаптивності. Збільшення передзмагальної тривожності спортсменок було взаємопов’язане зі збільшенням рівня напруження за шкалами «Прийняття відповідальності» та «Втеча – уникнення». Виявлено тенденцію: вибір конструктивних копінг-стратегій у обстежених волейболісток асоціювався зі зростанням рівня саморегуляції та адаптивності, рівня емоційної стійкості і переважанням активації симпатичної вегетативної нервової системи

Критерії оцінки постурального балансу та функціонального стану нервово-м’язової системи у ветеранів війни та спортсменів-аматорів при моніторингу реабілітації

О. В. Колосова — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Розглянуто функціональний стан систем постурального контролю та нервово-м’язової системи у ветеранів війни та спортсменів-аматорів. Мета. Визначення критеріїв та розроблення шкал оцінки функціонального стану нер‑ вової і м’язової систем та постурального балансу ветеранів війни та спортсме‑ нів із наслідками травмування, розроблення методологічної основи моніторингу функціонального стану нервової і м’язової систем для контролю за ефективністю застосування заходів із фізкультурно-спортивної реабілітації. Методи. У дослі‑ дженні з використанням електронейроміографічних та стабілометрічних методів брали участь 14 ветеранів війни, які мали в анамнезі контузії та струси мозку, та 14 спортсменів-аматорів без неврологічної патології. Реєстрували Н-рефлекс камбалоподібного м’яза, визначали швидкість проведення імпульсу по середин‑ ному нерву. Проводили стабілометричні проби Ромберга з різним положенням стоп, пробу з поворотом голови та пробу «Мішень». Результати. Визначено критерії та розроблено шкали оцінки функціонального стану нервової та м’язової систем і постурального балансу в групах ветеранів війни та спортсменів-аматорів за електронейроміографічними та стабілометричними показниками. Встановлено частку осіб у цих групах, які мають порушення функціонування нервово-м’язової системи та постурального балансу. Отримані результати дозволять оцінити рівень тренованості спортсменів, ступінь та локалізацію порушень, виконати моні‑ торинг ефективності реабілітаційних заходів для ветеранів війни та спортсменів. Визначені критерії та розроблені шкали оцінки функціонального стану нервової та м’язової систем стануть у нагоді тренерам, лікарям та реабілітологам у прове‑ денні корекції тренувального та реабілітаційного процесу для успішного повернення ветеранів війни та спортсменів до професійної діяльності.

Медико-соціальні фактори формування мотивації до занять фізичною культурою у дітей з особливими освітніми потребами

В. П. Семененко, В. В. Теліус — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню медико-соціальних чинників, що визна‑ чають формування мотивації до занять фізичною культурою у дітей з особливими освітніми потребами. У роботі проаналізовано специфіку впливу стану здоров’я, соціального середовища та сімейного мікроклімату на готовність дитини до активної рухової діяльності. На основі комплексного підходу виявлено, що основними бар’єрами на шляху до залучення дітей з особливими освітніми потребами до регулярних занять фізичною культурою є не лише клінічні прояви основного захворювання, а й соціально-психологічні фактори: рівень інклюзивної культури в суспільстві, обізнаність батьків та доступність спеціалізованої адаптованої інфраструктури. Обґрунтовано, що успішна мотивація можлива лише за умови синергії медичного супроводу та створення стимулюючого соціального простору, який забезпечує психологічний комфорт та відчуття успішності дитини в процесі фізичного виховання. Мета. Виявити та систематизувати ключові медико-соціальні фактори, що впливають на формування мотиваційної сфери дітей з особливими освітніми потребами у контексті занять фізичною культурою. Мето- ди. Теоретичний аналіз і узагальнення наукової літератури; соціологічні мето‑ ди (анкетування); метод системного аналізу; методи математичної статистики; метод узагальнення. Результати. Дослідження продемонструвало, що структура мотивації дітей з ООП до фізичної активності є ієрархічною системою, де сома‑ тичний стан виступає базовою умовою, а соціальне оточення – основним регулятором активності. Встановлено, що ключовим стимулом для відвідування занять є можливість соціалізації та залучення до групи однолітків, що часто переважає над прагненням до покращення суто фізичних показників. Проте виявлено суттєвий вплив медичних проблем, які формують захисну реакцію у дитини та спонукають батьків до зниження режиму рухової активності через хибне розуміння безпеки. Аналіз засвідчив, що ефективність формування інтересу до занять фізичною культурою прямо залежить від рівня фізичної самооцінки дитини та здатності педагога адаптувати навантаження до її індивідуальних можливостей. Доведено, що використання ігрових технологій, музичного супроводу та засобів візуалізації прогресу (фітнес-трекерів, інтерактивних платформ) дозволяє мінімізувати тривожність та підвищити емоційну залученість учнів. Виокремлено роль професійної компетентності вчителя як фасилітатора, який створює ситуацію успіху та нівелює страх перед фізичною невдачею. Результати підкреслюють необхідність інтегро‑ ваного підходу, що поєднує медичний моніторинг із психологічною підтримкою та активним залученням родини до формування ціннісних орієнтацій на здоровий спосіб життя у дітей з особливими освітніми проблемами

Функціональний стан гепатобіліарної системи під впливом рухової активності

О. О. Шматова, М. А. Барчук — ср, 29 кві 2026 00:00:00 +0300

Інтенсивність рухової активності тісно пов’язана зі станом гепатобіліарної системи. Численні дослідження та дані метааналізів указують на негативний вплив як надмірних фізичних навантажень, так і гіподинамії на її функціональний стан. Мета. Вивчити вплив рухової активності різної інтенсивності на функціональний стан гепатобіліарної системи. Методи. Порушення функції гепатобіліарної системи та ефективність корекції рухової активності оцінювали шляхом аналізу даних клінічних методів обстеження: ультразвукового дослідження печінки та рівня трансаміназ у периферичній крові. Результати. Установили, що корекція рухової активності та харчових звичок дає змогу покращити функціональний і морфологічний стан печінки, що запобігає розвитку хронічних запальних та дегенеративних процесів у печінці