Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія

Особливості фізичної терапії та ерготерапії для дітей із дитячим церебральним паралічем при спастичній диплегії

Ю.В. Антонова-Рафі — 2025-02-27

Метою статті є вивчення особливостей застосування фізичної терапії та ерготерапії в дітей з діагнозом дитячий церебральний параліч (ДЦП) при спастичній диплегії. Спастична диплегія є однією з найбільш розповсюджених форм ДЦП, що супроводжується значними труднощами у функціональній активності нижніх кінцівок. Комплексний підхід до реабілітації таких дітей є важливим аспектом для покращення якості їхнього життя. Методи. У дослідженні використовувалися клінічні методи оцінювання м’язового тонусу, рухових функцій і загальної мобільності пацієнтів. Також застосовувалися інструментальні методи, такі як аналіз ходьби, оцінювання функціональної активності через шкали GMFM (Gross Motor Function Measure) та інші стандартизовані тести. Для ерготерапевтичної оцінки застосовувалися шкали, що визначають рівень самостійності у виконанні побутових дій. Дослідження відповідало принципам біоетики, а всі учасники надали інформовану згоду. Результати. Застосування комбінованих методів фізичної терапії та ерготерапії дало змогу значно покращити функціональні можливості дітей з ДЦП при спастичній диплегії. Основними позитивними результатами стали зниження м’язового тонусу, покращення координації рухів, підвищення рівня самостійності й соціальної адаптації. Особливо відзначено важливість раннього втручання й систематичного підходу до реабілітації. Висновки. Фізична терапія та ерготерапія є ефективними методами реабілітації дітей із ДЦП при спастичній диплегії. Комплексний підхід, який включає фізичні вправи, сенсорну стимуляцію та підтримку в розвитку навичок самообслуговування, сприяє значному покращенню у функціональній активності та якості життя дітей.

Прогнозування відновлення ходьби на ранніх стадіях після інсульту

Р.О. Баннікова — 2025-02-27

В основі інвалідизації за наявності мозковому інсульту – рухові (порушення ходьби й рівноваги) та когнітивні порушення. Процес відновлення порушених неврологічних функцій відбувається в перші пів року після інсульту. Відновлення здатності до ходьби є основною метою під час реабілітації хворих на інсульт. Прогноз відновлення ходьби після перенесеного інсульту є одним із найважливіших питань для пацієнтів та їх родичів. Мета. Визначити ефективність застосування комплексного підходу до фізичної терапії для прогнозування та відновлення здатності до ходьби у пацієнтів, які перенесли інсульт. Методи дослідження. Об’єктом дослідження було 62 особи після перенесеного мозкового інсульту, яких було рандомізовано на дві групи (основну та групу порівняння) залежно від тактики реабілітаційного втручання. Прогноз динаміки стану та ступеня функціонального відновлення здійснювали за допомогою шкал і тестів: The Trunk Control Test for Motor Impairment After Stroke, Barthel Index, Montreal Cognitive Assessment, Mini-Mental State Examination, що забезпечують комплексну оцінку функціонального стану, когнітивних можливостей і рівня залежності у визначенні реабілітаційного потенціалу вищезазначеної категорії пацієнтів. Результати. Проведене дослідження дало змогу встановити, що існує прямий взаємозв’язок між когнітивними можливостями і здатністю до самостійної ходьби у пацієнтів після інсульту. Аналіз даних первинного та кінцевого обстежень засвідчив, що після курсу фізичної терапії середній бал за шкалою MoCA зріс із 16,72 ± 7,41 до 20,48 ± 7,18, а за шкалою MMSE — із 18,91 ± 7,98 до 22,71 ± 7,43, що свідчить про покращення когнітивного стану більшості пацієнтів. Відповідно до індексу Бартел, середній показник підвищився з 30,41 ± 16,74 до 66,37 ± 15,97, демонструючи суттєве зменшення рівня інвалідності серед пацієнтів. За тестом контролю тулуба було встановлено, що середньостатистичний показник обстежуваних в основній групі становить 43,75 ± 26,18 ( х ±S) бала, у групі порівняння – 39,23 ± 34,58 ( х ±S) бала, і висунуто прогноз на відновлення самостійної ходьби впродовж 4 тижнів в ОГ та ГП у 24 осіб із 62 досліджуваних. Висновки. Отримані результати дослідження засвідчують, що застосування таких інструментів, як The Trunk Control Test, Barthel Index, MoCA та MMSE, орієнтованих на оцінку функціонального стану й когнітивних можливостей, є ключовим чинником у підвищенні ефективності реабілітації та прогнозуванні відновлення самостійної ходьби на ранніх стадіях після інсульту.

Терапевтичні вправи для реабілітації осіб із посттравматичним остеоартритом нижніх кінцівок

Р.О. Баннікова — 2025-02-27

Посттравматичний остеоартрит (ПТОА) – це хронічне дегенеративно-дистрофічне захворювання, яке розвивається внаслідок пошкодження суглоба і становить 12 % усіх остеоартритів, частіше виникає в суглобах нижніх кінцівок унаслідок травм або нещасних випадків. Протягом останніх років відзначається значне зростання поширеності ПТОА нижніх кінцівок. Больовий синдром і функціональні порушення, пов’язані з цим захворюванням, значно знижують якість життя пацієнтів. Оскільки механізм виникнення болю при ПТОА є складним і багатофакторним, його ефективне лікування потребує мультидисциплінарного підходу. Сучасні рекомендації передбачають використання як медикаментозних, так і немедикаментозних методів терапії для зменшення болю та покращення функції суглоба. Важливою частиною немедикаментозного лікування є фізична терапія, зокрема терапевтичні вправи. Проте тільки близько третини пацієнтів із ПТОА нижніх кінцівок отримують цей варіант реабілітаційного втручання. Мета. Аналіз джерел сучасної науково-методичної літератури стосовно використання терапевтичних вправ у реабілітації посттравматичного остеоартриту. Методи. Теоретичний аналіз та узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури з питань використання терапевтичних вправ у реабілітації осіб із посттравматичним остеоартритом. Результати. Результати досліджень свідчать, що науковці зосереджують увагу на глибшому вивченні факторів ризику, патогенезу ПТОА та розробці ефективних методів реабілітації. Основними чинниками ризику ПТОА є надмірна маса тіла, заняття спортом, що пов’язане з перенавантаженням або хронічною мікротравматизацією, та слабкість м’язів. Ключовим симптомом ПТОА нижніх кінцівок є біль, який не тільки призводить до зниження якості життя, обмежує функціональні можливості, сприяє розвитку депресивних станів, а й створює рефлекторний м’язовий спазм, один зі значних компонентів больового синдрому ПТОА. Тому мультидисциплінарний підхід до лікування та реабілітації ПТОА повинен базуватися на диференційованому підході до вибору реабілітаційних втручань, що поєднує як немедикаментозні (терапевтичні вправи, навчання пацієнта самостійно управляти симптомами захворювання, зменшення маси тіла), так і медикаментозні впливи. Висновки. Аналіз доступної науково-методичної літератури свідчить, що терапевтичні вправи є ефективними у зниженні больового синдрому, покращенні фізичних функцій та якості життя, що дає підставу рекомендувати їх застосування в реабілітації осіб із посттравматичним остеоартритом нижніх кінцівок.

Вплив терапевтичних вправ на мобільність скронево-нижньощелепного суглоба

Р.О. Баннікова — 2025-02-27

Вступ. Дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) є поширеним станом, що суттєво впливає на якість життя пацієнтів через біль, обмеження функціональності та дискомфорт. У фахових наукових джерелах доведено ефективність застосування різних методів реабілітації для поліпшення стану суглоба, проте значення терапевтичних вправ у комплексі заходів фізичної терапії для відновлення мобільності СНЩС залишається недостатньо вивченим. У зв’язку із цим виникає питання: чи можуть терапевтичні вправи бути ефективним інструментом для покращення мобільності скронево-нижньощелепного суглоба в пацієнтів з його дисфункцією? Мета дослідження. Визначити місце терапевтичних вправ у комплексі заходів фізичної терапії пацієнтів із захворюваннями скронево-нижньощелепного суглоба й оцінити ефективність їх застосування у відновленні мобільності суглоба. Методи. У дослідженні використано комплексний підхід, що передбачав оцінку больових відчуттів за аналоговою шкалою болю (ВАШ), визначення амплітуди рухів у СНЩС за допомогою гоніометрії, а також аналіз якості життя за опитувальником SF-36. Дані аналізувалися за допомогою програмного забезпечення SPSS версії 25. Для оцінки достовірності відмінностей застосовували критерій Стьюдента. Отримані результати оцінювалися до курсу терапевтичних вправ, одразу після курсу та через три місяці після завершення реабілітації. Результати. Проведене дослідження показало, що використання терапевтичних вправ у комплексі заходів фізичної терапії значно покращує мобільність скронево-нижньощелепного суглоба, зменшує больові відчуття та підвищує якість життя пацієнтів. Зокрема, було виявлено збільшення амплітуди рухів у суглобі, зниження інтенсивності болю й поліпшення показників фізичного і психологічного здоров’я за шкалою SF-36 у пацієнтів зі скронево-нижньощелепним розладом. Висновки. Додання терапевтичних вправ до програми реабілітації пацієнтів із дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба продемонструвало високу ефективність у покращенні функціонального стану суглоба та загального рівня життя. Отримані результати свідчать про доцільність їх застосування як важливого елемента комплексного відновного лікування.

