Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія

Моделювання стійких спортивних екосистем як інструменту здоров’я населення в умовах воєнного стану та постконфліктного відновлення

О.В. Маслова — 2025-09-10

Системна криза громадського здоров’я та руйнування спортивної інфраструктури внаслідок воєнної агресії проти України зумовлюють нагальну необхідність у розробленні нових теоретичних підходів до промоції здоров’я. Ця криза поглиблюється синергетичним впливом хронічного стресу, гіподинамії та екологічної деградації, що вимагає переходу від традиційних інфраструктурно залежних рішень до гнучких, адаптивних механізмів. Мета – розробити та теоретично обґрунтувати концептуальну модель стійкої спортивної екосистеми, адаптованої до умов воєнного стану та постконфліктного відновлення. Методи: компаративний аналіз наукової літератури; аналіз релевантних документів; системний аналіз; структурно-функціональний аналіз; метод моделювання; теоретичний синтез. Результати. Розроблено концептуальну модель стійкої спортивної екосистеми, що базується на принципах безпеки, доступності та низькоресурсної адаптивності. Структурно модель інтегрує три взаємопов’язані компоненти: просторовий, що передбачає активацію безпечних екологічних зон; соціальний, ядром якого є суспільство; децентралізований управлінський компонент. Теоретично обґрунтовано інституційну рамку муніципально-громадського партнерства та запропоновано покроковий алгоритм імплементації моделі на рівні громади. Висновки. Розроблена модель є науково обґрунтованим інструментом для стратегічного планування, що пропонує перехід від інфраструктуро-центричної до екоцентричної парадигми оздоровлення. Вона створює методологічну основу для розроблення практичних посібників для громад щодо організації безпечної рухової активності. Ключова перевага моделі полягає у її здатності активувати та посилювати наявний соціальний капітал та екологічні ресурси громади. Це, своєю чергою, сприяє не лише підтримці здоров’я населення, а й зміцненню загальної соціальної стійкості в умовах довготривалих криз

Менеджмент зелених ініціатив у спорті як складник сталого оздоровлення населення: теоретико-методологічний аналіз моделей співпраці

С.М. Футорний — 2025-09-10

В умовах зростаючої актуальності екологічної стійкості пошук ефективних механізмів управління проєктами зелених ініціатив у сфері спорту набуває особливого значення. Дане дослідження присвячене аналізу концептуальних моделей партнерства з метою визначення їхнього потенціалу для системної реалізації таких ініціатив. Мета – на основі аналізу теоретичних підходів розробити та обґрунтувати концептуальні моделі співпраці між муніципалітетами, закладами вищої освіти, громадськими організаціями та спортивними клубами для реалізації екооздоровчих проєктів. Методи: аналіз науково-методичної літератури, структурно-функціональний аналіз, метод ідеальних типів (за М. Вебером), метод моделювання, порівняльний (компаративний) аналіз. Результати. У роботі ідентифіковано та проаналізовано три моделі співпраці: ієрархічну «Муніципальний координатор», мережеву «Консорціум» та інноваційну «Проєктна лабораторія». Установлено, що кожна модель має унікальну логіку функціонування та є доцільною для проєктів різних масштабу та складності – від інфраструктурних до дослідницьких. Аналіз показав, що «чисті» моделі мають суттєві обмеження за довгострокового планування. Найбільш перспективною стратегією визнано суміжний підхід, що поєднує елементи всіх трьох моделей на різних етапах життєвого циклу проєкту. Висновки. Ключовим висновком є відсутність єдиної універсальної моделі управління, здатної ефективно вирішувати весь спектр завдань зелених ініціатив. Застосування будь-якої моделі в ізольованому вигляді є контрпродуктивним і обмежує потенціал проєктів. Успіх системи управління залежить від здатності гнучко комбінувати централізований контроль, мережеву співпрацю та інноваційний пошук. Отже, майбутнє ефективного екологічного менеджменту в спорті полягає у впровадженні адаптивних гібридних стратегій.

Спорт для сталого розвитку: потенціал природоорієнтованих рішень

Г.О. Цигура — 2025-09-10

Від початку російської збройної агресії проти України природне середовище та спортивна інфраструктура зазнали надзвичайно великих масштабів руйнувань. Зважаючи на те, що український спорт підтримує політику сталого розвитку, відновлення зруйнованих об’єктів повинно відбуватися з урахуванням принципів сталості. Значний потенціал для цього мають природоорієнтовані рішення. Мета. Проаналізувати спектр природоорієнтованих рішень та показати можливий потенціал їх використання у спортивній сфері. Методи. У дослідженні використовували методи аналізу, систематизації та узагальнення. Пошук інформації здійснювали у наукових базах Web of Science та Google Scholar, у стрічках спортивних новин, на офіційних Інтернет-сторінках спортивних організацій. Використовували ключові слова: спорт для сталого розвитку, зелені зони для спорту, природоорієнтовані рішення. Результати. З’ясовано, що спортивні організації розвинених країн світу в межах підтримки політики сталості широко використовують природоорієнтовані рішення, та встановлено доцільність розширення цього переліку для застосування у спортивній сфері. Показано, що природоорієнтовані рішення є корисними для спорту, адже можуть надавати екосистемні послуги: постачання, регулювання, підтримання екосистем, культурні та соціальні послуги, а також дають змогу сприяти реалізації таких Цілей сталого розвитку, як цілі 1–6, 8–13, 15, 17. Висновки. Проаналізовано та виокремлено спектр природоорієнтованих рішень для перспективного використання у сфері спорту. Запропоновано альтернативний варіант класифікації природоорієнтованих рішень. Показано потенціал природоорієнтованих рішень для спортивної сфери, який полягає в отриманні комплексу екосистемних послуг, сприянні реалізації різних цілей сталого розвитку, серед яких – покращення здоров’я дітей, молоді та дорослих як нагальна проблема в умовах травмівного впливу збройної російської агресії.

Застосування фізичної терапії та ерготерапії в процесі відновлення військовослужбовців із посттравматичним стресовим розладом: аналітичний огляд наукової літератури

А.В. Бай — 2025-09-10

Метою статті є систематизація знань щодо мультидисциплінарного підходу, а саме застосування фізичної терапії та ерготерапії в процесі відновлення військовослужбовців із посттравматичним стресовим розладом. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це хронічне порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Близько 8% чоловіків і 20% жінок, що пережили травматичні події, мають ПТСР. Якщо нічого не робити, це може закінчитися руйнацією стосунків, роботи, здоров’я чи навіть життя. ПТСР можна подолати чи навчитися ним керувати (Міністерство охорони здоров’я України). У реаліях сьогодення ПТСР є одним із поширених психогенних розладів у військовослужбовців (чоловіків і жінок), що негативно впливає на психічне та соматичне здоров’я, соціальну участь і якість життя. Багато науковців поповнили доказову базу для застосування ерготерапевтичних заходів у військовослужбовців із ПТСР. Методи. Для реалізації поставленої мети проведено аналіз рецензованих наукових і науково-методичних джерел літератури з теми дослідження за допомогою пошукових баз даних: PubMed, Google Schoolar, PEDro, Scopus, Web of Science. Результати. Комплексне поєднання методів фізичної терапії й ерготерапії дало змогу значно покращити функціональні можливості військовослужбовців із ПТСР. Основними позитивними результатами стало покращення координації рухів, підвищення рівня самостійності й соціальної адаптації. Особливо відзначено важливість раннього втручання й систематичного підходу до реабілітації. В Україні вивчення ПТСР, а саме комплексне застосування фізичної терапії та ерготерапії як одного з ключових напрямів у реабілітації військовослужбовців, показує, що ерготерапія може відігравати одну з ключових ролей у профілактиці ускладнень ПТСР, забезпеченні ефективного плавного переходу від військового життя до звичного (побутового) життя, покращенні якості життя військовослужбовців, а також їхніх сімей, а фізична терапія значно покращила функціональні можливості пацієнтів. Для кращого розуміння ефективності в комплексному застосуванні фізичної терапії та ерготерапії у військовослужбовців із ПТСР необхідні подальші дослідження.

Використання міофасціального релізу в корекції м’язового дисбалансу при дисфункціях скронево-нижньощелепного суглоба

Р.О. Баннікова — 2025-09-10

Дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) є поширеною патологією, що суттєво погіршує якість життя пацієнтів через біль, обмежену рухливість щелепи та порушення жувальної функції. Особливу роль у патогенезі дисфункції СНЩС відіграє м’язовий дисбаланс, що характеризується гіпертонусом одних м’язових груп і гіпотонією інших. Традиційні методи лікування часто не забезпечують достатню корекцію міофасціальних порушень, що зумовлює пошук нових ефективних підходів. Міофасціальний реліз (МФР) як техніка мануальної терапії спрямована на зниження напруження фасціальних структур і м’язів, набуває все більшої популярності у фізичній терапії пацієнтів з різними патологіями опорно-рухового апарату. Однак питання ефективності міофасціального релізу в корекції м’язового дисбалансу при дисфункціях СНЩС залишається недостатньо вивченим у науковій літературі. Мета. Визначити ефективність міофасціального релізу в корекції м’язового дисбалансу при дисфункціях скронево-нижньощелепного суглоба й оцінити його вплив на функціональний стан суглоба та якість життя пацієнтів. Методи. У дослідженні використано такі методи дослідження за МФР: 1) методи оцінювання досліджень на рівні структури й функції: альгометрія; поверхнева електроміографія; візуальна енелетова шкала болю (ВАШ); вимірювання амплітуди відкривання рота; 2) методи оцінювання порушень на рівні активності й участі: спеціалізовані опитування. Результати. Дослідження показало, що застосування міофасціального релізу в пацієнтів з дисфункцією СНЩС призводить до значущого зниження м’язового дисбалансу, про що свідчить нормалізація електроміографічних показників жувальних м’язів, зменшення больових відчуттів при пальпації та покращення функціонального стану суглоба. Зокрема, виявлено суттєве зменшення гіпертонусу m. masseter та m. temporalis, збільшення амплітуди відкривання рота й зниження больового синдрому. Спостерігалося також достовірне покращення якості життя пацієнтів за показниками фізичного й психологічного благополуччя. Міофасціальний реліз є ефективним методом корекції м’язового дисбалансу при дисфункціях СНЩС. Його включення в комплексну програму реабілітації пацієнтів із зазначеною патологією дає змогу досягти кращих функціональних результатів і покращити якість життя пацієнтів. Отримані дані свідчать про доцільність застосування міофасціального релізу як важливого компонента фізичної терапії в пацієнтів із дисфункцією СНЩС.

Значення мануального м’язового тестування для оцінювання функціонального стану пацієнтів під час аналізу ходи: аналітичний огляд наукової літератури

В.І. Бойко — 2025-09-10

Мануальне м’язове тестування – це доступний, інформативний і клінічно обґрунтований метод, а його застосування забезпечує ефективну діагностику й персоналізоване планування реабілітаційного втручання, що підкреслює високу актуальність дослідження цієї теми в умовах зростання потреби в якісній відновній допомозі. Мета дослідження – проаналізувати й систематизувати сучасні пошукові наукометричні електронні бази даних щодо значення м’язового тестування для оцінювання функціонального стану пацієнтів під аналізу ходи. Методи. Аналіз спеціальної та науково-методичної літератури, інтернет-джерел, контент-аналіз і метод систематизації отриманої інформації. Результати. М’язове тестування є важливим складником функціональної оцінки, зокрема під час аналізу ходи, оскільки саме сила та функціональна здатність м’язів нижніх кінцівок визначають якість і симетрію руху під час ходи. Оцінювання сили м’язів дає важливу інформацію для диференціальної діагностики, клінічного прогнозування та планування втручання при м’язово-скелетних і нервово-м’язових порушеннях. Найбільш доступним у повсякденній практиці як фізичного терапевта, так і протезиста-ортезиста залишається мануальне м’язове тестування (ММТ), яке дає змогу визначити ступінь і розподіл м’язової слабкості, що може впливати на фазу переносу або опори в ході. ММТ дає змогу оцінити силу окремих м’язів або груп м’язів з урахуванням сили тяжіння та мануального опору, що має безпосереднє значення під час аналізу патологічних змін у ході (наприклад, при недостатності м’язів стегна чи гомілки, що призводить до компесаторних рухів, зміни ритму кроку чи асиметрії навантаження). Важливо також ураховувати фактори, що можуть впливати на результати тестування, а саме: біль, утому, мотивацію пацієнта й наявність супутніх неврологічних порушень. Ці фактори можуть суттєво змінювати м’язову силу, а відповідно, і впливати на якість ходи. Отже, мануальне м’язове тестування є важливим методом оцінювання функціонального стану пацієнтів з порушеннями ходи. Воно дає змогу виявити м’язову слабкість, що впливає на якість ходи, і є основою для ефективного планування реабілітації.

