Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія

Вітання

2023-12-20T15:33:51+02:00

Вітання

Зміст

2023-12-20T15:29:11+02:00

Зміст

Стратегії подолання стресу та точність сенсомоторного реагування у кваліфікованих гандболісток

2023-12-20T15:37:39+02:00

Резюме. Для збереження мотивації та досягнення цілей спортивної діяльності кваліфіковані
спортсмени об’єктивно змушені долати широкий спектр стрес-факторів як внутрішнього,
так і зовнішнього характеру. Саме тому й зберігається високий науковий інтерес до меха-
нізмів, способів та технік, які сприяють стресостійкості у поєднанні з високими результата-
ми, які демонструють спортсмени. Мета. Оцінювання точності сенсомоторного реагування
кваліфікованих гандболісток за показниками реакції на рухомий об’єкт у взаємозв’язку із
стратегіями подолання стресу. Методи. Тестування, «Опитувальник способів психологічно-
го подолання» Р. Лазаруса і С. Фолкман, програмно-апаратний комплекс психологічної та
психофізіологічної діагностики «БОС-тест-Професійний». Результати. Дослідження вибору
копінг-стратегій у кваліфікованих гандболісток залежно від точності сенсомоторного реа-
гування за показниками реакції на рухомий об’єкт (РРО) показало наявність взаємозв’язку
між показниками за шкалами «Пошук соціальної підтримки», «Самоконтроль», «Конфронта-
ційний копінг», «Дистанціювання» – з одного боку і показниками реакції на рухомий об’єкт –
з іншого. Виявлено особливості вибору стратегій подолання у групах обстежених гандбо-
лісток за точністю сенсомоторного реагування в РРО: у більш точних за показниками РРО
обстежених спортсменок були більш сформовані конструктивні стратегії подолання стресу
«Пошук соціальної підтримки» і «Позитивна переоцінка» та менш сформована неконструк-
тивна стратегія «Конфронтаційний копінг».
Ключові слова: копінг-стратегії, реакції на рухомий об’єкт, кваліфіковані спортсменки,
гандбол.

Роль спорту у формуванні соціального капіталу: від теорії до практики

2023-12-20T15:46:40+02:00

Резюме. У статті проаналізовано поняття соціального капіталу та ролі спорту в його на-
копиченні. Мета. Аналіз і систематизація теоретичних засад і практичних напрацювань,
що стосуються ролі спорту в процесі формування соціального капіталу. Методи. Аналіз
наукової літератури; контент-аналіз; синтез та узагальнення. Результати. Зростаючий
глобалізаційний розвиток суспільства призвів до того, що соціальний капітал стає значу-
щим нематеріальним фактором, котрий впливає на економічний та соціальний розвиток
країни. Соціальний капітал визначається як сукупність ресурсів, наявних у взаємодії між
особами, групами та організаціями. Він охоплює такі елементи, як довіра, взаємодопомога,
співпраця, соціальні мережі та норми, що сприяють досягненню спільних цілей та розвит-
ку. Соціальний капітал має великий вплив на різні аспекти суспільного життя, включаючи
економічний розвиток, політичну стабільність, соціальну інтеграцію та якість міжособистісної
взаємодії.
Досліджено роль спорту як важливого елемента сучасного суспільства та його вплив на
формування соціального капіталу. В роботі зазначено, що спорт виявляється значущим не
лише з фізичної точки зору, а й як ключовий каталізатор для розвитку соціальних цінностей.
У статті підкреслюється широкий спектр впливу спорту на різні аспекти життя, починаючи
від фізичного здоров’я та закінчуючи зміцненням соціальних зв’язків та розвитком спільнот.
Ключові слова: спорт, соціальний капітал, соціальні зв’язки.

Аналіз травматизму та розвитку порушень опорно-рухового апарату у спортсменок, які спеціалізуються в акробатиці на пілоні

2023-12-20T22:28:31+02:00

Резюме. Навантаження, які отримують спортсмени під час тренувань, можуть стати фактором, що збільшує ризик травм та захворювань. Акробатика на пілоні є популярним видом спортивної діяльності, що стала міжнародною сенсацією серед населення, як фітнес-тренування, що має багато позитивних фізіологічних ефектів. Незважаючи на широку популярність цього виду спортивної діяльності серед населення, існує обмежена кількість інформації про травматизацію, ризики порушення постави серед практикуючих акробатику на пілоні, а також відсутні рекомендації до поведінкових алгоритмів та оптимізації тренувальних програм для пілоністів. Мета. Проаналізувати випадки травматизму в акробатиці на пілоні, перспективи порушень постави у практикуючих (на прикладі інших видів спорту) для обґрунтування важливості створення подальших рекомендацій, оптимізації тренувальних програм для пілоністів, формування алгоритмів корекції порушень опорно-рухового апарату спортсменів в акробатиці на пілоні засобами фізичної терапії. Методи. Аналіз наукової літератури, спостереження, опитування та індукція. Результати. Незважаючи на ряд сприятливих позитивних фізіологічних ефектів, акробатика на пілоні має значні ризики травматизації та перспективи порушень постави у практикуючих через специфіку асиметричного навантаження. Спеціальні рекомендації та оптимізація тренувальних програм, можливо, могли б знизити ці ризики. Потрібні подальші детальні дослідження асиметричного навантаження у пілоністів та його впливу на опорно-руховий апарат практикуючих з перспективами подальшого створення алгоритму корекції порушень засобами фізичної терапії.