Віддалені результати відновлення фізичної та соціальної активності пацієнтів з травматичними невропатіями верхньої кінцівки після курсу реабілітаційного втручання

О.В. Бісмак — 2025-02-27

Травматичні ушкодження структур периферійної нервової системи призводять до глибокої інвалідизації постраждалих. Відновлення пацієнтів із невропатіями верхньої кінцівки складне й довготривале. У зв’язку із цим велике значення має дослідження стану пацієнтів у віддалений період реабілітації. Мета роботи. Оцінити віддалені результати відновлення функціональності ушкодженої верхньої кінцівки, фізичної та соціальної активності пацієнтів із травматичними невропатіями верхньої кінцівки. Методи. Аналіз та узагальнення літературних даних, гоніометрія, динамометрія, електронейроміографія, тест ARAT, опитувальник якості життя SF-36, методи математичної статистики. Результати. Віддалені результати реабілітаційного втручання через 6 місяців свідчили про позитивні зміни функціональності ушкодженої кінцівки в основних групах і групах порівняння. Так, у пацієнтів із травматичними невропатіями верхньої кінцівки спостерігалося зменшення рухового дефіциту, що підтверджувалося результатами ЕНМГ. Спостерігалася також позитивна динаміка активних рухів у суглобах оперованої кінцівки. Так, згинання у п’ястно-фалангових суглобах в ОГ-1 збільшилося до 70,1 ± 4,8º, що достовірно краще, ніж у ГП-1 (63,0 ± 8,1º) ( х ± S) (р < 0,05). Крім того, результати тесту ARAT через 6 місяців свідчили про збільшення фізичної активності пацієнтів у повсякденному житті. Порівняльна характеристика показників якості життя через 6 місяців свідчила, що для пацієнтів найбільш важливими фізичними компонентами ЯЖ за опитувальником SF-36 були фізична активність і роль фізичного стану в обмеженні життєдіяльності, показники яких за повторного обстеження достовірно збільшилися. Висновки. У віддалений період реабілітації в основних групах спостерігалося достовірне покращення результатів ЕНМГ, показників рухливості в суглобах та сили м’язів ушкодженої кінцівки за даними гоніометрії та динамометрії. У пацієнтів відмічалося збільшення активностей повсякденного життя (показники тесту ARAT) та якості життя за результатами опитувальника SF-36.

Алгоритм побудови реабілітаційного обстеження за МКФ згідно зі ступенем тяжкості поліструктурного вогнепального ушкодження верхніх кінцівок

Н.О. Борзих — 2025-02-27

Поранення верхніх кінцівок, за даними різних авторів, становлять 25–30 % у загальній структурі бойової хірургічної травми та є однією з провідних причин тимчасової чи стійкої втрати працездатності. Повноцінне обстеження й оцінювання функціональної активності пацієнтів із поліструктурними вогнепальними пораненнями верхніх кінцівок є основною передумовою побудови ефективної програми фізичної терапії та ерготерапії. Міжнародна класифікація функціонування (МКФ) покликана забезпечити оптимізацію та прозорість процесів, пов’язаних з оцінкою здоров’я та функціонування особи з визначенням ступеня обмеження життєдіяльності, що є підґрунтям для розробки пацієнтцентричних індивідуальних програм реабілітації. Мета. Побудувати алгоритм реабілітаційного обстеження за МКФ для пацієнтів із поліструктурними вогнепальними пораненнями верхніх кінцівок після реконструктивних втручань згідно з робочою класифікацією наслідків поліструктурної вогнепальної травми. Методи. Аналіз, синтез і узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури та матеріалів мережі Інтернет. Результати. Нами було визначено задачі, які потрібно розв’язати за I–IV ступенів тяжкості поліструктурної травми на кожному з реабілітаційних періодів, та відповідно до поставлених задач підібрано релевантні домени за МКФ із визначенням валідних інструментів обстеження й оцінки. Висновки. Завдяки побудові та застосуванню алгоритму обстеження за МКФ, згідно з робочою класифікацією наслідків вогнепальної травми, ми створили передумови для підвищення якості діагностики й об’єктивного визначення реабілітаційного потенціалу пацієнтів із поліструктурними вогнепальними пораненнями верхніх кінцівок із метою прогнозу функціонального результату терапії, що є запорукою побудови адекватної диференційованої індивідуальної програми реабілітації.

Аналіз особливостей побудови та застосування програми фізичної терапії жінок з надмірної вагою та гоналгіями із застосуванням вправ пілатесу

І.О. Жарова — 2025-02-27

Проблема надмірного осьового навантаження на опорно-руховий апарат (далі – ОРА), з яким стикаються жінки з надмірною вагою, є актуальною на сучасному етапі розвитку науки. Відомо, що фізична терапія (далі – ФТ) виступає дієвим засобом профілактики гоналгій. Стаття присвячена висвітленню основних особливостей побудови програми ФТ жінок із надмірною вагою та гоналгіями із застосуванням засобів пілатесу й оцінці її ефективності. Мета – обґрунтувати основні підходи до застосування фізичної терапії, спираючись на дані емпіричних досліджень, для жінок із надмірною вагою та гоналгіями та визначити ефективність застосування вправ пілатесу в цій програмі фізіотерапевтичних втручань. Для виконання мети застосовували такі методи дослідження, як аналіз і узагальнення даних науково-методичної та спеціальної літератури, статистичні методи обробки даних. До дослідження було залучено жінок, які мали скарги на біль у коліні. У роботі використано інструменти, які передбачали анкетування, аналіз показників перенавантаження колінного суглоба, показники навантаження, яке показала інтерпретаційна фізико-математична модель нижніх кінцівок (далі – модель), оцінювання функції та параметрів якості життя людини (опитувальник WOMAC; індекс EuroQol-5D), що слугували оцінці ефективності запропонованої програми ФТ. Результати. Стаття являє собою узагальнення даних дисертаційного дослідження, що дали можливість обґрунтувати основні підходи до застосування ФТ для жінок із надмірною вагою та гоналгіями. У публікації були проаналізовані дані до та після проведення дослідження та застосування програми фізичної терапії для досліджуваних жінок, яка була побудована завдяки аналізу показників перенавантаження колінного суглоба й навантаження, яке показала модель. Це дало підставу розглядати показники функціональної активності колінного суглоба до та після проведення програми, якості життя, динаміки больових відчуттів і рівня дискомфорту жінок із болями в ділянці колінного суглоба. Висновки. Проведене дослідження, що стосувалось аналізу особливостей побудови програми ФТ на основі аналізу моделі, дає змогу підтвердити ефективність програми ФТ із застосуванням вправ пілатесу. Також подальше вивчення та доопрацювання моделі допомагатиме фізичному терапевту застосовувати комплексний підхід до оцінки стану пацієнта з надмірною вагою та гоналгіями й ефективно планувати індивідуальну програму ФТ. У процесі виконання програми ФТ жінок із надмірною вагою та гоналгіями із застосуванням вправ пілатесу спостерігався позитивний ефект щодо зменшення обсягових розмірів, покращення компонентного складу тіла та кожного компонента фізичної підготовки; відмічені значне зменшення рівня болю і колінних суглобах і покращення якості життя жінок.

Програма фізичної терапії жінок, хворих на цукровий діабет 2-го типу із хронічним больовим синдромом, що пов’язаний з адгезивним капсулітом

І.О. Жарова — 2025-02-27

Мета роботи – обґрунтувати та розробити програму фізичної терапії за принципами МКФ і в рамках мультидисциплінарного підходу для жінок зрілого віку, хворих на ЦД 2-го типу із хронічним больовим синдромом, що пов’язаний з адгезивним капсулітом. Методи. У дослідженні взяли участь 68 жінок із ЦД 2-го типу, ускладненим АК, середній вік 58 ± 5,6 року, які проходили терапію та реабілітацію на базі ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України», м. Київ. Спостереження проводилися за поступлення пацієнтів до стаціонару з подальшою обробкою і аналізом результатів за певними клінічними (контент-аналіз історій хвороб, огляд, збір анамнезу, ММТ, клініко-лабораторне дослідження), інструментальними (біоімпедансна діагностика складу тіла, гоніометрія, рентгенографія) та соціологічними (візуально-аналогова шкала болю ВАШ, міжнародний опитувальник оцінки якості життя MOS SF-36 (Medical Outcomes Study) методами дослідження. Результати. Нами було розроблено програму фізичної терапії жінок із цукровим діабетом 2-го типу та хронічним больовим синдромом, що пов’язаний з адгезивним капсулітом, яка реалізовувалася за трьома етапами: підготовчим (на базі клінічної установи та/або амбулаторно), основним і заключним (амбулаторно та домашні програми тренувань). Для досягнення більш вираженого реабілітаційного ефекту побудову програми фізичної терапії провадили за таким алгоритмом надання реабілітаційних послуг: оцінка вихідного морфофункціонального стану, активності й участі; визначення принципів і завдань програми; розробка та реалізація програми; оцінка ефективності. Завданнями розробленої програми фізичної терапії були: нормалізація рівня глюкози крові, нормалізація функцій ушкоджених кінцівок, зменшення больового синдрому, відновлення рухливості суглобів, підвищення якості життя. Розроблена програма базується на таких принципах надання реабілітаційних послуг: застосування Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ); дотримання мультидисциплінарного підходу; клієнтоцентричний (персоналізований) підхід; формування цілей у форматі SMART; комплексний підхід; етапність втручань; систематичність і тривалість. Висновки. Фундаментом розробленої програми стало поєднання елементів найбільш ефективних засобів і методів (комплексний підхід), що застосовуються для хворих на ЦД 2-го типу із хронічним больовим синдромом, що пов’язаний з АК: терапевтичні вправи, дієтотерапія та корекція харчування, апаратна фізіотерапія, навчання пацієнтів у рамках школи діабету, ерготерапевтичні заходи.