Прогресивна програма фізичної терапії у відновленні функції плечового суглоба після хірургічного лікування пошкоджень сухожилка надостьового м’яза

А.О. Веремій — 2025-09-10

Післяопераційна ригідність плечового суглоба є поширеним ускладненням після артроскопічної реконструкції сухожилка надостьового м’яза, що зумовлює її значущість як медико-соціальної проблеми на тлі зростання частоти таких втручань. Оптимізація протоколів фізичної терапії набуває вирішального значення для мінімізації ризику повторних ушкоджень і контрактур, забезпечення відновлення біомеханічних характеристик суглоба, досягнення максимально можливого рівня функціональної спроможності верхньої кінцівки, що дасть пацієнту змогу повернутися до належного рівня виконання активностей повсякденного життя. Мета. Оцінити ефективність розробленої прогресивної програми фізичної терапії порівняно з класичною в процесі відновлення функції плечового суглоба після хірургічного лікування пошкоджень сухожилка надостьового м’яза. Методи. Теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури, методи математичної статистики. У дослідженні взяли участь 63 пацієнти (38–75 років), розподілені на основну (37 осіб) і контрольну (26 осіб) групи. Програма фізичної терапії відрізнялася тривалістю іммобілізації: у контрольній застосовували класичний підхід, в основній – прогресивний. Оцінку ефективності програм фізичної терапії проводили за шкалою Oxford Shoulder Score (OSS) до початку, через 3 та 6 місяців терапії. Результати. Проаналізовано статистичні результати, які підтверджують ефективність застосованих програм фізичної терапії. Через 3 та 6 місяців після втручання в ОГ відзначалося суттєве покращення показників за шкалою OSS, тоді як у КГ динаміка була менш вираженою, що свідчить про вищу ефективність прогресивної програми фізичної терапії. Прогресивна програма фізичної терапії забезпечила не лише прискорене відновлення, а й стійке покращення функцій плечового суглоба порівняно з класичною програмою реабілітації.

Інтегрований доказовий підхід до клінічного реабілітаційного менеджменту в кардіології та пульмонології: сучасні моделі надання мультидисциплінарних послуг

У.П. Гевко — 2025-09-10

У статті детально розглянуто сучасні підходи до реабілітації пацієнтів з кардіологічними й пульмонологічними захворюваннями. Особлива увага приділяється поглибленому аналізу інтегрованих моделей надання мультидисциплінарних реабілітаційних послуг, які об’єднують зусилля різних фахівців для досягнення оптимальних результатів реабілітації та значного покращення якості життя пацієнтів. Розширено аналіз ключових компонентів таких моделей, їхніх численних переваг і потенційних викликів у практичній реалізації. Мета. Узагальнення й систематизація сучасних наукових даних щодо інтегрованих моделей клінічного реабілітаційного менеджменту в кардіології та пульмонології, висвітлення їх ключових компонентів, доведених переваг і потенційних викликів у практичній реалізації для визначення перспективних напрямів подальшого розвитку й упровадження цих моделей у клінічну практику. Методи. Застосовано методи аналізу, синтезу й узагальнення спеціальної наукової літератури, що охоплює публікації у фахових журналах, Scopus, PubMed, монографії з питань реабілітації в кардіології та пульмонології, інтегрованих моделей реабілітаційної допомоги й науково-доказової практики, а також огляд матеріалів мережі «Інтернет» для виявлення актуальної інформації та практичних прикладів. Результати. З літературних джерел отримано й опрацьовано інформацію, що дало змогу проаналізувати актуальні інтегровані моделі управління реабілітацією в галузях кардіології та пульмонології. Визначено й систематизовано ключові компоненти цих моделей, такі як мультидисциплінарна командна робота, індивідуалізований підхід, комплексність втручань, безперервність надання послуг та активне використання сучасних технологій. Доведено переваги інтегрованого підходу, включаючи значне покращення клінічних результатів, підвищення задоволеності пацієнтів, оптимізацію використання ресурсів, покращення комунікації між фахівцями та зниження ризику повторних госпіталізацій.

Порівняльний аналіз пацієнт-центричності у фізичній терапії та клієнтоорієнтованості в ерготерапії

І.О. Жарова — 2025-09-10

Мета. Метою дослідження є порівняння й аналіз концепцій і практичного втілення пацієнт-центричного підходу у фізичній терапії та клієнтоорієнтованого підходу в ерготерапії. Методи. Дослідження здійснене із застосуванням якісної методології огляду літератури з елементами порівняльного аналізу професійних настанов, наукових публікацій і теоретичних моделей практики. Результати. У результаті аналізу виявлено як спільні риси, так і концептуальні відмінності двох підходів. Пацієнт-центричність у фізичній терапії передбачає індивідуалізацію втручання, активну комунікацію, навчання пацієнта, формування спільних цілей і розвиток терапевтичного альянсу, що сприяє покращенню функціональних результатів і задоволеності реабілітаційними послугами. Клієнтоорієнтований підхід в ерготерапії, базуючись на заняттєво-орієнтованих моделях, акцентує на партнерстві, автономії клієнта, значущій заняттєвій активності й урахуванні середовищного та соціального контекстів. Окреслено ключову роль ефективної комунікації й бар’єри, що можуть перешкоджати її реалізації в практиці обох професій. Порівняльний аналіз свідчить про те, що, хоча обидва підходи орієнтовані на особу, яка отримує реабілітаційні послуги, вони ґрунтуються на різних професійних філософіях і моделях практики. Фізична терапія зосереджується переважно на фізичному функціонуванні, тоді як ерготерапія – на значущій заняттєвій активності й контекстуальних чинниках. Усвідомлення та інтеграція цих підходів у міждисциплінарному контексті мають потенціал для оптимізації якості реабілітаційної допомоги та сприяння більш ефективній взаємодії між фахівцями.

Ефективність упровадження освітнього компонента в програму фізичної терапії неспецифічного болю в спині

А.А. Згурський — 2025-09-10

Неспецифічний біль у спині займає провідне місце за потребою в реабілітаційному втручанні серед м’язово-скелетних порушень у світі. З огляду на те що в майбутньому кількість звернень із цього приводу буде тільки зростати, виникає потреба в розробленні ефективних стратегій фізичної терапії болю в спині. Мета. Вивчення динаміки клінічних і функціональних показників опорно-рухової системи пацієнтів з неспецифічним болем у спині під дією програми фізичної терапії із застосуванням освітнього компоненту Методи. Для визначення ефективності запропонованої програми фізичної терапії проведене дослідження, у якому взяли участь 61 пацієнт із неспецифічним болем у спині – 28 жінок і 33 чоловіки. Пацієнти були випадковим чином поділені на дві групи: контрольна (КГ) – 12 жінок і 18 чоловіків, основна (ОГ) – 16 жінок і 15 чоловіків. Пацієнти контрольної групи отримували стандартну програму фізичну терапії, що складалася із занять на тренажерах David, терапевтичних вправ і мануальної терапії. Основна група до стандартної програми додатково отримувала освітній компонент, який включав інформацію щодо діагнозу, етіології болю, спростування поширених міфів стосовно болю в спині та рекомендацій до самоменеджменту. Результати. Обидві програми фізичної терапії позитивно вплинули на стан пацієнтів. Однак, порівняно зі стандартною програмою фізичної терапії, упроваджена програма продемонструвала вищу ефективність у зниженні болю, покращенні рівня повсякденної діяльності в представників обох статей і відносно більший ефект у покращенні показників сили, який був особливо виражений у жінок. При цьому не виявлено чіткої переваги однієї з програм, оскільки окремі показники покращилися більшою мірою в пацієнтів КГ, а інші – у пацієнтів ОГ.

Актуальні аспекти застосування асинхронної телереабілітації в комплексній фізичній терапії при дорсопатіях

Л.Д. Кравчук — 2025-09-10

У статті розглянуто актуальні аспекти застосування асинхронної телереабілітації як компонента комплексної фізичної терапії при дорсопатіях. Дослідження акцентує увагу на все більшій ролі дистанційних методів реабілітації в умовах сучасних викликів, зокрема в Україні під час війни. Проаналізовано ефективність і переваги асинхронної моделі телереабілітації порівняно з традиційними очними форматами, а також обговорено ключові інструменти оцінювання функціонального стану та якості життя пацієнтів з дорсопатіями. Мета дослідження – проаналізувати потенціал і доцільність упровадження асинхронної телереабілітації в комплексну фізичну терапію при дорсопатіях, ураховуючи соціально-економічні умови й обмеження доступу до медичної допомоги в Україні, спричинені війною. Методи. У роботі використано систематичний аналіз та узагальнення даних наукової й методичної літератури, отриманих з провідних наукових баз даних (PubMed, Google Scholar), із застосуванням булевих операторів для пошуку за ключовими словами та стандартизованими інструментами оцінки. Результати. За результатами дослідження встановлено, що як синхронні, так й асинхронні формати телереабілітації є ефективними в лікуванні дорсопатій, демонструючи схожі результати щодо зменшення болю й покращення функціональних показників порівняно з очною терапією. Особливі переваги асинхронної моделі полягають у її гнучкості, масштабованості й здатності подолати логістичні й часові бар’єри, що робить її особливо актуальною для України в умовах воєнних дій. Визначено основні виклики й обмеження впровадження телереабілітації, а також підкреслено необхідність гібридної моделі, яка поєднує очні та дистанційні сесії для оптимізації результатів. Асинхронна телереабілітація є перспективним і необхідним елементом сучасної комплексної фізичної терапії при дорсопатіях, особливо в умовах обмеженого доступу до медичних послуг. Її подальший розвиток та інтеграція в систему охорони здоров’я України має потенціал для підвищення доступності реабілітаційної допомоги, оптимізації використання ресурсів і покращення якості життя пацієнтів.

Процес забезпечення асистивними засобами мобільності осіб з ураженням спинного мозку для підвищення рівня їх незалежності

О.Б. Лазарєва — 2025-09-10

Аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду й законодавчо-нормативної бази щодо процесу забезпечення асистивними засобами мобільності осіб з ураженням спинного мозку допоміг ґрунтовніше оцінити стан проблеми в Україні й означити основні напрями подальших досліджень. Мета. Проаналізувати й систематизувати сучасні науково-методичні знання та результати практичного використання вітчизняного й зарубіжного досвіду щодо процесу забезпечення асистивними засобами мобільності осіб з ураженням спинного мозку для підвищення рівня їх незалежноcті. Методи. Аналіз та узагальнення наукової й науково-методичної літератури та нормативно-правових актів, моніторинг інформаційних ресурсів мережі «Інтернет», системний підхід. Результати. У процесі дослідження визначено, що асистивні засоби мобільності є ключовим елементом самостійного функціонування й незалежності осіб із ураженням спинного мозку, а одним із найважливіших елементів використання таких засобів є процес забезпечення, який повинен включати декілька кроків, а саме: вибір, налаштування, навчання та подальший супровід. Доведено, що процес забезпечення асистивними засобами мобільності осіб з ураженням спинного мозку в Україні залишається значно формалізованим і забюрократизованим і потребує застосування більш деталізованих і передових підходів, у тому числі розширення участі в процесі забезпечення й супроводу кваліфікованих фахівців з реабілітації для досягнення максимально ефективного результату.