Ключові слова: акробатика на пілоні, порушення постави, спортсмени.

Застосування методу електроенцефалографії у практиці сучасного тенісу

2023-12-20T22:35:55+02:00

Резюме. Розглянуто методи дослідження електричної активності мозку спортсменів, які спеціалізуються у тенісі. Мета. Оцінювання показників електричної активності мозку кваліфікованої тенісистки під час виконання коректурної проби та психофізіологічних тестів; розробка протоколу визначення рівня підготовки кваліфікованих спортсменів за показниками стану психофізіологічних функцій та електричної активності мозку (з використанням мобільного електроенцефалографа). Методи. Аналіз наукової літератури, тестування, методика «Кільця Ландольта». Результати. Показники електричної активності мозку спортсменки, яка взяла участь у дослідженні, були зареєстровані протягом виконання коректурної проби та психофізіологічних тестів: простої зорово-моторної реакції, реакції вибору одного із трьох сигналів, реакції вибору двох із трьох сигналів, тестів «120 сигналів» і «5 хвилин» у режимі зворотного зв’язку, тесту визначення рівня функціональної рухливості та сили нервових процесів в режимі нав’язаного ритму, реакції на рухомий об’єкт. Завдання були підібрані з урахуванням вимог, що ставилися до оцінки рівня уваги, моторної продуктивності та емоційного вираження, також оцінювався рівень навантаження мозку. За даними електроенцефалографічного обстеження, спортсменка мала високий рівень функціонального стану головного мозку. Найвищий рівень навантаження мозку спостерігався під час виконання коректурної проби та тестів у режимі зворотного зв’язку, але в цілому він знижувався до закінчення тестування, що може свідчити про високий рівень моторної тренованості.

Ключові слова: електроенцефалографія, стан психофізіологічних функцій, електрична активність мозку, теніс.

Оцінювання психологічного стресу спортсменів за допомогою методу електроенцефалографії

2023-12-21T22:26:36+02:00

Резюме. Проведено всебічний аналіз методів оцінювання психічного стресу з використанням електроенцефалограми (ЕЕГ). Мета. Вивчення взаємозв’язку між психологічним стресом та характеристиками електричної активності мозку спортсменів та аналіз актуальних методів обробки ЕЕГ-сигналів для оцінювання рівня стресу в практиці спорту. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел та даних мережі Інтернет. Результати. Виявлено, що спектральні характеристики ЕЕГ можуть бути важливими показниками для виявлення стресових станів. Пасивні, невпевнені та схильні до стресів особи мають виражену альфа-активність, тоді як позитивні емоційні реакції та стрес викликають збільшену бета-активність. Різні стресори можуть впливати на різні ділянки мозку, а функціональна зв’язність між різними ділянками мозку може варіювати залежно від виду стресу. Вибір відповідного методу аналізу ЕЕГ є складним завданням через багатофакторну природу експериментів, таких як тип стресора, датчики ЕЕГ, розмір вибірки. Результати дослідження можуть вказати на можливі шляхи подальшого вивчення та розробки комплексних підходів до визначення рівня психічного стресу на основі аналізу ЕЕГ. У статті здійснено всебічний огляд методів аналізу сигналів ЕЕГ для оцінювання психічного стресу в контексті спорту. Виявлені основні фактори, що впливають на результати, вказують на важливість досліджень у цій галузі. Різноманітність підходів до обробки даних та розуміння взаємозв’язку між психічним стресом та ЕЕГ-характеристиками вказують на потенціал для подальших досліджень і розробок у цій галузі, сприяючи досягненню кращих результатів у спортивній підготовці та забезпеченню благополуччя спортсменів.

Ключові слова: електроенцефалографія, психічний стрес, методи аналізу, спектральні характеристики, спорт.