Оцінка ефективності програми фізичної терапії на перебіг синдрому функціональної компресії хребтової артерії

В.О. Кашуба — 2025-02-27

Мета – дослідження й оцінка ефективності програми фізичної терапії на перебіг синдрому функціональної компресії хребтової артерії у студентів із порушенням біомеханіки шийного відділу хребта. Матеріали. Було проаналізовано сучасні вітчизняні та зарубіжні джерела та спеціальна науково-методична література з питань синдрому компресії хребтової артерії, порушення біомеханіки хребта у студентів, розглянуто фактори, які призводять до розвитку синдрому функціональної компресії хребтової артерії у студентів, питань їх профілактики, методи фізичної терапії, які застосовуються за наявності цього синдрому, та розроблено програму фізичної терапії. У дослідженні взяли участь 48 студентів віком від 18 до 23 років, які були розділені на дві групи: основну (ОГ) та контрольну (КГ). Оцінка ефективності програми фізичної терапії здійснювалася на основі таких методів: частота суб’єктивних симптомів і скарг у досліджуваних, клінічна оцінка вегетативних порушень за допомогою опитувальника для визначення ознак вегетативних змін О. М. Вейна, оцінка болю в шиї за допомогою ВАШ, гоніометрія шийного відділу хребта, ультразвукове дослідження судин голови і шиї та методи математичної статистики. Результати. Курс фізичної терапії тривав 4 місяці. Обстеження проводилися перед початком та після завершення курсу фізичної терапії. За опитувальником для визначення ознак вегетативних змін О. М. Вейна середній бал в ОГ знизився з 35 ± 4,6 до 7,7 ± 4,9 балів (р < 0,05). За даними гоніометрії шийного відділу хребта показники згинання, розгинання та нахилу голови наблизилися до нормальних значень. ВАШ оцінки болю в шийному відділі хребта показала зниження з 2,8 ± 1,9 мм до 1,3 ± 1,1 мм. Статистично достовірно змінилися показники пікової систолічної швидкості кровотоку (ПСШ) у хребтових артеріях за даними УЗД за функціональних проб. Висновки. Результати дослідження показали, що застосування фізичної терапії за наявності синдрому функціональної компресії хребтової артерії сприяє зниженню клінічних проявів захворювання, зменшенню болю та відновленню рухливості в шийному відділі хребта, покращенню кровоплину по хребтових артеріях, а отже, дає змогу підвищити якість життя.

Особливості фізичної реабілітації лікарів стоматологічних спеціальностей з професійно обумовленими порушеннями постави

В.В. Клапчук — 2025-02-27

Мета: дати клініко-фізіологічне обґрунтування та розробити методичні підходи до проведення фізичної реабілітації при порушеннях постави у фронтальній площині у лікарів-стоматологів. Методи: анкетування; оцінка рейтингу постави у передній площині за 14 соматоскопічними ознаками; визначення рівноваги тіла та функціональної здатності м’язів спини та живота; визначення життєвої ємності легень і сили експіраторних м’язів, а також розрахунок індексу стійкості до гіпоксії. Результати. У статті наведено методологічні підходи до фізичної реабілітації лікарів-стоматологів, які мають порушення постави внаслідок професійної діяльності. Під впливом спеціальних професійно орієнтованих тренувань в учасників дослідження суттєво покращуються показники фізичного стану та рейтинг постави. Висновки. У стоматологів відбувається порушення постави у фронтальній площині (сколіотична постава), знижується статична витривалість м’язів спини та живота, зменшуються показники спірометрії, експіраторної пневмоманометрії та стійкість до гіпоксії. Для професійно орієнтованої фізичної реабілітації стоматологів зі сколіотичною поставою запропоновано комплекс вправ коригувальної гімнастики та вольового керування диханням. Після курсу тренувань протягом 3 місяців покращуються професійно важливі показники фізичного стану та рейтинг постави.

Актуальність використання канадського інструмента оцінки виконання занять (СОРМ) для клієнтоорієнтованої та заняттєвоспрямованої ерготерапевтичної практики в Україні

О.Б. Лазарєва — 2025-02-27

У статті розглянуто вплив Канадського інструмента оцінки виконання занять (СОРМ) на ерготерапевтичні послуги шляхом порівняння змін у показниках клієнтоорієнтованості та заняттєвої спрямованості ерготерапевтичний послуг у зв’язку із застосуванням COPM. Цей аналіз здійснювався в рамках ширшого дослідження українського перекладу, міжкультурної адаптації та змістової валідації СОРМ в Україні. Мета. Метою дослідження було проаналізувати значущість принципів клієнтоорієнтованості та заняттєвої спрямованості для ерготерапії та визначити вплив Канадського інструмента оцінки виконання занять (СОРМ) на клієнтоорієнтованість і заняттєву спрямованість ерготерапевтичних послуг в Україні. Методи. У роботі використано аналіз та узагальнення наукової та науково-методичної літератури, порівняльний аналіз результатів анонімного опитування серед ерготерапевтів, методи описової статистики. Результати. За результатами дослідження було визначено, що СОРМ має високий потенціал підвищувати рівень клієнтоорієнтованості та заняттєвої спрямованості ерготерапевтичних послуг. Крім того, авторами було запропоновано визначення понять клієнтоорієнтованості та заняттєвої спрямованості й обґрунтовано значущість цих понять як основоположних принципів ерготерапевтичної практики. Канадський інструмент оцінки виконання занять (СОРМ) може бути рекомендований для підвищення клієнтоорієнтованості та заняттєвої спрямованості процесу ерготерапії у різних сферах практичної діяльності.

Концептуальні засади реабілітації та соціалізації військових із порушенням зору внаслідок мінно-вибухових травм у «Трініті Хаб»

І.І. Лукасевич — 2025-02-27

За результатами аналізу військово-соціально-економічної ситуації та реабілітаційних послуг щодо реабілітації та соціалізації військових із порушенням зору внаслідок мінно-вибухових травм виникла потреба в посиленні, вдосконаленні та запровадженні концептуальних засад, дієвої програми реабілітації та ефективності таких осіб. У статті презентовано досвід реалізації реабілітаційної програми «Перезавантаження» на базі освітньо-реабілітаційного центру «Трініті Хаб», розробленої та апробованої фахівцями центру. Мета. Визначити перелік послуг, які мають входити до складу реабілітації та соціалізації військових із порушеннями зору внаслідок мінно-вибухових травм, вимоги до переліку та кваліфікації фахівців, які відіграють ключову роль у наданні таких послуг. Методи. Аналіз, метод систематизація, узагальнення даних спеціальних літературних джерел, моніторинг ресурсів мережі Інтернет. Результати. Створено сучасний унікальний освітньо реабілітаційний центр; утворено мультидисциплінарну команду фахівців із реабілітації та навчання людей із порушеннями зору (дітей, дорослих, військових і ветеранів війни); розроблено програму реабілітації, яка адаптується індивідуально до кожного реабілітанта, результатом якої є працевлаштування.

Методичні аспекти застосування терапевтичних вправ за пошкодження верхньої кінцівки у борців вільного стилю

Л.М. Микитин — 2025-02-27

Мета: обґрунтувати програму фізичної терапії за пошкодження верхньої кінцівки у юних борців вільного стилю із застосуванням терапевтичних вправ. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури та інформаційних джерел; для оцінки результатів відновлення верхніх кінцівок було застосовано шкалу ТАМ (Total Active Motion), оцінку самопочуття, активності та настрою проводили за допомогою методики «САН», для оцінки функції верхньої кінцівки застосовували шкалу клініки Мейо, оцінка інтенсивності та динаміки болю визначалася за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), методи математичної статистики. Результати тестування свідчать про ефективність запропонованого комплексу заходів фізичної терапії, спрямованого на поліпшення рухливості суглоба травмованої верхньої кінцівки та значне зниження больового синдрому в пацієнтів основної групи порівняно з контрольною групою. Розроблена й обґрунтована програма фізичної терапії виявила статистично значуще кращий плив на показники функціональних можливостей верхньої кінцівки порівняно із загальною програмою реабілітації. Висновки. Застосування запропонованої методики фізичної терапії показало більшу ефективність щодо відновлення функціонального стану верхньої кінцівки порівняно зі стандартними заходами. За бальною оцінкою результат більше покращився в основній групі відносно контрольної, різниця становила 43,8 %, що мало статистично значиму різницю (р < 0,05).