Порівняльний клінічний аналіз комплексної програми реабілітації з використанням ортезів з низькотемпературного пластику для пацієнтів з опіками верхніх кінцівок у підгосторму періоді реабілітації

О.Б. Лазарєва — 2025-09-10

У статті представлено результати дослідження впливу комплексної програми реабілітації з використанням ортезування низькотемпературним пластиком на ефективність відновлення функцій верхніх кінцівок після опікових травм з ІІ (А, В) ступенем у підгострому періоді відновлення. Проведено порівняльний аналіз клінічних результатів у контрольній групі (традиційна програма реабілітації) та основній групі (реабілітаційна програма з використанням індивідуально виготовлених ортезів). Мета. Метою дослідження було проаналізувати значущість комплексної програми відновлення пацієнтів після перенесених опіків верхніх кінцівок і визначити вплив ортезування на функціональне відновлення, працездатність і якість життя, отримане з опіками верхніх кінцівок, у підгострому періоді реабілітації. Методи. Використано аналіз та узагальнення наукової й науково-методичної літератури, клінічне спостереження, стандартизовані інструменти оцінювання (зокрема Michigan Hand Outcomes Questionnaire – MHQ, силу хвату), а також описову статистику та порівняльний аналіз результатів. Результати. Установлено, що включення ортезування низькотемпературним пластиком у програму реабілітації забезпечує більшу значимість клінічних покращень функцій, зменшення больового синдрому та підвищення рівня задоволеності лікуванням порівняно з традиційною програмою реабілітації. Отримані результати узгоджуються з даними Sevgi Kara та співавт. (2023), які підкреслюють використання комплексних методів оцінювання та втручання при відновленні функції кисті після опіків. Ортезування низькотемпературним пластиком може бути рекомендовано як ефективний компонент ерготерапії для осіб після опікового уражень верхніх кінцівок, пришвидшуючи відновлення рухових функцій, зменшуючи обмеження в повній активності й покращуючи якість життя.

Мультидисциплінарна команда як інструмент біопсихосоціальної моделі реабілітації

К.В. Миндзів — 2025-09-10

Сучасна реабілітаційна практика все більше орієнтується на біопсихосоціальну модель, яка визнає взаємозв'язок біологічних, психологічних та соціальних чинників у процесі відновлення пацієнтів. Ефективна командна взаємодія є ключовим елементом успішної реалізації цієї моделі. Мета: дослідити роль мультидисциплінарної команди як інструменту впровадження біопсихосоціального підходу в реабілітаційному процесі; теоретичні засади мультидисциплінарної співпраці, її переваги та обмеження у контексті комплексної реабілітації.Методи: теоретичний аналіз та узагальнення наукової літератури; контент-аналіз документальних матеріалів; метод системного аналізу. Результати. Мультидисциплінарна команда, об'єднуючи фахівців різних профілів, забезпечує комплексний підхід до оцінки та втручання, що відповідає принципам біопсихосоціальної моделі. Кожен член команди робить свій унікальний внесок у розуміння біологічних, психологічних та соціальних аспектів стану пацієнта, сприяючи розробленню цілісного та персоналізованого плану реабілітації. Ефективність мультидисциплінарної команди залежить від налагодженої комунікації, чіткого визначення ролей та спільної орієнтації на потреби пацієнта. Висновки. У межах біопсихосоціальної моделі реабілітації мультидисциплінарна команда виступає ключовим інструментом забезпечення цілісного підходу до потреб пацієнта. Її ефективність базується на принципах міжпрофесійної співпраці, спільного планування, взаємної поваги й орієнтації на досягнення функціональних цілей, які виходять за межі виключно медичного відновлення. Аналіз наукових джерел і практичних прикладів демонструє, що командний підхід сприяє не лише поліпшенню фізичного стану пацієнтів, а й їх психоемоційній адаптації, соціальній інтеграції та підвищенню загальної якості життя. Успішна реалізація цієї моделі потребує створення сприятливих умов: міжпрофесійної освіти, організаційної підтримки, нормативного регулювання та культурної трансформації у бік співпраці.

Фізична терапія при хронічному болю в шиї: сучасні підходи та ефективність втручань

О.К. Ніканоров — 2025-09-10

Мета – узагальнити та систематизувати сучасні науково-методичні підходи і практичний досвід, як український, так і міжнародний, щодо застосування терапевтичних і реабілітаційних засобів у лікуванні пацієнтів із хронічним болем у шийному відділі хребта. Методи. Для реалізації поставленої мети було проведено аналіз спеціальної та науково-методичної літератури. Результати.Сучасні досліджень чітко визначають активні методи фізичної терапії як основу ефективного лікування хронічного болю в шиї. Індивідуалізовані програми вправ, зокрема комбіновані програми на збільшення сили, витривалості та координації, демонструють найбільш послідовну та значну ефективність у зменшенні болю, покращенні функції та якості життя з позитивними ефектами, що зберігаються у середньостроковій перспективі. Це підкреслює роль активної участі пацієнта та важливість регулярної фізичної активності в управлінні хронічним больовим станом. Перехід від медичної моделі до біопсихосоціальної є ключовим у лікуванні хронічного болю. Розуміння пацієнтом природи свого болю, усунення страхів, особливо кінезіофобії, та активне залучення до процесу лікування значно підвищують ефективність будь-яких фізичних утручань і сприяють розвитку навичок самоконтролю. Ключовим аспектом успішної терапії є індивідуалізація підходу.Хронічний біль у шиї – це гетерогенний стан, тому пацієнти мають різні домінуючі чинники: біомеханічні, нейрофізіологічні, психосоціальні. Мультимодальні програми реабілітації, що інтегрують фізичні методи, освіту, стратегії самоконтролю та враховують психосоціальні аспекти, демонструють найкращі довгострокові результати та здатність зменшити ризик рецидивів.

Особливості фізичної терапії пацієнтів з епілепсією та супутніми неврологічними порушеннями

О.К. Ніканоров — 2025-09-10

Епілепсія – це хронічне захворювання головного мозку, що характеризується схильністю до виникнення судомних нападів, неспровокованих будь-яким негайним ураженням центральної нервової системи. Окрім цього, захворювання проявляється нейробіологічними, когнітивними, психологічними та соціальними наслідками судомних нападів. Поширеність і захворюваність на епілепсію дещо вища серед чоловіків, аніж серед жінок, і, як правило, припадає на пік у людей похилого віку, що відображає вищу частоту інсульту, нейродегенеративних захворювань і пухлин у цій віковій групі [1].Згідно із сучасним науковим розумінням, епілепсія є системним захворюванням, унаслідок чого її прояви спостерігаються у різних структурах, що проявляються у порушеннях психіатричного, когнітивного характеру, а також, що найважливіше для фізичного терапевта, у вигляді симптоматичних порушень функцій нервової чутливості та роботи фасціально-м’язового апарату. Найбільш вираженими наслідками особливостей клінічного прояву хвороби є порушення фаз ходьби та погіршення постурального контролю, утрата м’язового тонусу з можливим формуванням парезу. При епілепсії скроневої частки (TLE) тонічна або клонічна рухова поведінка (TCB) зазвичай пов’язана з автоматизмом дистонічного прояву, тобто відхиленням голови та тулуба в сторону, протилежну від локалізації нервового спалаху у відповідній скроневій ділянці. У ході дослідження було виявлено, що залучення методів та засобів фізичної терапії, а також використання терапевтичних вправ для пацієнтів з епілепсією та супутніми неврологічними порушеннями створюють позитивну динаміку функціональних особливостей клінічного стану пацієнта. Проблематика процесу дослідження алгоритмів впливу фізичної терапії полягає у наявності різних окремих методичних підходів до втручання методами фізичної терапії, які відрізняються за категоріями та критеріями. Проте у ході проведеного дослідження було виявлено повну відсутність єдиної моделі впливу різних методів та засобів фізичної терапії з порівнянням їх ефективності у виправленні скелетно-м’язових та неврологічних порушень пацієнтів з епілепсією. Мета. Критичний аналіз науково-методичної літератури на тему зв’язку епілепсії з дистонічними порушеннями постави та сучасних методів та засобів фізичної терапії для пацієнтів з епілепсією та супутніми неврологічними порушеннями. Методи. Аналіз та оцінка сучасної науково-методичної літератури на тему практичної реалізації вибору найбільш ефективних методів та засобів фізичної терапії. Результати. Унаслідок аналізу сучасної наукової літератури щодо ефективності фізичної терапії пацієнтів з епілепсією та супутніми неврологічними порушеннями було відзначено, що тема вторинних неврологічних та функціональних порушень, викликаних епілепсією, є критично недослідженою. Глибокий аналіз наукових напрацювань дав змогу дійти висновку, що залучення пацієнтів з епілепсією та супутніми неврологічними порушеннями до процесу фізичної терапії надає можливість позитивного впливу на структурні та функціональні особливості перебігу захворювання та його наслідків. При цьому виявлено, що процес фізичної терапії має вплив на всі групи пацієнтів із різними клінічними випадками за допомогою нервової та трофічної дії, таким чином відновлюючи пошкодженні або втрачені рухові функції [2].

Комплекси реабілітаційних заходів при травмах нижніх кінцівок у підготовці фахівців із футболу

Д.О. Підкопай — 2025-09-10

Сучасні вимоги до ефективної професійної діяльності фахівців із футболу диктують необхідність скорішого повернення до тренувальної діяльності спортсменів після травм нижніх кінцівок, що можливо шляхом навчання тренерів та кваліфікованих спортсменів сучасним реабілітаційним заходам. Мета: описати досліджені результати впровадження комплексів реабілітаційних заходів при травмах нижніх кінцівок у програму навчання та підвищення кваліфікації тренерів, помічників тренерів та кваліфікованих футболістів. Методи. Навчання використанню комплексів реабілітаційних заходів включало проведення низки теоретичних та практичних занять із вивчення елементів східного масажу при травмах нижніх кінцівок в умовах традиційної арабської (східної) лазні та фінської сауни.У дослідженні брали участь фахівці з футболу спортивного клубу «Sporting high», м. Бейрут, а саме: 8 тренерів, 6 помічників тренерів та 10 спортсменів високої кваліфікації (загалом 24 особи). Результати досліджень фіксувалися за допомогою методу анкетного опитування. Результати. Було проведено співставлення та аналіз змін власної думки досліджуваних, на основі якого зроблено висновки щодо доцільності, ефективності та зручності застосування запропонованих комплексів реабілітаційних заходів із поєднання різних лазневих процедур та східного масажу. Висновки. Аналіз результатів анкетного опитування показав їх інформативність, а також довів методичну ефективність запропонованих нами комплексів для процесу навчання та підвищення кваліфікації фахівців із футболу. Зафіксовано значне підвищення самооцінки рівня отриманих знань, умінь та розуміння їх ефективності для практичної професійної діяльності фахівців із футболу.

Оцінка якості та активності повсякденного життя за менеджменту пацієнтів із захворюваннями легень

Д.В. Попович — 2025-09-10

Мета: проаналізувати методи, які найчастіше використовуються для оцінки ефективності фізичної терапії та реабілітації хворих із захворюваннями органів дихання. Методи. Пошук проводили на ресурсі Національного центру біотехнологічної інформації США PubMed та у базі науково-доказової літератури з фізичної терапії PEDro. За результатами пошуку в базах отримано 208 посилань, із яких після виключення тих, які не відповідали необхідним критеріям, для аналізу відібрано 20 публікацій. Результати. Вимірювання якості життя, пов’язаної зі здоров’ям (HRQL), є одним із методів оцінки функціональних результатів . HRQL і зазвичай оцінюється за допомогою опитувальників, які заповнює сам або інтерв’юер, і може бути дискримінаційним (оцінка відмінностей між пацієнтами в один момент часу) або оціночним (вимірювання змін у пацієнтів протягом певного періоду часу). Щоб інструмент HRQL був ефективним і корисним, він повинен бути дійсним, надійним, і придатним для інтерпретації. Загалом специфічні для захворювання показники HRQL є більш чутливими, ніж загальні інструменти, і можуть мати більшу очевидну валідність як для пацієнта, так і для клініциста [2; 7; 12; 14]. Висновки. Більшість рекомендацій щодо застосування методів дослідження пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) переважно спрямовано на діагностику, прогнозування, вибір стратегії медикаментозного лікування та проведення кисневої терапії. У проаналізованих клінічних настановах прогностичні критерії переважно подано з метою оцінки ризику загострень і смертності. Водночас показники, які могли б слугувати підґрунтям для оцінки або прогнозування ефективності утручань, зокрема фізичної терапії, майже не розглядаються. Більшість чинних рекомендацій недостатньо акцентує увагу на ролі методів дослідження як інструментів оцінки ефективності фізичної терапії як на етапі підготовки та реалізації програми легеневої реабілітації, так і під час аналізу її результатів. Разом із тим усі згадані в клінічних настановах методи можуть бути інтегровані у практику фізичних терапевтів. Нагальною є потреба у визначенні клінічної цінності кожного з показників, які використовуються в процесі легеневої реабілітації, а також у науковому обґрунтуванні та методичному забезпеченні їх застосування на всіх етапах надання фізичної терапії. У результаті аналізу виокремлено групи методів та показників, рекомендованих для оцінки пацієнтів із ХОЗЛ на етапах діагностики, відбору для реабілітаційних програм, прогнозування перебігу захворювання, визначення стратегії реабілітації та оцінки її ефективності.