Психологічна характеристика спортсменів складно-координаційних видів спорту. Сучасні підходи при їх спортивному відборі

2023-12-21T22:35:41+02:00

Резюме. За результатами теоретико-аналітичних досліджень проаналізовано особистісні властивості кваліфікованих спортсменів в складно-координаційних видах спорту та їх вплив на змагальну діяльність, висвітлено наукові підходи до спортивного відбору в складно-координаційних видах спорту. Мета. Визначення особистісних властивостей кваліфікованих спортсменів в складно-координаційних видах спорту, аналіз наукових підходів до спортивного відбору. Методи. Аналіз, синтез, порівняння і систематизація даних науково-методичної літератури та мережі Інтернет. Результати. Виявлено особливу роль психологічного клімату спортивної команди, сумісності спортсменів в командах з групових видів спорту. Окреслено значущість психологічної підготовки та супроводу спортсменів в цих видах спорту. Вдосконалення системи підготовки у видах спорту зі складною за координацією структурою рухів неможливе без науково організованого спортивного відбору, індивідуалізації психологічного супроводу з урахуванням особливостей конкретного виду спорту. Комплексний підхід у спортивному відборі в складно-координаційних видах спорту передбачає обов’язкове оцінювання не тільки фізичної, технічної, морфологічної готовності спортсмена, а й рівня психологічної підготовки.

Ключові слова: складно-координаційні види спорту, психологічна сумісність, спортивний відбір, психологічний клімат спортивної команди.

Дослідження самооцінки фізичного розвитку спортсменів у контексті гендерного підходу

2023-12-21T22:43:35+02:00

Резюме. У статті представлено емпіричні дані про вплив індивідуальних гендерних характеристик спортсменів на рівень загальної самооцінки фізичного розвитку. Мета. Дослідити вплив індивідуальних гендерних характеристик особистості на загальний рівень самооцінки фізичного розвитку юнаків і дівчат, які займаються спортом. Методи. Аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури; тестування за допомогою опитувальника Є. Боченкової «Самоопис фізичного розвитку» та опитувальника Сандри Бем (BSR) «Маскулінність-фемінінність»; методи математичної статистики. Результати. Проведений порівняльний аналіз показників самоопису та параметра IS респондентів свідчить, що завищену самооцінку фізичного розвитку мають переважно юнаки і дівчата – представники маскулінного психологічного типу, високу та середню – андрогенного та фемінінного психологічного типу. Шляхом досліджень набуло подальшого розвитку теоретичне положення про те, що самооцінка фізичного розвитку та фізичної підготовленості є суб’єктивним показником, але вона спирається на об’єктивні показники фізичної підготовленості та приналежності до певного типу гендерної ідентичності (маскулінність, фемінінність, андрогенність).

Ключові слова: самооцінка фізичного розвитку, фізичні якості, спортсмени, юнаки, дівчата, маскулінність, фемінінність, андрогенність.

Сучасні наукові підходи до оптимізації спортивної діяльності шляхом корекції рівня вітаміну D в організмі спортсменів

2023-12-21T22:53:14+02:00

Резюме. У ході дослідження було здійснено вивчення наукових джерел, в яких розглянуто питання впливу дефіциту вітаміну D на фізичну підготовленість спортсменів та їх результативність у різних видах спорту, які дають аналіз і оцінку сучасних наукових підходів до оптимізації спортивної діяльності за допомогою корекції рівня вітаміну D. Мета. Встановити зв’язок між рівнем вітаміну D і фізичними показниками в організмі спортсменів. Методи. Аналіз наявних наукових досліджень та мета-аналізи, що стосуються впливу дефіциту вітаміну D на фізичну підготовленість спортсменів. Результати. Під час дослідження було встановлено, що у спортсменів недостатній рівень вітаміну D є поширеною проблемою. Виявлено, що такий дефіцит негативно впливає на їхню фізичну підготовленість, призводячи до зниження сили, міцності, швидкості та інших фізичних показників. З’ясовано, що за підтримання адекватного рівня вітаміну D спортсмени досягають кращих результатів у своїх дисциплінах. Забезпечення адекватного рівня вітаміну D є важливим фактором для забезпечення оптимального фізичного стану та досягнення високих спортивних результатів. З метою підтримання та покращення фізичної форми спортсменів рекомендується систематичний моніторинг рівня вітаміну D в організмі та, за необхідності, використовувати вітамінні препарати для коригування його дефіциту. Це дозволить спортсменам досягати кращих результатів у своїх дисциплінах та покращувати своє фізичне здоров’я і працездатність.

Ключові слова: вітамін D, спортсмени, фізична підготовка, дефіцит, результативність.