Аналіз сучасних підходів до застосування засобів фізичної терапії для осіб із неспецифічним больовим синдромом у шийному відділі хребта

О.К. Ніканоров — 2025-02-27

Мета роботи – проаналізувати й систематизувати сучасні науково-методичні знання та результати практичного вітчизняного й зарубіжного досвіду щодо застосування засобів терапії та реабілітації для осіб із неспецифічним больовим синдромом у шийному відділі хребта. Методи. Для реалізації поставленої мети було проведено аналіз спеціальної та науково-методичної літератури. Результати. Відомо, що фізична активність – це найпотужніший компонент програм з управління болем. Поліпшення фізичної форми важливе не тільки для вирішення проблем, що виникли внаслідок тривалої відмови від руху у зв’язку із больовим синдромом, але і як сигнал для пацієнта, що він знову володіє своїм тілом. Відповідно до міжнародних принципів терапії больового синдрому спини (NICE Guideline), лікування пацієнтів із неспецифічним болем в шиї (НБШ) має бути спрямоване на зменшення інтенсивності больового синдрому, якнайшвидше повернення пацієнта до активного способу життя, запобігання хронізації та повторним загостренням, поліпшення якості життя. На цей час підхід до хронічного болю, і зокрема НБШ, потребує уваги до пов’язаних біологічних і психосоціальних факторів. Саме тому реабілітаційні заходи слід розпочинати з освітньої програми для пацієнтів, яка повинна передбачати роз’яснення доброякісного характеру захворювання (рівень доказовості А) та необхідності підтримання оптимальної рухової активності (рівень доказовості А). Найбільшою доказовістю у зменшенні болю та збільшенні рухової активності характеризуються фізична активність з комплексом терапевтичних вправ (розтягування, зміцнення, стабілізація, тренування на витривалість) і рекреаційних технологій (йога, пілатес), можливо, у комбінації з мануальною терапією (постізометрична релаксація, міофасціальне звільнення) та ерготерапією (збереження повсякденної діяльності, навчання та самообслуговування). Висновки. Сучасні техніки та методи лікування болю в шиї зосереджені на зменшенні симптоматики за допомогою пасивних або фармакологічних втручань. Критерії підходу фізіотерапевтів до цих процесів відрізняються залежно від їхньої підготовки та професійного досвіду. Біль, який зазвичай розглядається як симптом, купіюють за допомогою механічних методів, які здебільшого призводять до поганої прихильності до лікування та часто незадовільних терапевтичних результатів. Отже, потрібно шукати нові підходи, засновані на наукових доказах для керування цими процесами, які гарантують їх ефективність, враховують не лише фізичні, когнітивні та поведінкові фактори, але й інші змінні, які досі недостатньо враховувалися, як-от емоційні фактори, цінності та переконання осіб із хронічним болем у шиї, і дають змогу знизити вартість лікування й отримати переваги для здоров’я.

Важливість використання електронних баз даних у науково-доказовій практичній діяльності фізичного терапевта

Н.Ю. Селюкова — 2025-02-27

Практика, що ґрунтується на доказах, – це інтеграція найкращих доказів досліджень із клінічним досвідом і цінностями пацієнтів. Фізична терапія, будучи загальновизнаною професією в галузі охорони здоров’я, повинна вдосконалити свої методи практики, щоб залишитися живою в епоху наукових досліджень. Оскільки кількість випробувань фізіотерапії та систематичних оглядів зростає, виникає потреба у знаходженні у короткий термін потрібної наукової інформації. Саме тому метою роботи було проаналізувати й систематизувати сучасні пошукові наукометричні електронні бази даних, які можуть бути використані фізіотерапевтами для науково-доказової практичної діяльності. Методи. Аналіз спеціальної та науково-методичної літератури, інтернет-джерел, контент-аналіз і метод систематизації отриманої інформації. Результати. Після постановки проблеми потрібно починати пошук фізіотерапії, заснованої на доказах з найвищого рівня доказовості. Для цього слід використовувати електронні бази даних, які спеціалізуються на фізичній терапії. До таких належать: PEDro, PubMed, DiTA, CINAHL, ClinicalKey, EMBASE, SPORTDiscus, AccessPhysiotherapy, Proquest, REHABDATA, а також найбільш відомі SCOPUS та Google Scholar. Висновки. У багатьох наукових виданнях постійно публікують інформацію про нові дослідження в медицині, що висвітлюють покращення або відкриття нових методів лікування чи реабілітації. Через велику кількість такої інформації фізичний терапевт не завжди може бути спроможним слідкувати за останніми змінами в галузі. У цьому огляді зібрані найбільш відомі та найпопулярніші електронні бази даних, які допоможуть фізичним терапевтам залишатися в курсі останніх наукових досліджень і впроваджувати доказові втручання у свою практику.

Оцінювання ефективності індивідуалізованого тренування для покращення силових показників і витривалості в спортсменок із пауерліфтингу

В.І. Горошко — 2025-02-27

Актуальність дослідження зумовлена зростанням популярності пауерліфтингу серед жінок, вимогами сучасного спорту до індивідуалізації тренувальних процесів і необхідністю забезпечення високого рівня конкурентоспроможності українських спортсменок у міжнародних змаганнях. Метою статті є розроблення й наукове обґрунтування методологічних підходів до вдосконалення тренувального процесу спортсменок високої кваліфікації в пауерліфтингу з урахуванням сучасних вимог змагальної діяльності. Методи й матеріали дослідження. Для досягнення мети дослідження використано науково обґрунтовані методи, що відповідають принципу PICO (Population, Intervention, Comparison, Outcome). У дослідженні взяли участь 20 спортсменок віком від 18 до 35 років спортивних клубів «Прометей» та «Олімп», м. Полтава, які мають кваліфікацію не нижче кандидата в майстри спорту (КМС). Емпіричні методи полягали в тестуванні фізичних показників: визначали максимальні силові показники в трьох базових вправах (присідання, жим лежачи, станова тяга), додатково оцінювали витривалість за допомогою тесту Купера; спостереження за тренувальним процесом та аналіз виконання вправ, дотримання методик і реакції організму спортсменок на навантаження. З математичних методів використано тест Стьюдента для порівняння середніх значень силових показників в експериментальній і контрольній групах після завершення експерименту. Результати дослідження. Post hoc аналіз за допомогою тесту Bonferroni виявив, що найбільш значущі відмінності спостерігалися між групами після 12 тижнів тренувань. Ці результати підтверджують ефективність індивідуалізованих підходів у тренуванні, особливо з урахуванням важливості адаптації навантажень до фізіологічних і психологічних особливостей спортсменок. Це дає змогу не лише досягати більших силових результатів, а й мінімізувати ризики перенавантаження або травм. Висновки. 1. Методологічні підходи до тренувального процесу: розроблені методологічні підходи до тренувального процесу сприяють підвищенню ефективності змагальної діяльності. 2. Індивідуалізація та циклічне планування: індивідуалізація та циклічне планування є ключовими компонентами сучасних тренувальних програм у пауерліфтингу. 3. Комплексний підхід до тренувального процесу: застосування комплексного підходу забезпечує оптимальні умови для адаптації організму спортсменок до високих навантажень.

Дослідження асиметрії силових показників у спортсменок в акробатиці на пілоні: аналіз результатів вимірювання на апараті Back-Check

І.О. Жарова — 2025-02-27

Мета статті – вивчення впливу тренувань з акробатики на пілоні на рівномірність розвитку силових показників правої та лівої сторін тіла в спортсменок, а також оцінювання адаптаційних змін в опорно-руховому апараті, спрямованих на зменшення функціональних і структурних асиметрій. Методи. У дослідженні брали участь 20 жінок віком 23–40 років із досвідом тренувань понад 18 місяців. Силові показники вимірювали за допомогою інструменту Back-check-607 (Dr. Wolff, Німеччина) у восьми позиціях, що імітують типові рухи в акробатиці на пілоні. Дані аналізували з використанням тестів Манна-Уїтні, Шапіро-Уїлка, кореляційного аналізу Спірмена та критерію знаків. Результати. Отримані результати показали відсутність статистично значущої асиметрії силових показників між правою та лівою сторонами тіла (p > 0,05). Це свідчить про наявність адаптаційних змін в організмі, які забезпечують рівномірний розподіл сили. Виявлено кілька кореляцій між силовими показниками й амплітудою м’язових сигналів, що може бути важливим для подальших досліджень. Висновки. Результати дослідження демонструють, що організм спортсменок компенсує структурні та функціональні асиметрії шляхом адаптаційних змін, спрямованих на балансування силових показників. Ці дані можуть бути використані для створення індивідуалізованих тренувальних програм і мінімізації ризику травм у дисциплінах з високою асиметрією навантажень.