Якість життя пацієнтів після внутрішньомозкового інсульту різного ступеня важкості: проспективне когортне дослідження в Україні

Ю.М. Фурман — 2025-09-10

Внутрішньомозковий інсульт (ВМІ) залишається однією з найгостріших медико-соціальних проблем сучасності та є основною причиною інвалідизації дорослого населення як у світі, так і в Україні. За останнє десятиліття захворюваність на інсульт в Україні зросла на 15–20%, що пов’язано зі старінням населення, поширеністю серцево-судинних патологій та наслідками хронічного стресу, зумовленого війною. Аналіз якості життя як інтегрального показника функціонування хворого дає змогу порівняти ефективність різних методів лікування і реабілітаційних програм, тому став невід’ємним елементом сучасних комплексних рандомізованих медичних досліджень. У статті представлено результати оцінки якості життя (ЯЖ) 120 пацієнтів, які пережили внутрішньомозковий інсульт, на основі опитувальника «SF-36 Health Status Survey». Загалом обстежено 120 хворих, які пережили інсульт (60 чоловіків і 60 жінок, середній вік – 54,2 ± 0,84 року) із різним ступенем важкості ВМІ (легкий, середній, важкий). Ступінь важкості інсульту класифікували за шкалою NIHSS (National Institutes of Health Stroke Scale). Контрольну групу становили 40 здорових осіб. Вивчено вплив ступеня важкості інсульту (за шкалою NIHSS) на фізичний та психічний компоненти здоров'я. Установлено, що зі збільшенням ступеня важкості ВМІ показники ЯЖ достовірно знижуються, особливо за шкалами фізичної активності (RF) та психічного здоров’я (MH). Причому знижена ЯЖ відзначається навіть у хворих при ВМІ без вираженого неврологічного дефіциту, погіршуючись на стадіях безсимптомних проявів поліневропатії; найбільш виражені зміни виявлено на симптомних стадіях.Із прогресуванням важкості ВМІ виявлено зменшення впливу фізичного болю на ЯЖ. Результати підкреслюють необхідність розроблення цільових реабілітаційних програм для поліпшення ЯЖ у пацієнтів із ВМІ різного ступеня важкості.

Методичні основи алгоритму фізичної терапії осіб із периферичними нейропатіями, спричиненими мінно-вибуховими травмами нижніх кінцівок

Н. Чабанова — 2025-09-10

Інтенсифікація військових дій в Україні в останні роки вивела категорію мінно-вибухових травм на рівень основних уражень. Масштаби цієї проблеми зростають через активне та масове застосування протипіхотних мін та керованих бойових дронів [2; 3; 13]. Така трансформація війни призвела до різкого збільшення кількості постраждалих із комбінованими пораненнями. Нерідко вони мають множинний характер та супроводжуються тяжкими пошкодженнями м’яких тканин, кісток і особливо периферичних нервів, що ускладнює як хірургічне лікування, так і подальшу реабілітацію [5; 10; 11]. У цьому контексті периферичні нейропатії, зумовлені мінно-вибуховими травмами нижніх кінцівок, становлять особливо складну категорію ушкоджень у постраждалих в умовах збройної агресії [13]. Пряме механічне пошкодження нервових стовбурів, ішемії тканин, компресії, гематоми та їх поєднання з переломами, опіками, ампутаціями та іншими травмами, де клінічна картина включає сильний невропатичний біль, парези або паралічі, сенсорні дефіцити, атрофію м’язів і значне обмеження функціональної мобільності, потребує якісної оцінки та подальшої реабілітації. Усе це супроводжується високим ризиком хронізації болю та вторинних ускладнень: контрактур, деформацій, психоемоційних розладів, що робить реабілітаційно-лікувальний процес надважливим у відновленні функцій організму [6; 10; 20]. Ураховуючи складність патогенезу та багатофакторність ушкоджень, фізична терапія повинна базуватися на чітких методичних принципах, інтегрувати сучасні технології відновлення та адаптуватися до умов військової медицини, застосовуючи великі ресурси, швидкі та ефективні втручання. Мета. Дослідити доказові джерела та сформувати алгоритм дій у комплексній програмі фізичної терапії осіб із периферичними нейропатіями, спричиненими мінно-вибуховими травмами нижніх кінцівок, з урахуванням особливостей бойової травми та етапів реабілітаційного процесу. Методи. Аналіз та узагальнення інформації з публікацій, відібраних на основі пошуку в базах даних PEDro, PubMed; матеріали військово-медичних міжнародних організацій (NATO, WHO). Результати. Досліджено публікації з відновленого лікування та фізичної терапії осіб із периферичними нейропатіями, спричиненими мінно-вибуховими травмами нижніх кінцівок. Вибір методів досліджень проводився із застосовуванням Міжнародної класифікації функціонування (МКФ) для комплексної оцінки стану пацієнтів та SMART-підходів до планування індивідуалізованих програм. Ураховуючи складність патогенезу та багатофакторність ушкоджень, фізична терапія базується на чітких методичних принципах та інтегрує сучасні технології відновлення до умов сучасності, де потрібні якісні та ефективні втручання. Отримані дані дають можливість якісного вдосконалення вже існуючих програм фізичної терапії осіб із периферичними нейропатіями, спричиненими мінно-вибуховими травмами нижніх кінцівок. Висновки. Базою побудови алгоритму фізичної терапії є комплекс специфічних вимог військової реабілітації з урахуванням характеру травми, супутніх уражень, психічного та/або психологічного стану пацієнта на кожному етапі відновного процесу.

Ефективність застосування програми терапії та реабілітації осіб із неспецифічним больовим синдромом у шийному відділі хребта

П.П. Чередніченко — 2025-09-10

Мета – визначити ефективність застосування авторської програми терапії та реабілітації осіб із неспецифічним больовим синдромом у шийному відділі хребта. Методи. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: аналіз спеціальної та науково-методичної літератури; аналіз клінічних показників та функціонального стану: огляд, збір анамнезу, визначення суб'єктивного відчуття болю за ВАШ, гоніометрія, метод електроспондилографії; аналіз активності та участі: Індекс обмеження життєдіяльності через біль у шиї (NDI); Шкала самопочуття, активності та настрою (САН), оцінка якості життя (MOS SF-36); методи математичної статистики. Усі методи дослідження були класифіковані за доменами Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я. Результати. Нами було розроблено та впроваджено програму терапії та реабілітації осіб із неспецифічним больовим синдромом у шийному відділі хребта, що реалізовувалася за двома етапами: адаптаційним та стабілізаційним. Головне завдання програми полягало у зменшенні інтенсивності больового синдрому, якнайшвидшому поверненні пацієнта до активного способу життя, запобіганні хронізації та повторним загостренням, поліпшенні якості життя. Розроблена програма базується на таких принципах надання реабілітаційних послуг: застосування Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я (МКФ); дотримання мультидисциплінарного підходу; клієнтцентричний (персоналізований) підхід; формування цілей у форматі SMART; комплексний підхід; етапність утручань; систематичність і тривалість. Фундаментом розробленої програми стало поєднання елементів найбільш ефективних засобів та методів терапії та реабілітації, що застосовуються у осіб із неспецифічним болем у шиї: терапевтичні вправи; рекреаційні вправи; мануальні техніки; навчання пацієнтів; ерготерапевтичні заходи. Ефективність розробленої програми терапії та реабілітації оцінювали на основі паралельного порівняння двох груп: основної (n=34) та контрольної (n=34), котрі були розподілені за допомогою методу адаптивної та стратифікаційної рандомізації. Висновки. Результати формувального експерименту довели, що впровадження авторської програми терапії та реабілітації для осіб із неспецифічним болем у шиї статистично значуще сприяє як зменшенню тривалості та частоти загострення та інтенсивності болю (на 55%), так і поліпшенню всіх досліджуваних функціональних (збільшення обсягу безбольових рухів у шийному відділі в середньому на 35%, у грудному – на 24%; покращення функціонального стану спонділосистем у 66,7% осіб) та основних показників повсякденної активності, діяльності та участі, а саме: особистої гігієни – на 85,5%; піднімання предметів – на 72,4%; читання – на 82,3%; головного болю – на 79,5%; зосередженості – на 81,81%; виконання роботи – на 69,4%; водіння – на 86,7%; сну – на 80,4%; відпочинку – на 87,02%; настрою – на 50,3%; а також усіх складників якості життя: фізичного компоненту здоров’я – на 17,3%, психічного компоненту – на 18,7%.

Реабілітація осіб після поранення м’яких тканин нижніх кінцівок із застосуванням фізичної терапії та ударно-хвильової терапії (огляд літератури)

Г.А. Шаповалова — 2025-09-10

Актуальність проведеного дослідження зумовлена тим, що поранення м’яких тканин нижніх кінцівок є одним із найбільш поширених ушкоджень у бойових і мирних умовах та визначається появою збройного конфлікту на території України і великою кількістю постраждалих із даною патологією. Щонайменше одна чверть усіх бойових травм пов’язана з нижніми кінцівками. За даними різних літературних джерел, у структурі санітарних утрат поранення м’яких тканин нижніх кінцівок становлять від 30% до 60%, що, своєю чергою, зумовлює високий ризик функціональних порушень і інвалідизації. Соціально-економічні наслідки повґязані з тривалою втратою працездатності серед осіб віком від 19 до 50 років, у яких виникає потреба у тривалій медико-соціальній реабілітації. Саме тому своєчасна та комплексна реабілітація з використанням сучасних методів, зокрема фізичної терапії та ударно-хвильової терапії, є ключовою для відновлення функцій кінцівки, запобігання контрактурам, атрофії м’язів і подолання хронічного больового синдрому, а також для збереження боєздатності та працездатності цієї категорії пацієнтів. Мета. Аналіз та узагальнення сучасних наукових досліджень та результатів практичного вітчизняного та зарубіжного досвіду, які стосуються оцінки ефективності комплексної реабілітації з використанням фізичної терапії та ударно-хвильової терапії у пацієнтів із пораненнями м’яких тканин нижніх кінцівок та визначення оптимальних підходів для відновлення рухової функції та профілактики ускладнень. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення сучасних науково-методичних літературних джерел. Результати. Аналіз сучасних публікацій свідчить, що комплексна фізична терапія після поранень м’яких тканин нижніх кінцівок покращує амплітуду рухів, запобігає контрактурам і атрофії м’язів, знижує біль та прискорює відновлення функцій кінцівок. Застосування ударно-хвильової терапії (УХТ) додатково стимулює ангіогенез, покращує трофіку тканин і прискорює загоєння ран, що узгоджується з результатами клінічних спостережень і невеликих вибіркових досліджень. Разом із тим відсутність уніфікованих протоколів і недостатня кількість рандомізованих контрольованих досліджень не дають змоги визначити оптимальні режими поєднання фізичної терапії та УХТ. Наявні дані підтверджують перспективність мультидисциплінарного підходу та необхідність індивідуалізації програм реабілітації.

Вплив адаптивного хокею на розвиток балансу, рівноваги та покращення психоемоційного стану ветеранів з ампутаціями нижніх кінцівок

О.Г. Юшковська — 2025-09-10

Вивчення можливостей адаптивного хокею (надалі – следж-хокей) як засобу фізкультурно-спортивної реабілітації ветеранів з ампутаціями нижніх кінцівок. Пропонується дослідження показників балансу та рівноваги. Як командний вид спорту следж-хокей також сприяє покращенню психоемоційного стану учасників. Мета. Визначити ефективність занять следж-хокеєм у покращенні балансу, рівноваги та психоемоційного стану під час упровадження у програму реабілітації ветеранів з ампутаціями нижніх кінцівок. Методи. Аналіз наукової літератури; функціональне тестування (TUG, Sit-to-Stand, тест Ромберга); спеціальні тести на льодовій арені (Slalom Agility Test, Sprint-and-Turn Test); оцінка результатів спостереження; опитування учасників за шкалою сприйнятого стресу (PSS-10). Результати. За результатами специфічних тестів було підтверджено наявність позитивного впливу следж-хокею на баланс, рівновагу та психоемоційний стан ветеранів з ампутованими кінцівками. Кількість падінь відносно першої спроби зменшилася на 44,7%, що свідчить про поліпшення балансу та адаптацію до специфічних рухів. Висновки. Включення следж-хокею до програми реабілітації ветеранів з ампутаціями сприяє покращенню показників балансу, рівноваги та психоемоційного стану.