Функціональні особливості впливу ротаційно-тракційної міорелаксації на характер вегетативних і вестибулярних змін у юних акробатів

Ю.А. Максимова — 2025-02-27

Відомо, що в спортивній акробатиці тренувальні навантаження створюють значні функціональні напруження в системі фізіологічних процесів, які забезпечують стан працездатності хребетного стовбура. Актуальною є проблема розроблення профілактичних і реабілітаційних засобів, які можуть забезпечити запобігання розвитку патологічних процесів у стані функціонування хребетного стовбура. Мета статті – обґрунтування й визначення ефективності активної ротаційно-тракційної міорелоксації (АРТМ), спрямованої на ліквідацію післятренувальних змін у системі хребетного стовбура (ХС) на основі її впливу на нервово-м’язовий стан хребта, вестибулярну стійкість, вегетативні функції й координаційні здібності юних акробатів. Методи: опитування, міотонометрії, електронейроміографії (ЕНМГ) і стабілографії. Результати дослідження. У разі використання в тренувальному процесі АТРМ в акробатів відмічався майже на 20% достовірний (р<0,001) приріст сумарної інтегрованої електричної активності м’язів за утримання статичного зусилля. Також об’єктивним підтвердженням позитивного впливу АРТМ на стан ХС були результати аналізу електронейроміографічних досліджень і позитивні фізіологічні зміни в системі хребта в акробатів ОГ: підвищення максимальної амплітуди, зниження порога збудження і зменшення латентного періоду, що може свідчити про певний ступінь покращення стану сенсорних волокон відповідних периферійних нервів. Виявлено, що АТРМ позитивно впливає не тільки на функціональний стан м’язів, а й на параметри гемодинаміки та вестибулярну стійкість. Висновки. Використані засоби АРТМ у юних акробатів показали ефективність відновлення функціонування ХС, сприяли зниженню больового синдрому, позитивно впливали на узгодженість вегетативної системи з вестибулярним аналізатором.

Вплив фізичних навантажень на стан імунологічної активності спортсменів залежно від інтенсивності їхнього навантаження

О.І. Осадча — 2025-02-27

Відомо, що фізичні навантаження можуть як негативно, так і позитивно впливати на імунну функцію та сприйнятливість до інфекційних захворювань. Помірні регулярні фізичні навантаження сприяють активації імунної реактивності особливо у відповідь на інфікування бактеріальними антигенами. Короткочасні значні фізичні навантаження викликають тимчасове пригнічення різних ланок імунної функції, а саме нейтрофільного респіраторного вибуху, синтезуючу активності лейкоцитів, зниження активності індукторів протизапальної відповіді й підвищення протизапальних, яке триває близько 3–24 годин після тренування. При тривалих періодах важких тренувань пригнічуються функції ефекторних ланок як вродженого, так й адаптивного імунітету. Пригнічення імунної функції після вправ найбільш виражене, коли вправи безперервні, тривалі (>1,5 годин), мають помірну або високу інтенсивність (максимальне поглинання O2 55–75%). Мета статті – визначити особливості впливу фізичних навантажень на стан імунологічної реактивності залежно від їх інтенсивності. Матеріали й методи дослідження. Матеріалами дослідження стали сучасні наукові публікації вітчизняних і зарубіжних авторів з проблем впливу фізичних навантажень різної інтенсивності на стан імунної системи в спортсменів. Причина підвищеної захворюваності на інфекції в спортсменів, швидше за все є багатофакторною: різні стресори (фізичні, психологічні, екологічні, харчові) можуть пригнічувати імунну функцію, і ці ефекти поряд із підвищеним впливом патогенів можуть зробити спортсмена більш сприйнятливим до інфекцій. Періоди інтенсивних тренувань, що тривають більше ніж один тиждень або більше, можуть призвести до тривалішої імунної дисфункції. При цьому сукупна дія невеликих змін імунних параметрів може поставити під загрозу стійкість до поширених захворювань, таких як гострі бактеріальні й вірусні респіраторні інфекції, особливо під час великих змагань. Це, очевидно, викликає занепокоєння через потенційний вплив на ефективність і продуктивність спортсменів.

Допінг у кіберспорті: виклики, підходи й перспективи правового врегулювання

О.А. Шинкарук — 2025-02-27

Вступ. Стаття присвячена комплексному аналізу явища допінгу в кібер-спорті, яке охоплює як фармакологічний вимір (уживання стимуляторів, ноотропів, седативних та інших препаратів), так і технічний (читинг, використання стороннього програмного чи апаратного забезпечення). На відміну від традиційних видів спорту, де проблема допінгу вивчається вже десятиліттями, у кіберспорті ще бракує єдиних регуляторних механізмів, а також сталої системи освітніх програм і профілактичних заходів. Мета статті – визначити й систематизувати основні форми фармакологічного та технічного допінгу в кіберспорті, оцінити їх вплив на здоров’я й етичні засади чесної гри, а також розробити пропозиції щодо вдосконалення правового регуляторних та освітніх заходів з урахуванням міжнародного досвіду боротьби з допінгом. Методи дослідження. У роботі використано метод систематичного аналізу наукових публікацій і матеріалів міжнародних організацій (WADA, ESIC, IESF), порівняльно-правовий метод для зіставлення традиційних антидопінгових практик зі специфікою кіберспорту, практику впровадження допінг-контролю окремими турнірними операторами (ESL, DreamHack, BLAST), методи узагальнення й синтезу, що дало змогу виявити ключові тенденції й сформулювати пропозиції щодо подальшого вдосконалення системи антидопінгових заходів у кіберспорті. Результати. Фармакологічний допінг у кіберспорті найчастіше представлений стимуляторами (Adderall, Ritalin), ноотропами (пірацетам, анірацетам) та іншими препаратами (бета-блокатори, седативні засоби). Їх застосовують переважно з метою підвищення уваги, прискорення реакції та зниження стресу під час багатогодинних ігрових сесій. Попри короткочасний позитивний ефект, такі речовини можуть призводити до серцево-судинних ускладнень, залежності й психологічного виснаження. Технічний допінг охоплює читінг-програми (aimbot, wallhack, radar hack), що викривлюють ігровий процес і підривають довіру аудиторії та спільноти гравців. Боротьба з такими порушеннями потребує постійного вдосконалення античит-систем (VAC, Vanguard тощо) та уніфікованих санкцій. Аналіз указує, що, хоча перші кроки (ESL-успіх у співпраці з USADA, Антидопінговий кодекс IESF) уже зроблені, лишається багато правових і технічних суперечностей, зокрема щодо терапевтичних винятків (TUE), захисту персональних даних, урахування медичних потреб гравців із ADHD чи іншими діагнозами. Чимало команд та організаторів запроваджують внутрішні освітні програми, проте вони мають фрагментарний характер. Розбудова єдиних стандартів контролю та просвітницької діяльності – ключ до створення «культури чесності» в кіберспорті. Висновки. Отримані дані свідчать про необхідність тісної співпраці між провідними операторами, міжнародними федераціями (IESF, ESIC) і гравцями з метою уніфікації антидопінгових політик, інтенсифікації освітніх ініціатив і технічного вдосконалення систем виявлення порушень. Запровадження адаптованого варіанта підходів WADA, створення чітких алгоритмів санкцій та активна робота з медіа й суспільством здатні суттєво обмежити поширення допінгу, забезпечити прозорість і довготривалу привабливість кіберспорту для спонсорів, інвесторів і глядачів.

Сенсомоторні реакції та особливості їх прояву у висококваліфікованих волейболістів

О.Л. Шльонська — 2025-02-27

Мета статті – розроблення оціночних критеріїв сенсомоторних реакцій різного ступеня складності кваліфікованих спортсменів у волейболі на основі використання діагностичного комплексу «БОС-тест професійний». Методи. У дослідженні брали участь 12 спортсменів (І дорослий розряд, кандидати в майстри спорту, майстри спорту) чоловічої збірної команди з волейболу ВК «МХП-Ладижин-ШВСМ», яка брала участь у чемпіонаті України з волейболу серед команд Суперліги, – спортсмени віком від 21 до 28 років, стаж заняття цим видом спорту – від 7 до 20 років. Для визначення особливостей сенсомоторного реагування й динамічної м’язової витривалості руху кисті спортсменів досліджували показники простої зорово-моторної реакції, простої зорово-моторної реакції на початок руху стрілки, складної зорово-моторної реакції, складної зорово-моторної реакції на світлову комбінацію стимулів, тепінг-тесту. Результати. Кореляційний аналіз отриманих даних показав, що збільшення динамічної м’язової витривалості субдомінантної руки за показниками тепінг-тесту кваліфікованих волейболістів асоціювалося зі збільшенням точності складної зорово-моторної реакції на світлову комбінацію стимулів, тобто спортивна майстерність обстежених спортсменів відбивалася насамперед у показниках точності складної сенсо-моторної реакції вибору. Зменшення функціональної асиметрії за показниками тепінг-тесту обстежених спортсменів відповідало зменшенню швидкості простої зорово-моторної реакції на початок руху стрілки, що може свідчити про зменшення рівня активації центральної нервової системи на вищих щаблях спортивної майстерності. Висновки. За результатами проведеного дослідження виявлено особливості сенсомоторного реагування й розроблено оціночні критерії сенсомоторних реакцій різного ступеня складності кваліфікованих волейболістів, які можуть використовуватися для здійснення науково-обґрунтованого відбору в системі підготовки найближчого резерву для чоловічих команд у волейболі.

Оптимізація використання водних ресурсів спортивними клубами в контексті громадського здоров’я

О.О. Шматова — 2025-02-27

Доступ до чистої води, достатня кількість водних ресурсів відіграють ключову роль у забезпеченні здоров’я населення, безпосередньо впливають на стан громадського здоров’я. Оптимізація використання водних ресурсів у контексті спортивних клубів є надзвичайно актуальною проблемою сьогодення. Мета статті полягала в пошуку й вивченні альтернативних джерел водопостачання спортивних клубів з метою зменшення споживання ними води та їх екологізації. Для досягнення поставленої мети здійснено аналіз доступної наукової літератури, вивчено світовий досвід спортивних клубів і малих господарств країн з проблемами забезпеченості водними ресурсами. Так як спостерігається поступове здорожчання водопостачання та водовідведення, це цілком закономірно тягне за собою здорожчання спортивних послуг. Таким чином, питання раціонального використання води набуває особливої гостроти. Застосування методу рекуперації води є інноваційним рішенням, яке дає змогу спортивним клубам значно зменшити її споживання і стати більш екологічними.

Ефект ексцентричних ізотонічних вправ на м’язи квадрицепсу стегон на синдром болю в колінах і ногах

У.A. Гусейнова — 2025-02-27

Мета статті – оцінювання впливу ексцентричного тренування чотириголового м’яза на пацієнтів з болем у пателофеморальній ділянці. Методи. Проведено лікування двадцяти пацієнтів (12 жінок і 8 чоловіків, середній вік 27,50+/- 6,6 років) із синдромом пателофеморального болю. Ексцентричне тренування чотириголового м’яза стегна проводилося з використанням тренажера Primus від Baltimore Therapeutic Equi pment (BTE). Основними показниками результатів були відсоток часу до досягнення мети, виміряний за допомогою BTE Primus, опитувальник здоров’я SF-36 і шкала тяжкості болю в надколінку і стегнової кістки. Статистичний аналіз проводився з використанням SPSS. Результати. Усі показники результатів показали значні покращення (P<0,05). Відсоток часу досягнення мети покращився із середньою різницею у 23,6, опитувальник SF-36 показав поліпшення показників фізичного компонента, психічного компонента й тілесного болю із середньою різницею в 10,9, 2,6 і 29,2 відповідно, а показник болю, виміряний за допомогою шкали тяжкості, – у 3,4. Висновок. Установлено, що ізотонічна ексцентрична тренування чотириголових м’язів стегна ефективна для зменшення болю й покращення функціонального стану пацієнтів із синдромом пателофеморального болю та може бути запропонована як частина лікування.

Тренування інспіраторних м’язів у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю

В.В. Вітомський — 2025-02-27

Мета статті – виконати аналіз наукової літератури, присвяченої дослідженню ефективності тренувань інспіраторних м’язів серед пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Результати. Результати досліджень указують на те, що інспіраторні м’язи пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю слабші, ніж у здорових людей. Ця слабкість може сприяти задишці й обмежувати фізичні можливості, викликати втому, зниження функціональної здатності й погіршувати переносимість фізичних навантажень. Тренування інспіраторних м’язів може використовуватися як додаткове втручання та як ізольоване втручання. Сучасні рекомендації щодо тренувань дихальних м’язів у пацієнтів із серцевою недостатністю декларують те, що інтенсивність вправ починається з 30% і збільшується до 60% максимального інспіраторного тиску, тривалість занять і частота, відповідно, становлять 20–30 хвилин і 3–5 занять на тиждень, а тривалість програми має бути більше ніж 8 тижнів. Водночас у наукових дослідженнях наявні різноманітні підходи до визначення інтенсивності, тривалості занять і програми. Типові протоколи тренувань передбачають тренування 3–7 разів на тиждень з інтенсивністю від 30% до 60% і тривалістю від 4 до 12 тижнів. Наукові дослідження показують, що вплив тренувань інспіраторних м’язів у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю проявляється в покращенні максимального інспіраторного тиску, кривої зв’язку хвилинної вентиляції та утворення вуглекислого газу, показників задишки, якості життя, дистанції шестихвилинного тесту ходьби. Є дані, що найбільший вплив чинять більш інтенсивні, часті тренування в більш тривалих програмах. Висновки. Тренування інспіраторних м’язів серед пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю використовується ізольовано й у поєднанні з іншими формами фізичної терапії. Визначення інтенсивності тренувань, їх тривалості й частоти, а також тривалості програми загалом значно варіюється у наукових дослідженнях. Результати наукових досліджень підтверджують позитивний вплив тренувань інспіраторних м’язів на максимальний інспіраторний тиск, криву зв’язку хвилинної вентиляції та утворення вуглекислого газу, показники задишки, якості життя, фізичної працездатності.

Особливості біогеометричного профілю постави жінок першого періоду зрілого віку

В.О. Кашуба — 2025-02-27

Увага, яка приділяється вченими поставі у XXI столітті, змушує багатьох людей віддавати пріоритет красивому й здоровому тілу в рамках естетичних та антропометричних стандартів. Численні дослідження вказують на підвищений інтерес фахівців до діагностики зростаючої кількості порушень постави в людини. Системний аналіз масиву наукових знань свідчить про певні теоретичні та практичні напрацювання у висвітленні процесу діагностики постави. Мета статті – визначити особливості рівня стану біогеометричного профілю постави жінок першого періоду зрілого віку. Методи: теоретичний аналіз і узагальнення спеціальної наукової літератури, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, фотознімання й аналіз постави жінок, візуальний скринінг стану біогеометричного профілю постави завдяки карті експрес-контролю, методи математичної статистики. Результати. Загальний рівень стану біогеометричного профілю постави в цілому в жінок із нормальною поставою виявлено на рівні 24 бали, у жінок із круглою спиною – 16,9 бала, а в жінок зі сколіотичною поставою – 16,1 бала. Статистична достовірність відмінностей не викликає сумніву (H=18,82, p<0,01), при цьому середні значення були нижчими в осіб із круглою спиною (p=0,0002) і сколіотичною поставою (p=0,0001) порівняно з нормальною. Відмінності між жінками з круглою спиною та сколіотичною поставою були менш виразними порівняно із жінками з нормальною поставою. Лише грудний кіфоз у жінок з круглою спиною (1,44 бала) був значно нижчим, ніж у жінок зі сколіотичною поставою (1,7 бала), при цьому така різниця виявилася статистично достовірною (р=0,0390). Тобто між жінками з круглою спиною та сколіотичною поставою суттєва різниця торкалася грудного кіфозу, тоді як інші показники були схожими. Жінки з нормальною поставою мали значно вищі оцінки майже за всіма показниками біогеометричного профілю, а отже, більш гармонійний і збалансований біогеометричний профіль постави порівняно з жінками, які мали порушення постави, що вказувало на наявність більш серйозних проблем зі станом її біогеометричного профілю у цих груп.

Гендерна специфіка фізичного виховання: огляд сучасних досліджень і майбутні напрями розвитку

О.Ю. Марченко — 2025-02-27

Вступ. Стаття присвячена теоретичному аналізу гендерного підходу у фізичному вихованні дітей, підлітків і молоді. У роботі розглядаються основні аспекти гендерних досліджень у сфері фізичної культури та спорту, підкреслюється необхідність упровадження гендерного підходу у фізичне виховання з урахуванням як біологічних, так і соціокультурних факторів для забезпечення рівних можливостей і соціальної інтеграції учнів і студентів. Метою статті є аналіз наукових досліджень гендерної специфіки фізичного виховання, окреслення основних проблемних аспектів і визначення потенційних напрямів розвитку для впровадження гендерно чутливих підходів у фізичному вихованні. Для розв’язання поставлених завдань застосовано теоретичний аналіз, узагальнення науково-методичної літератури й документальних матеріалів. Результати дослідження. Аналіз наукової літератури щодо гендерного підходу у фізичному вихованні свідчить про його критичну важливість для створення інклюзивного освітнього середовища, яке враховує специфіку гендерних ідентичностей і соціальних ролей учнів. Результати досліджень підтверджують, що впровадження гендерно-чутливого підходу в процес фізичного виховання дає змогу значно подолати гендерні стереотипи, сприяючи формуванню об’єктивнішого ставлення до фізичних можливостей та інтересів юнаків і дівчат. Результати дослідження також підтверджують, що гендерно орієнтовані методики фізичного виховання сприяють розвитку різнобічних навичок, таких як співпраця, взаємоповага й толерантність, що є необхідними для успішної соціальної адаптації учнів. Висновки. Упровадження гендерного підходу у сфері фізичного виховання є важливим інструментом для забезпечення рівних можливостей і соціальної інтеграції учнів, а також для розвитку інклюзивної, ефективної та справедливої освітньої системи.