Корекція моторно-координаційних здібностей при гострому порушенні мозкового кровообігу засобами реабілітації і фізичної терапії

З.М. Ящишин — 2025-09-10

В Україні спостерігається висока частота інсультів, що є серйозною медико-соціальною проблемою, оскільки призводить до значної інвалідизації, утрати працездатності та побутової неспроможності значної кількості населення. У зв’язку із цим розроблення й упровадження ефективних методів реабілітації постінсультних пацієнтів набувають особливої актуальності та великого практичного значення для покращення якості їхнього життя та зниження тягаря наслідків інсульту для суспільства.Клінічні наслідки гострого порушення мозкового кровообігу характеризуються широким спектром рухових, сенсорних, когнітивних та емоційних порушень.Серед рухових розладів провідне значення має геміпарез – частковий параліч однієї половини тіла, що проявляється у вираженому зниженні рухової активності хворих та суттєво обмежує їхні можливості самообслуговування, виконання побутових завдань та повернення до повноцінної соціальної та професійної діяльності. Геміпарез супроводжується зниженням довільної м’язової сили в уражених верхній та нижній кінцівках, порушенням координації рухів та контролю рівноваги.У представленому дослідженні проаналізовано показники комп’ютерної стабілометрії як об’єктивного засобу оцінки здатності пацієнтів утримувати стійкість вертикальної рівноваги в статиці та динаміці, а також ефективності керування коливаннями загального центру маси тіла. Окрім того, наведено результати кількісної оцінки довільної м’язової сили основних м’язових груп уражених кінцівок у хворих із наслідками гострого порушення мозкового кровообігу, які перебували у ранньому відновному періоді.Дане дослідження проводилося в рамках експерименту з метою оцінки клінічної ефективності розробленої комплексної методики мультисенсорної стимуляції.В основі цієї методики лежить одночасне або послідовне поєднання низки стимулюючих та коригувальних засобів, спрямованих на активацію різних сенсорних систем організму, у тісному поєднанні з індивідуально підібраними фізичними вправами, що виконувалися як у замкнутих, так і у відкритих кінематичних ланцюгах. Отримані результати проведеного дослідження статистично достовірно підтверджують високу ефективність розробленої методики мультисенсорної стимуляції у комплексному процесі реабілітації та фізичної терапії пацієнтів, які перенесли інсульт у ранньому відновному періоді. Застосування даної методики сприяло значному поліпшенню показників статичної та динамічної рівноваги, збільшенню довільної м’язової сили уражених кінцівок та, як наслідок, покращенню функціональних можливостей пацієнтів. Отримані дані свідчать про перспективність використання мультисенсорної стимуляції у клінічній практиці для оптимізації відновлення рухових функцій у постінсультних хворих.

Динаміка відновлення адреналіну при стандартних фізичних навантаженнях у борців

Ю.Н. Гулієв — 2025-09-10

Мета роботи: вивчення динаміки зміни концентрації адреналіну в крові в борців у відновлювальному періоді після фізичного навантаження. Методи. Проведено порівняльний аналіз динаміки зміни кількості адреналіну в крові й частоти серцевих скорочень у висококваліфікованих спортсменів та осіб, які не займаються спортом, до й після виконання фізичного навантаження порівняно з контрольною групою осіб, які не займаються спортом. Результати. Виявлені зміни кількості адреналіну в крові й частоти серцевих скорочень після фізичного навантаження були статистично значущими від рівня фізичної підготовленості. Проведений порівняльний аналіз у динаміці зміни концентрації адреналіну в крові в спортсменів та осіб, які не займаються спортом, у процесі виконання фізичного навантаження виявив залежність його від рівня фізичної підготовленості спортсменів.

Оцінювання фізичного розвитку юних черлідерів методом індексів

І.М. Григус — 2025-09-10

Загальновідомо, що фізичний розвиток – це комплекс морфологічних і функціональних властивостей організму, які визначають рівень вікового розвитку індивіда в момент обстеження. Метою вивчення фізичного розвитку юних спортсменів є встановлення динаміки росту й формування організму. Метод індексів дає змогу визначити рівень співвідношення між окремими антропометричними ознаками, і цей метод може надати орієнтовне уявлення щодо пропорційності фізичного розвитку. Мета – визначити особливості фізичного розвитку юних черлідерів методом індексів. Методи: теоретичний аналіз спеціальної літератури; медико-біологічні методи дослідження (антропометрія та антропометричні індекси, фотознімання), методи математичної статистики. Дослідження проведено з дотриманням вимог Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людини у якості об’єкта дослідження». Результати. Установлено, що в семирічних спортсменок значення індексу Пірке окреслювалися межами від 86,76% до 91,04%, а середній показник дорівнював 88,48%. Таким чином, усі 7-річні черлідерки мали індексу Пірке, що перевищував порогове значення 77%. Щодо групи спортсменок 8 років, значення індексу Пірке тут варіювали від 85,71% до 89,86%, що повністю відповідає встановленим віковим нормам (80–95%). При цьому жодна з спортсменок не мала індекс, який би перевищував 92%, тобто ознак астенічності в цій віковій категорії не виявлено. Індекси пропорційності – довжини кисті, стопи та розмаху рук, нормовані на довжину тіла, слугують морфологічними маркерами доліхостеномієлії, що часто асоціюється з астенічним морфотипом. Згідно з критеріями, ознаками астенічності для відношення довжини кисті до довжини тіла є перевищення 11%, для відношення довжини стопи до зросту – значення, більше за 15%, а для пропорції «розмах рук/довжина тіла» – перевищення 1,03%. За підсумками розрахунків установлено, що в спортсменок 7 років середній індекс довжини кисті становив 9,86%, коливаючись у діапазоні від 9,38% до 10,24%. Середнє значення індексу стопи дорівнювало 15,47% з екстремумами від 14,96% до 15,87%, що в деяких випадках перевищувало нормативну межу 15% і свідчило про тенденцію до астенічних ознак.

Стан психофізіологічних функцій спортсменів-аматорів у дрон-рейсингу

В.С. Карась — 2025-09-10

Метою дослідження було визначення взаємозв’язку між психофізіологічними показниками спортсменів-аматорів та успішністю польотів у FPV- симуляторах. Методи: психофізіологічні тести, методи математичної статистики. Для визначення стану психофізіологічних функцій та індивідуальних особливостей сенсомоторного реагування обстежуваних використовували діагностичний комплекс «Діагност-1» (М. В. Макаренко, В. С. Лизогуб). Результати. За результатами дослідження виявлено певні взаємозв’язки між успішністю польотів у FPV-симуляторах і психофізіологічними показниками спортсменів-аматорів. Експериментальна група на виході (після навчання польотів у FPV-симуляторах) продемонструвала більш стабільні результати за показниками простої зорово-моторної реакції порівняно з контрольною групою. Спортсмени-аматори продемонстрували вищу функціональну рухливість нервових процесів після практики: обстежувані цієї групи потребували меншого часу для опрацювання 120 сигналів у режимі зворотного зв’язку. Виявлено прямі кореляційні взаємозв’язки між вхідними й вихідними результатами польотів у FPV-симуляторах. Кращі результати (менша тривалість польотів) після проходження практики обстежуваними експериментальної групи відповідали кращим вхідним результатам у перегонах дронів. Отримані дані можуть використовуватися для подальших досліджень, підготовки початківців та аматорів у спорті дронів (а саме в перегонах дронів) і популяризації цього виду спорту.

Спектральний аналіз стабілограм кваліфікованих спортсменів, що спеціалізуються у вітрильному спорті

О.В. Колосова — 2025-09-10

У статті розглянуто функціональний стан систем постурального контролю у кваліфікованих спортсменів, що спеціалізуються у вітрильному спорті. Мета – оцінювання спектральних характеристик стабілограм кваліфікованих спортсменів, що спеціалізуються у вітрильному спорті, для виявлення специфіки та потенційних адаптаційних змін у механізмах постурального контролю. Методи. У стабілометрічному дослідженні, яке проводили з використанням комп’ютерного стабілоаналізатора «Стабілан-01-2», брали участь 12 кваліфікованих спортсменів. Реєстрацію стабілограми виконували у двох положеннях тіла – вертикальна стійка та присід, з розплющеними й заплющеними очима. Результати. Виявлено, що в умовах вертикальної стійки зорова депривація не викликала суттєвих змін стабілометричних показників, що свідчить про високий рівень сенсомоторної адаптації спортсменів і домінуючу роль пропріоцептивної системи в постуральному контролі. У складніших умовах присіду порівняно з вертикальною стійкою спостерігалися значущі зміни як амплітудно-швидкісних, так і спектральних показників, зокрема зменшення частоти й збільшення амплітуд піків спектральної потужності медіолатеральних коливань центру тиску стоп і зміщення антеріопостеріорних коливань у бік високочастотного діапазону, що може свідчити про специфіку сенсомоторної адаптації спортсменів до дестабілізуючих чинників, характерних для вітрильного спорту. Отримані результати загалом виявляють односпрямовані зміни спектральних та амплітудно-швидкісних стабілометричних показників. Спектральний аналіз стабілограм рекомендовано використовувати як чутливий метод оцінювання нейром’язової регуляції постурального балансу в спортивній практиці.

Кленбутирол: від медицини до допінгу

О.М. Олещук — 2025-09-10

Обговорення потенційних анаболічних та жироспалювальних властивостей препарату кленбутирол попри його сувору заборону антидопінговими агентствами продовжується дотепер, підкреслюючи складну дилему між медичним призначенням та допінгом. Мета. Провести всебічний, науково обґрунтований огляд сучасних даних щодо застосування кленбутеролу в спортивній фармакології, об'єктивно оцінивши його фармакологію, ефективність, ризики для здоров'я та правовий статус. Методи. Проведено аналіз та систематизацію актуальних наукових досліджень, клінічних даних, оглядів та звітів токсикологічних центрів щодо фармакокінетики, фармакодинаміки, ефективності та безпеки кленбутеролу. Особливу увагу приділено порівнянню даних, отриманих у дослідженнях на тваринах та людях, а також аналізу ризиків, пов'язаних із застосуванням препарату в дозах, що перевищують терапевтичні. Результати. Кленбутерол, селективний агоніст β2-адренорецепторів, демонструє дозозалежну стимуляцію і β1-рецепторів, що лежить в основі його кардіотоксичності. Його здатність до «репартиціонування» (зменшення жирової та збереження м’язової маси) доведена у тварин, проте докази анаболічного ефекту у здорових людей є слабкими. Незважаючи на це, саме ця властивість є причиною його класифікації WADA як анаболічного агента класу S1.2. Наявні дані свідчать, що кленбутерол не покращує, а може навіть погіршувати аеробну продуктивність у спортсменів. Його використання пов'язане зі значними ризиками: короткостроковими (тахікардія, тремор, гіпокаліємія) та довгостроковими, що включають гіпертрофію міокарда, некроз кардіоміоцитів, фіброз та підвищений ризик аритмій та інфаркту міокарда. Висновки. Застосування кленбутеролу у спорті з метою поліпшення результатів є невиправданим та небезпечним. Відсутність переконливих доказів його ергогенної дії у здорових людей у поєднанні з високим ризиком серйозних, зокрема незворотних, уражень серцево-судинної системи робить його використання недоцільним.

Вплив індивідуально-психологічних особливостей гравців у кіберспорті на ймовірність прояву тильту

А.В. Скалозуб — 2025-09-10

Проблема тильту в кіберспорті є актуальною через значний вплив цього явища на ефективність виступів гравців. Індивідуально-психологічні та зовнішні детермінанти тильту активно досліджуються як в українській, так і в міжнародній науковій літературі. Незважаючи на зростання уваги до цієї проблематики, залишаються недостатньо розробленими питання комплексного вивчення чинників, що сприяють прояву тильту в кіберспорті. Мета. Виявити та охарактеризувати комплекс індивідуально-психологічних та зовнішніх детермінантів виникнення тильту в кіберспорті, а також установити вікові особливості прояву цього феномену серед гравців. Методи. Використано комплексний підхід, що включав теоретичний аналіз та узагальнення наукової літератури, опитування експертів у сфері кіберспорту (n=26), а також якісний аналіз отриманих емпіричних даних. Статистичний аналіз здійснювався з використанням методів описової статистики та відсоткового співвідношення. Результати. Виявлено, що основними індивідуально-психологічними чинниками тильту є характерологічні особливості спортсменів (тип темпераменту, інтроверсія та екстраверсія), суб’єктивне сприйняття відповідальності (самоефективність, локус контролю), перфекціонізм, емоційна стійкість, страх невдачі, когнітивні спотворення та негативний попередній досвід. Окремо встановлено значення фізичного та емоційного стану, включаючи перетренованість і передстартові негативні стани (лихоманка, апатія). Найбільш схильними до тильту є гравці у віці 17–20 років (58%). Серед зовнішніх чинників визначено вплив командної взаємодії, глядацької аудиторії та змагального стресу. Висновки. Результати засвідчують складний і багатогранний характер явища тильту, що потребує комплексного підходу у психологічній підготовці кіберспортсменів. Установлені вікові та індивідуально-психологічні особливості дають змогу конкретизувати напрями профілактичної роботи та розробляти ефективні стратегії запобігання негативним проявам тильту у спортивній практиці.

Різниця довжини нижніх кінцівок у практиці спортивної медицини

Т.О. Терещенко — 2025-09-10

Мета. Провести аналіз поширеності, методів визначення й основних причин різниці довжини нижніх кінцівок (анізомелії) серед фізично активних осіб, оцінити її вплив на ризик травматизму під час занять фізичною культурою та спортом, визначити сучасні способи її корекції. Методи. Для цього було проведено систематичний огляд літератури з використанням баз даних PubMed, Scopus та Web of Science за 2018–2025 рр. Результати. Визначили, що різниця довжини ніг визначається у 65–90% населення, переважно легкого ступеню (до 30 мм). Серед різноманітних методів діагностики анізомелії панорамна рентгенорафія нижніх кінцівок є золотим стандартом. Причинами анізомелії можуть бути вроджені та набуті стани. Навіть незначна анізомелія підвищує ризик травматизму та розвитку патологічних станів опорно-рухової системи через асиметричний розподіл навантаження на нижні кінцівки та хребет, може бути причиною больового синдрому, викривлення хребта, кульгавості, остеоартриту та остеохондрозу. Своєчасна корекція за допомогою сучасних ортопедичних засобів здебільшого допомагає усунути негативні наслідки анізомелії.

Актуальні проблеми допінгу та антидопінгові стратегії у кіберспорті

О.А. Шинкарук — 2025-09-10

Кіберспорт – один із найбільш динамічно зростаючих секторів спортивної індустрії, що об’єднав мільйони гравців і глядачів по всьому світу. Разом із професіоналізацією кіберспорту актуалізувалися нові виклики, серед яких особливе місце посідає проблема використання допінгу для підвищення когнітивної або фізичної продуктивності гравців. Сьогодні механізми контролю за допінгом у кіберспорті залишаються нерозвиненими, а низький рівень обізнаності спортсменів та нерозвиненість етичних норм поглиблюють проблему. Мета. Проаналізувати сучасні проблеми допінгу в кіберспорті, систематизувати основні ризики, пов’язані з використанням заборонених речовин, та обґрунтувати ефективні стратегії антидопінгової профілактики. Методи. У роботі застосовано теоретичний аналіз і узагальнення сучасної наукової літератури, контент-аналіз нормативних документів IESF, WADA та окремих кіберспортивних організацій. Використано метод експертного опитування серед фахівців із кіберспорту та методи описової статистики для обробки отриманих даних. Результати. Дослідження виявило низку актуальних проблем: відсутність уніфікованої антидопінгової політики, широке використання стимуляторів без офіційного контролю, низька обізнаність кіберспортсменів щодо ризиків допінгу, складність ідентифікації вживання психостимуляторів та нерозвиненість механізмів тестування на онлайн-турнірах. Визначено основні ризики вживання допінгу включно з кардіоваскулярними й психічними ускладненнями, етичними проблемами та юридичними викликами. Сформульовано комплекс ефективних антидопінгових стратегій, що охоплюють правове регулювання, медичний супровід та етичну освіту гравців. Висновки. Проблема допінгу в кіберспорті має комплексний характер і потребує системної профілактики, яка включає розроблення єдиної антидопінгової політики, освітні ініціативи для гравців і тренерів, регулярне медичне обстеження кіберспортсменів та впровадження сучасних технологій тестування. Реалізація цих заходів сприятиме формуванню чесного та безпечного кіберспортивного середовища.

Умови для фізичної активності під час війни: погляд з позиції громадського здоров’я

С.В. Гозак — 2025-09-10

В умовах воєнного стану, коли через повітряні тривоги часто переривається навчальний процес і закриваються спортивні клуби, що унеможливлює проведення уроків фізичного виховання та спортивних гуртків, значущість використання спортивної інфраструктури на прибудинковій території зростає. Метою дослідження було оцінити доступність і стан спортивної інфраструктури біля дому й роль сімейної підтримки в залученні дітей до рухової активності. Методи. У квітні-червні 2025 року проведено онлайн-опитування 5275 батьків дітей шкільного віку з усіх регіонів України й тих, хто перебуває за кордоном. Анкета включала питання про використання спортивних майданчиків, оцінку їх стану (1–5 балів) і частоту спільної активності з батьками. Результати. Лише 38,4% дітей займаються фізичною активністю на спортивних майданчиках біля дому, а середня оцінка їхнього стану становила 2,72 бала. Найвищий відсоток використання зафіксовано в Південно-Східному регіоні (43,4%), найнижчий – у Західному (37,0%). Майже третина батьків (29,9%) займається руховою активністю з дитиною щодня, але 19,2% не роблять цього взагалі. Діти з хронічними захворюваннями та тривожно-депресивними симптомами рідше користуються спортивною інфраструктурою. Дослідження підтверджує необхідність відновлення й розвитку спортивної інфраструктури як ключового чинника підтримки рухової активності й психоемоційного здоров’я дітей під час війни.

Засоби підтримки прийняття управлінських рішень, міжвідомчої комунікації та кризового реагування у сфері громадського здоров’я

С.М. Футорний — 2025-09-10

У статті розглядається актуальна проблема підвищення ефективності управління у сфері громадського здоров’я в умовах сучасних кризових викликів. Обґрунтовується необхідність інтеграції систем підтримки прийняття рішень (СППР), налагодженої міжвідомчої комунікації та сучасних засобів кризового реагування. Мета – визначення інструментів та технологій, які використовуються для підтримки управлінських рішень, та їх взаємозв’язку з кризовими ситуаціями в громадському здоров’ї. Методи: аналіз та синтез; систематизація та класифікація; термінологічний аналіз; порівняльний аналіз. Результати. Проаналізовано та класифіковано ключові інструменти підтримки рішень, визначено їхні принципи та підходи до застосування. Установлено, що ефективність кризового менеджменту напряму залежить від рівня інтеграції інформаційних систем та координації між різними відомствами, що підтверджується аналізом міжнародного досвіду.Також доведено, що кероване даними прийняття рішень є центральним методом для оптимізації ресурсів та прогнозування розвитку ситуацій. Висновки. Успішне подолання криз у громадському здоров’ї можливе лише за умови синергії технологічних рішень, ефективної комунікації та проактивного управлінського підходу. Перспектива подальшого розвитку полягає у створенні адаптивних платформ, що використовують штучний інтелект та аналітику великих даних.

Формування професійного напряму медичного та оздоровчого туризму в межах спеціальності І9 (229) «Громадське здоров’я»

С.М. Футорний — 2025-09-10

Днамічний розвиток ринку медичного та оздоровчого туризму формує гострий попит на кваліфікованих фахівців, однак система вищої освіти не пропонує комплексних програм для їх підготовки. Це створює системний компетентнісний розрив, що стримує потенціал галузі та визначає актуальність даного дослідження. Мета – обґрунтувати підходи до формування професійної траєкторії у сфері медичного та оздоровчого туризму. Методи: аналіз наукової літератури та термінологічний аналіз; історико-логічний метод; систематизація та узагальнення; системний аналіз; порівняльний аналіз (компаративістика); моделювання; прогнозування. Результати. Проаналізовано ринок праці, що виявило попит на «гібридних» фахівців із медичними, управлінськими та сервісними навичками.Порівняльний аналіз освітніх та міжнародних професійних стандартів показав, що спеціальність І9 (229) «Громадське здоров’я» є оптимальною платформою для підготовки таких професіоналів. На основі цього розроблено інтеграційну концепцію підготовки, що передбачає поєднання обов’язкового фундаментального ядра на базі даної спеціальності та єдиного комплексного блоку дисциплін за вибором, який дає змогу здобувачам вищої освіти на першому(бакалаврському) ріні вищої освіти самостійно конструювати індивідуальну освітню траєкторію, вибираючи дисципліни з трьох рекомендованих напрямів: координаційно-сервісного, комерційно-маркетингового та управлінсько-стратегічного. Висновки. Запропонована концепція є науково обґрунтованим рішенням для подолання існуючого компетентнісного розриву. Її гнучка структура, реалізована через дисципліни вільного вибору, дасть змогу готувати конкурентоспроможних фахівців, що повною мірою відповідають вимогам роботодавців. Це, своєю чергою, сприятиме професіоналізації кадрового потенціалу та підвищенню конкурентоспроможності індустрії здоров’я та туризму України на міжнародній арені.

Реабілітація фізичного здоров’я студентів закладу вищої освіти терапевтичними вправами аеробного й анаеробного спрямування

О.Р. Волошин — 2025-09-10

Мета дослідження полягала у визначенні впливу терапевтичних вправ аеробного й анаеробного (лактатного) спрямування на стан фізичного здоров’я юнаків студентського віку, зокрема на показники працездатності організму, а також рівень аеробної й анаеробної продуктивності. Методи. У випробуваннях брали участь 85 юнаків віком 17–19 років, які не займалися спортом професійно та належали до основної медичної групи за станом здоров’я. Для оцінювання функціональних можливостей організму застосовувалися такі методи: велоергометричне тестування, електрокардіографія, аналіз максимального споживання кисню (VO₂2 max), показника PWC170 і визначення максимальної кількості зовнішньої механічної роботи за одну хвилину (МКЗР). Фізичне навантаження оцінювалося за енерговитратами відносно максимально допустимого рівня (Еmax). Обробку результатів здійснювали за допомогою методів математичної статистики. Результати. Початковий рівень аеробної продуктивності в досліджуваних юнаків оцінювався як «середній» і наближався до граничного значення «безпечного» рівня здоров’я (VO₂ max близько 42 мл•хв⁻–1•кг⁻–1). Уже після 16-тижневої програми бігових вправ в аеробному режимі енергозабезпечення з частотою занять тричі на тиждень спостерігалося поліпшення показників до рівня «добрий». Найбільш суттєве зростання VO₂2 max (до +14%) досягнуто завдяки біговим вправам у змішаному аеробно-анаеробному режимі енергозабезпечення при інтенсивності навантаження до 75,5% Еmax. При цьому анаеробна (лактатна) продуктивність також мала позитивну динаміку, хоча й менш виражену. Водночас тренування двічі на тиждень, а також заняття силовими вправами не показали помітного впливу на покращення фізичних показників. Корекція фізичного здоров’я студентів є актуальним завданням, що потребує використання ефективних засобів. Найвищу результативність у підвищенні фізичної працездатності й покращенні функціонального стану організму продемонстрували циклічні бігові вправи в змішаному режимі енергозабезпечення, які виконувалися тричі на тиждень.

Комплексне застосування самомасажу з використанням тренажера «Костоправ» при дисфункціях опорно-рухового апарату: поєднання фізичного, дихального та психоемоційного впливу

І.М. Іваненко — 2025-09-10

Мета – оцінити ефективність інтегративної методики самомасажу з використанням багатофункціонального тренажера «Костоправ» у системі психофізичної реабілітації (СІПФР) для зменшення болю, покращення функціонального стану хребта й підвищення тілесної усвідомленості. Методи. У пілотному дослідженні взяли участь 42 особи, включаючи пацієнтів із хронічним болем у попереку та фахівців реабілітаційного профілю. Програма тривалістю 40 днів включала трифазні сеанси: підготовку, цільовий самомасаж і завершальну інтеграцію. Методика поєднувала статичний міофасціальний вплив, діафрагмальне дихання та медитативну концентрацію уваги. Результати оцінювали за допомогою шкали VAS, тесту SpineFlex, опитувальників і якісних звітів учасників. Результати. Установлено статистично значуще зменшення інтенсивності болю (–54,4%), підвищення гнучкості хребта (+21%), покращення якості сну, емоційного стану й рівня тілесної усвідомленості. Методика продемонструвала високу безпечність, доступність і можливість автономного використання після короткого навчання. Методика «Костоправ» може бути ефективним інструментом самодопомоги та реабілітації, особливо в умовах воєнного часу, коли зростає поширеність психосоматичних порушень та обмежена доступність медичних послуг. Рекомендовано проведення подальших досліджень із залученням біохімічних маркерів і ширших клінічних груп для розроблення стандартизованих протоколів і розширення сфери застосування.