Вплив фізичного здоров’я прикордонників України на їхній психофізіологічний стан

М.М. Перегінець — 2025-02-27

У статті розглядається вплив фізичної підготовленості й фізичного здоров’я на психофізіологічний стан прикордонників, що є важливим фактором ефективного виконання службових обов’язків. Професійна діяльність прикордонників супроводжується високими фізичними та психоемоційними навантаженнями, що вимагає гармонійного поєднання фізичної витривалості й психологічної стійкості. Підтримка належного рівня фізичного здоров’я сприяє зниженню впливу стресу, покращенню когнітивних функцій і підвищенню загальної працездатності. Дослідження підтверджують, що фізично підготовлені прикордонники рідше страждають від наслідків професійного стресу, демонструють кращу адаптацію до екстремальних умов і меншу схильність до психоемоційного вигорання. У статті акцентується увага на важливості регулярної фізичної активності як засобу профілактики порушень психофізіологічного стану. Подано рекомендації щодо впровадження комплексного підходу до збереження фізичного і психічного здоров’я прикордонників. Мета статті – вивчення впливу результатів фізичної підготовленості й показників фізичного здоров’я на рівень психофізіологічного стану прикордонників. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення наукової літератури, фізіологічні методи дослідження, педагогічні методи дослідження, соціологічні методи дослідження, методи математичної статистики. Результати. На основі проведених досліджень визначено, що більшість військовослужбовців мають достатній рівень фізичного здоров’я, що відповідає середнім і вищим за середній показникам. Це свідчить про задовільну роботу серцево-судинної та дихальної систем, достатній рівень витривалості й загальної працездатності. Рівень фізичної підготовленості прикордонників також оцінено на основі тестування фізичних якостей, таких як сила, швидкісні здібності, витривалість і гнучкість. Результати засвідчили, що більшість має добрий рівень фізичної підготовленості, що дає їм змогу ефективно виконувати службові обов’язки в складних умовах. Особливу увагу приділено оцінюванню витривалості й силових можливостей, які є критично важливими для виконання службових завдань у польових умовах. Психоемоційний стан значною мірою впливає на загальний рівень фізичного здоров’я та здатність виконувати службові обов’язки. Аналіз психоемоційного стану по завершенню робочого дня показав, що частина прикордонників, у яких діагностовано середній рівень фізичного здоров’я та фізичної підготовленості, демонструє гіршу стійкість до стресу, на 2,3 бала нижчий рівень активності, на 2 бали нижчий рівень самопочуття.

Оцінювання адаптаційного потенціалу жінок другого періоду зрілого віку з факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань

Л.А. Рубан — 2025-02-27

Метою статті є визначення адаптаційного потенціалу жінок другого періоду зрілого віку для подальшого розроблення корекційно-оздоровчої програми засобами фізкультурно-спортивної реабілітації. Методи. Для досягнення мети дослідження використовували взаємодоповнювальний комплекс методів, а саме: узагальнений аналіз і систематизацію наукових досліджень із проблематики низької фізичної активності, надлишкової ваги, артеріальної гіпертензії, інсулінорезистентності жінок віком 36–45 років; визначення адаптаційного потенціалу за допомогою методики оцінювання адаптаційного потенціалу системи кровообігу за Р.М. Баєвським; статистичну обробка даних. Результати морфофункціональних показників указали на наявність зайвої маси тіла, при цьому 26% жінок 36–40 років і 24% респонденток віком 41–45 років мають ожиріння. Параметри серцево-судинної системи вказали на збільшення з роками в жінок маси тіла й артеріального тиску. У 52% респонденток 36–40 років і в 63% жінок 41–45 років періодично відмічають підвищення АТ до 140/90 мм.рт.ст. За результатами розрахунку адаптаційного потенціалу встановлено, що в жінок другого періоду зрілого віку значно низький відсоток осіб із задовільною адаптацією, що не вимагають проведення якихось спеціальних оздоровчих заходів. 14% жінок віком 41–45 років – це особи з недостатньою або незадовільною адаптацією, у яких можливі негативні наслідки, якщо не буде вжито необхідних оздоровчих і профілактичних заходів. У висновках обговорено необхідність звернення уваги фізичному здоров’ю жінок. Залучення жінок другого періоду зрілого віку до рухової активності допоможе збільшити рівень адаптаційних можливостей, що в подальшому покращить якість їхнього життя. Актуальність подальших досліджень полягає в розробленні й вивченні впливу корекційно-реабілітаційної програми на фізичний стан досліджуваних жінок другого періоду зрілого віку.

Особливості адаптаційного періоду до занять фізичною культурою учнів 1–5 класів різних груп здоров’я

В.П. Семененко — 2025-02-27

Стаття присвячена аналізу особливостей адаптаційного періоду школярів 1–5 класів різних груп здоров’я до занять фізичною культурою. Відзначено, що перехід до систематичних фізичних навантажень є важливим етапом у житті дітей, який потребує індивідуального підходу залежно від стану їхнього здоров’я. У статті розглядаються різні групи здоров’я дітей, їхня фізична підготовленість і специфіка адаптації до фізичних навантажень. Зокрема, для дітей з основними захворюваннями необхідно враховувати особливості дозування фізичних вправ, коригуючи їх залежно від рекомендацій лікарів. Для здорових дітей важливо сприяти розвитку рухових якостей. Також приділяється увага психологічним аспектам адаптації, таким як мотивація та соціальна підтримка. Підкреслюється необхідність комплексного підходу до організації занять фізичною культурою, що включає взаємодію педагогів, медичних працівників і батьків. Мета статті – вивчення особливостей адаптаційного періоду учнів 1–5 класів різних груп здоров’я до занять фізичною культурою з урахуванням їхніх індивідуальних фізичних можливостей і медичних показників. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення наукової літератури; контент-аналіз документальних матеріалів; метод системного аналізу; метод узагальнення. Результати. Дослідження показало, що адаптаційний процес учнів 1–5 класів до занять фізичною культурою значною мірою залежить від групи здоров’я, до якої вони належать. Діти першої групи здоров’я, які мають гармонійний фізичний розвиток, швидко адаптуються до фізичних навантажень, демонструючи покращення фізичної підготовленості й загального стану здоров’я. Учні другої групи здоров’я, з незначними функціональними відхиленнями, потребують поступового введення фізичних вправ із помірною інтенсивністю, що дає їм змогу адаптуватися без негативних наслідків для здоров’я. Діти третьої групи здоров’я, з хронічними захворюваннями в стані компенсації, потребують індивідуально підібраних програм, що враховують їхні фізичні обмеження та сприяють поступовій адаптації до фізичних навантажень. Для учнів четвертої та п’ятої груп здоров’я, з більш вираженими порушеннями здоров’я, важливо забезпечити значну корекцію навантажень і постійний медичний нагляд, щоб уникнути перевантаження та сприяти позитивній адаптації. Визначення належності до певної групи здоров’я й індивідуалізація підходів до навчання є ключовими для успішної адаптації всіх учнів до фізичних вправ, забезпечення їхнього безпечного розвитку та підтримки належного рівня фізичної активності.

Предиктори організаційно-методичного забезпечення процесу фізичного виховання дошкільнят із порушенням мовленнєвого розвитку в закладах дошкільної освіти

С.В. Трачук — 2025-02-27

У науковій публікації здійснено аналіз сучасного стану фізичної підготовленості й мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку з порушенням мовлення. Сьогодні затримка мовленнєвого розвитку в дітей дошкільного віку є однією з актуальних проблем освітнього процесу. Особливої гостроти ця проблема набуває в умовах воєнного стану. Актуальність дослідження полягає у визначенні взаємозв’язку між мовленнєвим розвитком і фізичною підготовленістю для ефективних методів покращення цих функцій. Мета статті – визначити предиктори організаційно-методичного забезпечення процесу фізичного виховання дошкільнят із порушенням мовленнєвого розвитку. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури й інтернет-джерел, педагогічні методи (експеримент і тестування), методи математичної статистики. Результати. Оцінювання розвитку рухових здібностей у досліджуваних дошкільнят статистично значуще відрізнялися, зокрема їхні швидкісні здібності виявилися статистично значуще нижчими, ніж спритність і гнучкість у контексті станів порушень мовленнєвого розвитку (р<0,05). Спритність, у свою чергу, була статистично значуще менш розвиненою, ніж гнучкість (р<0,05). Висновки. Таким чином, низькі показники мовленнєвої сфери (граматичної структуризації, моторна реалізація вислову, номінативна функція мовлення, розуміння далеких за звучанням і значенням назв предметів, розуміння складних логіко-граматичних конструкцій) і фізичної підготовленості в дітей старшого дошкільного віку з порушенням мовленнєвого розвитку свідчать про недостатньо сформовану функціональність порівняно з однолітками.

Тенденції в розподілі здобувачів освіти на заняттях фізичною культурою в закладах загальної середньої освіти

С.В. Трачук — 2025-02-27

Аналіз стану здоров’я населення України загалом, дітей і молоді зокрема, є суттєвим викликом для суспільства. Заняття фізичною культурою в закладах загальної середньої освіти як форма збереження й відновлення здоров’я посідає важливе місце в життєдіяльності особистості. Особливу потребу в регулярних заняттях фізичною культурою мають здобувачі освіти, у яких є відхилення в стані здоров’я, тому ми провели опитування серед учителів фізичної культури різних регіонів України. Мета статті – визначити особливості в розподілі на заняттях фізичною культурою здобувачів освіти закладів загальної середньої освіти різних регіонів України. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних літературних джерел і документальних матеріалів; контент-аналіз документальних матеріалів; метод системного аналізу; соціологічні методи дослідження; методи математичної оцінки. Результати. Аналіз отриманих даних у вигляді анкетування респондентів, якими були вчителі фізичної культури різних регіонів України, щодо розподілу здобувачів освіти за здоров’ям усіх груп від 1 до 11 класу в процесі фізичного виховання має певні особливості. Так, найбільший відсоток школярів усе-таки належить до основної групи в діапазоні від 67,3% до 88,2% упродовж навчання.