Соціально-педагогічні й особистісні передумови розроблення концепції корекційно-профілактичних технологій у процесі занять оздоровчим фітнесом жінок першого періоду зрілого віку з різним станом біомеханіки просторової організації тіла

В.О. Кашуба — 2025-09-10

Науково-технічний прогрес, агресія росії призвели до того, що поряд зі зниженням загального обсягу рухової активності – головного регулятора гомеостазу – істотно зросли емоційні напруження людини, зросла інтенсивність ритму життя, змінилися в гірший бік умови його існування. Мета. Визначити соціально-педагогічні й особистісні передумови розроблення концепції корекційно-профілактичних технологій у процесі занять оздоровчим фітнесом жінок першого періоду зрілого віку з різним станом біомеханіки просторової організації тіла. Методи. Теоретичний аналіз та узагальнення спеціальної наукової літератури, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, фотознімання й аналіз постави жінок, візуальний скринінг стану біогеометричного профілю постави завдяки карті експрес-контролю, кваліметрія, методи математичної статистики. Дослідженням охоплено 36 жінок першого періоду зрілого віку. Дослідження проведені з дотриманням вимог Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людини у якості об’єкта дослідження». Результати. Соціальні-педагогічні передумови концепції корекційно-профілактичних технологій у процесі занять оздоровчим фітнесом жінок першого періоду зрілого віку з різним станом біомеханіки просторової організації тіла характеризують потребу суспільства в гармонійно-розвинутій особистості, соціального запиту на формування, підтримку здоров’я членів суспільства. Результати експертної оцінки вказують на ключові проблеми та можливі напрями підвищення ефективності корекційно-профілактичних занять. На їхню думку, розроблення й упровадження корекційно-профілактичних технологій дасть змогу більш ефективно підходити до корекції порушень біомеханіки просторової організації тіла, покращити фізичну підготовленість жінок. Суттєвим аргументом також є можливість розроблення програм, які підвищують мотивацію жінок до занять, включаючи соціально-педагогічні заходи, такі як інформаційні кампанії, консультації та індивідуальні тренувальні програми. Особистісні передумови, які включають несформовану потребу жінок першого періоду зрілого віку в заняттях фізичними вправами та недостатнє визнання ціннісно-змістового значення біомеханіки просторової організації тіла для здоров’я, є суттєвими важелями для розроблення ефективної концепції корекційно-профілактичних технологій у процесі занять оздоровчим фітнесом.

Вплив ігрової діяльності на формування емоційної стійкості в дітей молодшого шкільного віку з вадами розумового розвитку

Л.І. Кузнецова — 2025-09-10

У статті наведено актуальні дані щодо використання та вагомого значення рухливих ігор як засобу адаптивного фізичного виховання дітей з вадами розумового розвитку, порушеннями когнітивних функцій, порушеннями інтелектуальної сфери, розладами аутистичного спектра, гіперактивності з дефіцитом уваги в процесі фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку та їх впливу на фізичний, психоемоційний стан дітей, які належать до цієї нозологічної групи. Мета. Визначити вплив ігрової діяльності на формування емоційної стійкості в дітей молодшого шкільного віку з вадами розумового розвитку. Методи. Аналіз джерел наукової й методичної літератури, педагогічні методи досліджень (педагогічний експеримент і педагогічне спостереження), метод дослідження психоемоційного стану дітей (метод емоційно-кольорової аналогії за А. Н. Лутошкіним). Результати. Подано результати досліджень щодо емоційного стану учнів під час проведення рухливої гри та після неї за спеціальною методикою. Наведено оперативні статистичні дані на початок поточного року щодо кількості дітей з особливими освітніми потребами. Визначено основні наукові дефініції «розумова відсталість», «когнітивні порушення» та представлена їх характеристика. Докладно пояснено основний зміст і сутність методики емоційно-кольорової аналогії та представлено результати досліджень до та після проведеного експерименту. Зроблено логічні висновки й представлено перспективи подальших досліджень із цієї проблематики.

Сучасні організаційно-методичні підходи до формування оздоровчо-рекреаційної рухової активності студентської та учнівської молоді в умовах воєнного стану

О.Ю. Марченко — 2025-09-10

У статті розглянуто проблему зниження оздоровчо-рекреаційної рухової активності студентської та учнівської молоді в умовах воєнного стану, що актуалізує потребу в упровадженні організаційно-методичних рішень. Мета. Розробити алгоритм формування індивідуальної програми оздоровчо-рекреаційної рухової активності студентської та учнівської молоді в умовах воєнного стану. Методи. Теоретичні: аналіз та узагальнення наукових джерел; соціологічні: опитування у форматі Google Form для виявлення мотивацій і чинників, що ускладнюють участь у руховій активності; Міжнародний опитувальник IPAQ для визначення рівня рухової активності; математико-статистичні методи з використанням програм SPSS, Excel і Statistica. Результати. Визначено, що 65,5% респондентів відзначили зниження інтересу до занять руховою активністю через стрес, 23,4% не зазнали негативного впливу, а 11,1% періодично відчувають труднощі з мотивацією. Основними мотивами до занять є бажання покращити фізичну форму (25%), зберегти здоров’я (23%) і нормалізувати масу тіла (20%). За результатами IPAQ встановлено таке: 5,5% респондентів мали високий рівень активності, 45,5% – середній, 49% – низький. На основі результатів розроблено алгоритм формування індивідуальної програми оздоровчо-рекреаційної рухової активності, адаптований до умов воєнного стану й особливостей освітнього процесу. Результати дослідження підтверджують актуальність проблеми зниження рухової активності в кризових умовах. Запропонований алгоритм ураховує психоемоційний стан, рівень мотивації, освітнє навантаження, інтереси, побутові умови й рівень фізичної підготовленості здобувачів освіти.

Фактори формування самооцінки фізичної підготовленості здобувачів фахової передвищої освіти

О.В. Москаленко — 2025-09-10

У статті розглянуто взаємозв’язки між рівнем фізичної підготовленості та самооцінкою фізичного профілю «Я» здобувачів передвищої фахової освіти різного професійного спрямування. Мета – визначити вплив рівня розвитку фізичних якостей на самооцінку фізичного «Я» здобувачів передвищої фахової освіти різного професійного спрямування. Методи. Теоретичні методи – узагальнення даних науково-методичної літератури; психодіагностичні методи – адаптована версія опитувальника «Самооцінка фізичного розвитку», розробленого на основі австралійського особистісного опитувальника Physical Self-Description Questionnaire (Marsh H.W.); педагогічні методи – педагогічне тестування, що включало оцінку показників фізичної підготовленості та здійснювалося за допомогою визначення рівня розвитку сили, гнучкості, витривалості, спритності; математико-статистичні методи – розрахунки проводилися за допомогою програм SPSS 17.0, Excel 2007 та Statistica 10.0. Результати. Найвищі показники фізичної підготовленості, та самооцінки фізичного «Я» зафіксовано у студентів Коледжу 1, які мають високий рівень спортивної кваліфікації. Студенти Коледжу 2 продемонстрували проміжні результати, студенти Коледжу 3 – найнижчі значення за всіма параметрами. У структурі самооцінки фізичного «Я» найвиразніші розбіжності зафіксовано за шкалами «Фізична активність» та «Стрункість тіла». Виявлено статистично значущі кореляції між рівнем розвитку фізичних якостей та адекватністю самооцінки фізичного «Я»: чим вищі показники гнучкості, сили, витривалості та спритності, тим менша розбіжність між суб’єктивною та об’єктивною оцінками фізичної підготовленості. Висновки. Визначено, що на формування самооцінки фізичної підготовленості здобувачів передвищої фахової освіти суттєво впливають такі чинники, як освітня спеціалізація рівень розвитку фізичних якостей та статева належність.

Рівень фізичного стану жінок другого періоду зрілого віку як передумова розроблення корекційно-профілактичних програм у процесі фізкультурно-спортивної реабілітації

Л.А. Рубан — 2025-09-10

Мета. Визначення рівня фізичного стану здоров’я жінок другого періоду зрілого віку для подальшого розроблення корекційно-оздоровчої програми засобами фізкультурно-спортивної реабілітації. Методи. Під нашим спостереженням знаходилося 36 жінок віком 36–40 років і 43 жінки 41–45 років. Для досягнення мети дослідження використовували тест О.Я. Пирогової зі співавторами. Результати. Результати оцінки стану серцево-судинної системи вказували на значну міжіндивідуальну варіабельність гемодинамічних показників у жінок 36–40 років, що зумовлено як рівнем фізичної активності, так і особливостями вегетативної регуляції серцево-судинної системи. Подальший аналіз гемодинамічних показників у жінок 41–45 років виявив певні відмінні риси. Середня частота серцевих скорочень (ЧСС) у спокої була ненабагато вище, що свідчить про загальну тенденцію до підвищення ЧСС. Артеріальний тиск систолічний (АТС) у середньому був істотно вище. Отримані результати вказують на виражене підвищення рівня артеріального тиску у жінок 41–45 років, що може бути ознакою змінного тонусу судин і зниження їх еластичності. Середнє значення рівня фізичного стану у жінок 36–40 років становило 1,429, а у жінок 41–45 років воно було значно нижчим (0,511). У жінок 41–45 років установлено зниження фізичного стану, кардіореспіраторної витривалості та рівня фізичного здоров'я у цілому. На відміну від них у всіх жінок віком 36–40 років цей стан збережено на високому функціональному рівні. Висновки. Оцінка фізичного стану за експрес-методом прогнозування рівня фізичного стану, запропонованого О.Я. Пироговою зі співавторами, дає змогу об’єктивно визначити індивідуальні можливості організму жінок до рухової активності.

Удосконалення організаційно-методичних підходів до фізичного виховання в закладах загальної середньої освіти: виклики та перспективи

В.П. Семененко — 2025-09-10

Статтю присвячено аналізу викликів та перспектив удосконалення організаційно-методичних підходів до процесу фізичного виховання в закладах загальної середньої освіти в умовах реформ Нової української школи. На основі результатів соціологічного опитування серед учасників освітнього процесу (вчителів фізичної культури, батьків та учнів) виявлено ключові проблеми, що впливають на якість процесу фізичного виховання: недостатнє матеріально-технічне забезпечення, зниження мотивації школярів, обмеженість програмного змісту тощо. Відзначено, що більшість респондентів підтримує потребу в упровадженні сучасних підходів, зокрема індивідуалізації навчання, активізації позаурочної діяльності, оновленні змісту уроків відповідно до інтересів дітей. Обґрунтовано необхідність комплексного оновлення методичної бази та активної взаємодії всіх учасників освітнього процесу з метою формування стійкої мотивації до занять фізичними вправами та здорового способу життя. Мета. Визначення основних викликів в організації процесу фізичного виховання в закладах загальної середньої освіти та обґрунтування перспективних напрямів його вдосконалення. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення наукової літератури; соціологічні методи (анкетування); метод системного аналізу; методи математичної статистики; метод узагальнення. Результати. Дослідження продемонструвало, що ефективність процесу фізичного виховання в закладах загальної середньої освіти значною мірою визначається рівнем організаційно-методичного забезпечення та загальною якістю освітнього процесу. Більшість респондентів визнає важливість уроків фізичної культури, проте відзначає зниження інтересу до занять через їх одноманітність, застарілі підходи до навчання та недостатню мотивацію учнів. Серед актуальних проблем також виокремлюються обмежені матеріально-технічні ресурси, потреба в оновленні програмного змісту та необхідність використання сучасних форм і методів роботи. Опитування виявило запит на гнучкі, адаптовані до індивідуальних можливостей учнів підходи до організації занять, ширше впровадження різноманітних видів фізичної активності, розвиток позаурочних форм занять та підвищення професійного рівня вчителів фізичної культури. Результати підтверджують необхідність системного оновлення побудови процесу фізичного виховання відповідно до концепції Нової української школи з акцентом на формування стійкої мотивації до активного способу життя та гармонійного розвитку особистості.

Ігрова діяльність у контексті розвитку фізичної підготовленості дітей 5–6 років із мовленнєвими порушеннями

С.В. Трачук — 2025-09-10

У статті представлено результати експериментального дослідження, спрямованого на вивчення впливу ігрової діяльності на розвиток фізичної підготовленості дітей старшого дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю інтеграції мовленнєвої, рухової та психомоторної корекції в умовах інклюзивної дошкільної освіти. Запропонована програма передбачала використання логопедичної ритміки, гімнастики на фітболах, калістеніки, дихальних вправ, рухливих та сенсорних ігор, а також музично-рухових завдань. Мета. Визначити вплив ігрової діяльності з корекційним компонентом на рівень фізичної підготовленості та психомоторного розвитку дітей 5–6 років із порушенням мовлення. Методи. Теоретичний аналіз наукових джерел; педагогічне спостереження; тестування фізичної підготовленості (швидкість, гнучкість, координація, сила); діагностика психомоторики за методикою Н.І. Гуткіної; статистична обробка результатів. Результати. Участь у програмі сприяла суттєвому зменшенню частки дітей із низьким рівнем фізичної підготовленості. Зафіксовано значне зростання кількості дітей із середнім та високим рівнями розвитку швидкісних, координаційних, швидкісно-силових якостей та гнучкості. Водночас покращилися показники психомоторної сформованості: частка дітей із високим і добрим рівнями за тестом «Будиночок» зросла до 73%. Висновки. Запропонована програма довела свою ефективність як інструмент комплексного впливу на фізичний і психомоторний розвиток дітей із мовленнєвими порушеннями та може бути рекомендована для використання в практиці інклюзивної освіти.

Біологічні передумови розроблення концепції використання технічних засобів та методичних прийомів «штучного керуючого середовища» в процесі фізкультурно-спортивної реабілітації дітей із церебральним паралічем

С.А. Холодов — 2025-09-10

Аналіз масиву наукових знань свідчить, що застосування методології «штучного керуючого середовища» у сфері фізичної культури та спорту є досить актуальним науковим трендом. Факторний аналіз і метод головних компонентів належать до математичних дисциплін, призначених для опису багатовимірних об’єктів, тому дуже широко використовуються у біологічних дослідженнях. Проте матеріалів, які допомагають користувачу, у тому числі й спеціалісту сфери фізичної культури та спорту, на практиці адекватно і коректно використовувати сучасні методи багатофакторного статистичного аналізу, сьогодні недостатньо. Мета. Визначити біологічні передумови розроблення концепції використання технічних засобів та методичних прийомів «штучного керуючого середовища» в процесі фізкультурно-спортивної реабілітації дітей 7–8 років із церебральним паралічем. Методи. Аналіз літературних джерел, педагогічний експеримент. Соціологічні методи дослідження, методи математичної статистики. Результати. Проведений факторний аналіз показників фізичного розвитку, фізичної підготовленості та моторних рухових функцій у дітей молодшого шкільного віку з двома іншими формами ДЦП – спастичною диплегією (СД) та спастичним геміпарезом (СГ) – дає змогу визначити як спільні, так і відмінні особливості цих факторних структур, що важливо для обґрунтування біологічних передумов розроблення концепції використання технічних засобів та методичних прийомів «штучного керуючого середовища» в процесі фізкультурно-спортивної реабілітації дітей 7–8 років із церебральним паралічем. Схожість факторних структур убачається у тому, що перший фактор в обох групах відображає базову стійкість та контроль положення тіла, а другий – координацію рухів та динамічну рівновагу. Також в обох структурах наявні фактори, пов’язані з адаптацією до нестабільних умов, що підтверджує схожість у біологічних передумовах формування стабільності у вертикальному положенні. Відмінні риси факторних структур убачаємо у різному змісті третього та четвертого факторів: у дітей із СД третій фактор пов’язаний із підтримкою тіла у складних умовах (9,49% дисперсії), а четвертий – із загальною фізичною підготовленістю (9,12%), що вказує на необхідність посиленої уваги до адаптації постуральних навичок та загальної витривалості. У дітей із СГ третій фактор включає показники нестабільності під час тестування рівноваги (17,08%), а четвертий – сенсомоторні навички (5,46%), що говорить про більший дисбаланс у розподілі моторних функцій у дітей із СГ. Окрім того, у дітей із СД були включені показники, що стосуються силової витривалості спини та тулуба, які не були значущими у структурі моторних функцій дітей зі СГ. Натомість у дітей із СГ акцент більше зміщується на показники сенсомоторної адаптації та роботи з нестабільною опорою.

Бібліометричний аналіз досліджень питання корекції порушень постави жінок першого періоду зрілого віку засобами східних оздоровчих систем

Х. Хуана — 2025-09-10

Одним із ключових понять біомеханіки є просторова організація біоланок тіла людини, яка визначається біогеометричним профілем постави, типом конституції та топографією м’язової сили. Результати сучасних досліджень засвідчують, що знання біомеханічних закономірностей просторової структури тіла сприяє ефективному управлінню взаємодії організму з навколишнім середовищем, підтриманню здоров’я, розвитку фізичних якостей та формуванню умов для повноцінної життєдіяльності людини. Актуальним викликом сучасності постає необхідність збереження фізичного та психоемоційного здоров’я жінок першого періоду зрілого віку в умовах соціально-економічної нестабільності, військової агресії та постійного стресового навантаження за допомогою новітніх мотиваційно-змістових засобів, якими можуть виступити вже зарекомендовані здавна східні оздоровчі системи. Мета – визначити сучасний стан, основні тенденції та ключові характеристики наукових публікацій, присвячених корекції постави жінок першого періоду зрілого віку засобами східних оздоровчих систем шляхом бібліометричного аналізу. Методи: моніторинг інформаційних джерел мережі Інтернет; цифрові методи аналітики (на прикладі Claude.ai); контент-аналіз; метод порівняльного аналізу; метод систематизації та узагальнення; бібліометричний аналіз. Результати. Аналіз сучасної наукової літератури з питань застосування східних оздоровчих практик виявляє певні методологічні та тематичні особливості. Систематичний огляд домінує у структурі досліджень (57% від загальної кількості визначених за темою публікацій.) Бібліометричний аналіз репрезентовано не так широко (29%), проте підкреслено його важливість у напрямі картування проблемного поля досліджуваного питання. Критичною проблемою виявляється недостатня гендерна репрезентативність досліджень. Гендерно-специфічні дослідження представлені мінімально – лише одна публікація (7%) фокусується на жіночому здоров'ї (Verma et al., 2021) засобами східних оздоровчих систем. Водночас спостерігається виражена орієнтація на геріатричну категорію обстежуваного контингенту, що відображає актуальність постурально-функціональних проблем у осіб похилого віку, але водночас свідчить про дефіцит досліджень молодших та середніх вікових категорій жінок. Особливо важливим є те, що відсутні прямі дослідження корекції порушень постави жінок засобами східних оздоровчих практик. Висновки. Виявлені тенденції зумовлюють необхідність удосконалення стандартизованих протоколів оцінки функціонального стану постави жінок за різними віковими періодами, типами порушення постави, соматотипом тощо; реалізації довгострокових рандомізованих контрольованих досліджень для формування комплексної доказової бази застосування східних оздоровчих практик у питанні корекції постави різновікових жіночих груп. Пріоритетними напрямами є розроблення інноваційних діагностичних інструментів постурального аналізу, створення мультицентрових дослідницьких платформ для підвищення статистичної потужності досліджень та формування міждисциплінарних команд, що об'єднують фахівців традиційної та доказової медицини. Реалізація цих завдань сприятиме трансформації східних оздоровчих практик з емпіричних методик у науково обґрунтовані корекційно-профілактични рішення з доведеною ефективністю.

Епігенетичні модифікації як механізм реалізації оздоровчого ефекту фізичних вправ

С.Б. Дроздовська — 2025-09-10

Метою статті є систематизація сучасних уявлень про епігенетичні механізми, через які реалізується оздоровчий ефект фізичних вправ, а також визначення наукових перспектив дослідження в цьому напрямі. Стаття має оглядовий характер. Методи. Проведено аналіз наукових джерел, опублікованих українською та англійською мовами протягом останніх 10 років. Результати. Розглянуто результати експериментальних і клінічних досліджень, що стосуються епігенетичного регулювання, зокрема метилювання ДНК, модифікацій гістонів, впливу некодуючих РНК та механізмів хроматинового ремоделювання у відповідь на фізичну активність. Установлено, що фізичні вправи здатні викликати специфічні та тривалі епігенетичні зміни в генах, пов’язаних із метаболізмом, міогенезом, адаптацією до навантаження й антизапальним захистом. Такі модифікації можуть зберігатися впродовж тривалого часу навіть за умов перерви в тренуваннях, формуючи так звану епігенетичну пам’ять. Особливу увагу приділено можливості застосування мультиомного підходу й персоналізованих тренувальних стратегій, адаптованих до індивідуального епігенетичного профілю.

Роль оксиліпінів у патології гепато-біліарної системи спортсменів

Г.В. Лук’янцева — 2025-09-10

У сучасному спорті зростає інтерес до вивчення гепатобіліарної системи спортсменів через її ключову роль у метаболічній адаптації до фізичних навантажень. Інтенсивні тренування можуть спричиняти транзиторні зміни функції печінки, розвиток оксидативного стресу та запальних процесів, що негативно впливають на її стан. Це зумовлює актуальність дослідження механізмів порушень і пошуку ефективних стратегій профілактики й корекції. Метою статті є узагальнення сучасних даних щодо ролі оксиліпінів у формуванні адаптивних і патологічних змін гепатобіліарної системи, а також визначення потенціалу оксиліпінового профілю як раннього біомаркерного індикатора функціонального стану печінки в спортсменів. Методи. Для розв’язання поставленої мети застосовано бібліометричний аналіз та узагальнення наукових матеріалів. Результати. У спортсменів інтенсивні фізичні вправи викликають активацію метаболічних, оксидативних і запальних процесів у гепатобіліарній системі. Ці зміни супроводжуються порушенням антиоксидантного балансу, підвищенням активності трансаміназ та утворенням прозапальних метаболітів. Оксиліпіни, як метаболіти поліненасичених жирних кислот, є ключовими модуляторами запалення, мікроциркуляції, апоптозу й жовчоутворення. Їхній біосинтез здійснюється циклооксигеназним, ліпооксигеназним та епоксигеназним шляхами, а також через неферментативне окиснення. Баланс між про- та протизапальними оксиліпінами визначає напрям адаптаційних або патологічних реакцій печінки. Додаткове навантаження у вигляді зневоднення, гіперпротеїнових дієт і фармакологічної підтримки поглиблює функціональну вразливість печінки. Таким чином, профіль оксиліпінів може бути інформативним біомаркером функціонального стану гепатобіліарної системи в спортсменів і слугувати основою для індивідуалізації тренувального процесу.

Імунологічні аспекти рухової активності спортсменів

О.І. Осадча — 2025-09-10

Значення імунної системи в реалізації рухової активності давно відома.Визначено, що ці взаємодії складні, залежать від рівня та виду фізичного навантаження. Мета – на основі аналізу та узагальнення визначити вплив фізичної активності на реалізацію реакцій імунної системи атлетів. Методи. Матеріалами дослідження стали сучасні наукові публікації вітчизняних та зарубіжних авторів із проблем впливу фізичних навантажень різної інтенсивності на стан імунної системи у спортсменів. Результати. Помірні інтенсивні вправи викликають лейкоцитоз із легким протизапальним профілем цитокінів та підвищення активності імунних реакцій. Значні фізичні навантаження, навпаки, зумовлюють розвиток протизапальних процесів із розвитком вторинних імунодефіцітних станів. Імунні реакції, пов'язані з фізичними вправами, модулюються статтю, віком та способом життя. Усі ці фактори разом впливають на імунний баланс між посиленням або дисфункцією. Висновки. Надмірні тренування, розумовий стрес або недостатнє відновлення створюють ризик виснаження імунних клітин та стресових реакцій гіпоталамо-гіпофізарної осі (ГГС), що викликають імунодепресію з негативним впливом на продуктивність або загальний стан здоров'я. Заняття спортом забезпечує додаткові імунні переваги з погляду забезпечення регулярності, соціальної інтеграції, психічного благополуччя, більш здорового способу життя та довгострокове здоров'я.