Світовий досвід впливу війни та повоєнного відновлення на систему освіти громадського здоров’я. Огляд літератури

С.М. Футорний — 2025-02-27

Війна і збройний конфлікт мають серйозні довгострокові фізичні та психологічні наслідки для народонаселення країни: руйнація структури суспільства не лише впливає на здоров’я населення, а й легітимізує та заохочує насильство як спосіб вирішення сформованих війною соціальних проблем. З огляду на сучасні воєнні конфлікти, геополітичну напруженість і тотальне соціальне виснаження, на прикладі нашої держави, а також воєнних конфліктів у Сирії, Ємені, М’янмі, Ізраїлі та секторі Газа, маємо потребу в навчанні систематичних та ефективних практик громадського здоров’я для надання допомоги постраждалому населенню. Значення громадського здоров’я як у запобіганні війні, так і в підтримці миротворчих операцій набуває все більше визнання й необхідності представлення в системі відповідної освіти для підготовки висококваліфікованих фахівців у галузі охорони здоров’я та соціального захисту населення. Мета статті – вивчення перспектив системи освіти громадського здоров’я щодо запобігання війні, реагування на війну, реабілітації та сприяння миру. Матеріали й методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури та методичної документації; моніторинг інформаційних ресурсів мережі «Інтернет»; компаративний аналіз. Результати. У статті представлено обсяг і ступінь наукового дискурсу щодо просування питань війни і миру в системі освіти громадського здоров’я. Ми розглянули результати наукових і навчально-методичних доробок, які зосереджувалися на війні та миротворенні в контексті освіти у сфері громадського здоров’я, що дало змогу провести детальний аналіз освітніх програм, курсів, навчальних ініціатив тощо, що є особливо цінним для досягнення загальної мети – сприяння розвитку освіти у сфері громадського здоров’я. Також виявлено основну проблему системи освіти громадського здоров’я – сліпе ігнорування протягом останніх десятиліть прихованої пропаганди війни й відсутності повної підтримки миру, особливо в структурі освіти сучасної Європи, що створює особливо небезпечне підґрунтя для формування ризиків спалаху воєнних дій на тлі геополітичної ситуації у світі. Отримавши жахливий досвід участі у війні і продовжуючи існувати в умовах активних бойових дій, Україна повинна продемонструвати приклад і стати центром розроблення й упровадження в систему освіти громадського здоров’я максимальних інструментів збереження генофонду нації, комплексного відновлення здоров’я всіх груп населення та повернення стійких мотивів миротворення в державну політику, економіку й соціальне відродження. Висновки. Огляд результатів практичної реалізації освітніх програм у сфері громадського здоров’я показав переважний орієнтир на формування освітніх компетентностей діяльності фахівця в умовах надзвичайних ситуацій і стихійних лих з включенням поодиноких елементів санітарно-гігієнічного й епідеміологічного контролю. Відсутні ідеї та підходи їх реалізації в напрямі промоції миру та профілактики ризиків війни. В умовах сучасності це актуалізує необхідність розвитку системи освіти громадського здоров’я для задоволення гострих потреб вітчизняного й міжнародного суспільства у фахівцях, які професійно опікуватимуться здоров’ям і благополуччям кожного її члена, у тому числі з позиції запобігання ризикам або вчасного усунення ризиків виникнення воєнних конфліктів, оптимізації та убезпечення навколишнього середовища, розробленням і впровадженням інструментів стійкого миру.

Соціально-педагогічні передумови розроблення концепції використання технічних засобів і методичних прийомів «штучного керівного середовища» в процесі фізкультурно-спортивної реабілітації дітей із церебральним паралічем

С.А. Холодов — 2025-02-27

Розроблення системи знань про методологію «штучного керівного середовища» дає змогу успішно вирішувати цю проблему й заповнити наявні прогалини в її висвітленні. Аналіз масиву наукових знань свідчить про певні теоретичні та практичні напрацювання у висвітленні проблеми розроблення технічних засобів і методичних прийомів «штучного керівного середовища» в процесі занять фізичними вправами. Визначено, що застосування методології «штучного керівного середовища» у сфері фізичної культури та спорту є досить актуальним науковим трендом. Мета статті – визначити соціальні-педагогічні передумови розроблення концепції використання технічних засобів і методичних прийомів «штучного керівного середовища» в процесі фізкультурно-спортивної реабілітації дітей 7–8 років із церебральним паралічем. Методи: аналіз літературних джерел, педагогічний експеримент, соціологічні методи дослідження, методи математичної статистики. Результати. Установлено, що основними соціально-педагогічними передумовами є такі: а) по-перше, висока мотивація дітей до фізичної активності та їхній інтерес до оздоровчих занять, які потребують спеціальних методичних прийомів для забезпечення індивідуальних потреб; б) по-друге, потреба в підтримці сімей, зокрема через навчання батьків адаптивних методів фізичного виховання й залучення їх до процесу фізкультурно-спортивної реабілітації; в) по-третє, запит учителів на розширення методичного арсеналу, який включає як традиційні, так і нетрадиційні види рухової активності. Результати опитування вчителів підтверджують важливість таких видів, як фітбол-гімнастика, дихальна гімнастика й індивідуальні заняття, що сприяють розвитку складних моторних навичок у дітей із ЦП. Ключовою педагогічною передумовою є необхідність адаптації навчальних і використання технічних засобів для створення результату успіху в програмному фізкультурно-спортивному реабілітаційному процесі. Це включає індивідуалізацію завдань відповідно до фізичних можливостей дітей і стимулювання їхньої самостійності. Результати анкетування також указують на значимість залучення учнів до позаурочних занять, що підкреслює потребу у створених умовах для їхньої комплексної соціалізації.

Гендер і посттравматичний стресовий розлад: науковий погляд на відмінності й засоби подолання військовослужбовцями та ветеранами війни з використанням засобів рухової активності й кіберспорту

О.А. Шинкарук — 2025-02-27

Вступ. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є одним із найбільш складних психічних станів, що можуть розвиватися внаслідок екстремальних або травматичних подій, особливо під час бойових дій. У сучасних умовах зростає актуальність дослідження гендерної специфіки перебігу та профілактики ПТСР, накопичені наукові дані свідчать про суттєві відмінності між чоловіками та жінками в реагуванні на стрес, пошуку соціальної підтримки та використанні рухової активності або кіберспорту як потенційних реабілітаційних засобів. Мета статті – виявити гендерні відмінності в прояві й перебігу ПТСР серед військових і ветеранів війни, оцінити ефективність оздоровчо-рекреаційної рухової активності й засобів кіберспорту як методів профілактики та подолання цього розладу. Методи. У дослідженні використано аналіз спеціальної наукової літератури, анкетування військовослужбовців обох статей (n=4409) із застосуванням Міссісіпської шкали посттравматичних реакцій (військовий варіант) (αКронбаха = 0,892); методи статистичного аналізу (перевірка нормальності розподілу, описова статистика, ранговий дисперсійний аналіз Краскела-Уолліса, кореляційний аналіз за Спірменом), порівняльний аналіз впливу різних форм рухової активності й кіберспорту на динаміку симптомів ПТСР у жінок і чоловіків. Результати. Серед опитаних 4409 військовослужбовців (із яких 10,1% – жінки та 89,9% – чоловіки) загальний рівень ПТСР коливався в межах 20–26%. При цьому частка жінок, у яких діагностовано високий рівень ПТСР, виявилася дещо вищою (23,5–25,9%), ніж у чоловіків (близько 20%). У чоловіків частіше відзначалося пізнє звернення по психологічну допомогу: 10–12 місяців після появи виражених симптомів у жінок – 4–6 місяців. Порівняльний аналіз копінг-стратегій засвідчив, що жінки вдаються переважно до емоційно та соціально орієнтованих методів, а чоловіки виявляють тенденцію до уникнення проблеми й підвищеного ризику деструктивної поведінки. Дослідження впливу рухової активності виявило зниження середнього показника за шкалами ПТСР на 25–30% у групі військових, які регулярно займалися фізичними вправами протягом 3 місяців. Жінки краще реагували на помірні навантаження вправ, чоловіки на 65% зменшили прояви агресії та тривоги за умови більш інтенсивних силових тренувань. При застосуванні засобів кіберспорту понад 50% жінок і чоловіків відзначили покращення міжособистісних стосунків і підвищення відчуття соціальної підтримки. Висновок. Установлено, що гендерна специфіка суттєво впливає на особливості перебігу та прояву ПТСР, зокрема на швидкість звернення по допомогу й вибір копінг-стратегій. Жінки виявляються більш схильними до емоційно орієнтованих способів подолання, тоді як чоловіки частіше вдаються до уникнення або деструктивних форм компенсації. Оздоровчо-рекреаційна рухова активність, адаптована під різні рівні інтенсивності, сприяє зменшенню симптомів ПТСР в обох статей, проте ефекти залежать від виду вправ. Кіберспорт може бути додатковим інструментом для соціальної підтримки й когнітивного розвантаження, однак потребує чіткого регулювання ігрового часу й подолання гендерних стереотипів.