Поняття адаптації в обґрунтуванні екологічного підходу до експлуатації та реабілітації спортивної інфраструктури міста

2023-12-21T23:05:03+02:00

Резюме. Навколишнє середовище є важливим елементом у сприянні фізичній активності, що привертає все більше уваги з боку дослідників. Хоча індивідуальні та соціальні фактори впливають на фізичну активність, дослідження показали, що добре спроєктоване середовище може змінити ситуацію на краще. Антропогенне середовище визначається як частина фізичного середовища, що створене або змінене діяльністю людини, представляє результат процесу адаптації навколишнього середовища до власних потреб людини, і пристосування організму людини до умов урбанізованого середовища – штучне середовище першочергово створене для здоров’я і благополуччя самої людини, що є невід’ємною частиною життя громади, з такими елементами, як відкриті простори, пішохідні доріжки, велосипедні доріжки, парки і дороги тощо. Мета. Визначити методологічну основу поняття адаптації в обґрунтуванні екологічного підходу у проєктуванні, експлуатації та реабілітації спортивної інфраструктури міста з позиції екології спорту. Методи. Аналіз і узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури, моніторинг інформаційних ресурсів мережі Інтернет, метод систематизації, контент-аналіз. Результати. Отримані дані визначили поняття адаптації в основі екологічного підходу у проєктуванні, експлуатації та реабілітації спортивної інфраструктури міста з позиції екології спорту; окреслили методичну основу концептуалізації даного підходу; забезпечили систематизацію і змістове наповнення двох основних напрямів методичної основи екологічного підходу у проєктуванні, експлуатації та реабілітації спортивної інфраструктури міста з позиції екології спорту. На основі проведених досліджень було розроблено структуру методичної основи концептуалізації екологічного підходу у проєктуванні, експлуатації та реабілітації спортивної інфраструктури міста з позиції екології спорту, що включає напрям впливу спорту на навколишнє середовище, і взаємообумовлений напрям – вплив навколишнього середовища на спорт та всі його складові й усіх його учасників. Отримані результати дали змогу виокремити і представити у статті дані напрямів методичноїоснови концептуалізації екологічного підходу у проєктуванні, експлуатації та реабілітації спортивної інфраструктури міста, обґрунтуванням чого стало саме поняття адаптації як процесу зміни та пристосування міського середовища до потреб людей, які проживають в ньому.

Ключові слова: адаптація, концептуалізація, екологічний підхід, проєктування, експлуатація, реабілітація, спортивна інфраструктура, місто, екологія спорту.

Відбір екологічно безпечних територій для розміщення спортивих парків шляхом використання екологічного територіального картографування шумового забруднення

2023-12-22T23:21:23+02:00

Резюме. Шумове забруднення спортивних парків становить значну проблему як для здоров’я, так і працездатності спортсменів, яку необхідно вирішувати. Мета. Розробити методологічні підходи до відбору еклогічно безпечних за показниками шумового забруднення територій для розташування на них спортивних парків. Методи. Аналіз наукової, науково-методичної літератури, узагальнення, синтез, абстрагування, формалізація. Результати. Було виконано системний аналіз наукової, науково-методичної літератури та інших джерел інформації, що стосуються відбору екологічно безпечних територій за показниками шумового забруднення для розміщення на них спортивних парків. За отриманими результатами було зроблено висновки, що відбір екологічно безпечних територій для розташування спортивних парків за показниками шумового забруднення бажано проводити за межами великих міст-мегаполісів із використанням екологічних карт шумового забруднення територій та з засто-суванням для їх створення ГІС-технологій.

Ключові слова: спортсмени, спортивні парки, шумове забруднення територій, екологічно безпечні території, екологічне картографування територій, ГІС-технології.

Методичне забезпечення як важлива складова імплементації інклюзивності у спорті

2023-12-22T23:45:09+02:00

Резюме. Досліджено методичне забезпечення інклюзивності в спорті як системно-структурне утворення, спрямоване на підвищення професійної компетентності стейкхолдерів та обізнаності про інклюзію у спорті з метою дотримання прав людини у спорті та забезпечення якісного інклюзивного навчально-тренувального процесу. Мета. Аналіз сучасного стану сформованості методичного забезпечення інклюзивності у спорті, його систематизація та структуризація з урахуванням рівнів і підходів до його формування й удосконалення. Методи. Аналіз та систематизація даних літературних джерел, індукція та дедукція, порівняння та зіставлення, методи системного та логічного аналізу, синтез та узагальнення. Результати. З’ясовано, що методичне поняття інклюзивності у спорті формується на міжнародному, зокрема європейському, національному та інституційному рівнях. Окреслено два підходи до формування методичного забезпечення інклюзивності у спорті: нормативно-правовий та науково-практичний. Констатовано нерівномірність стану сформованості методичних ресурсів як на різних рівнях у рамках загальної спортивної політики, так і в межах національної – у різних країнах. Такі країни, як Австралія та Канада мають ґрунтовно розроблене методичне забезпечення, спрямоване на створення інклюзивного спортивного середовища для широкого спектра маргіналізованих категорій учасників. Натомість вітчизняне методичне оснащення інклюзивності у спорті майже не представлене, а наявні поодинокі ресурси вузько сфокусовані на покращення спортивної участі здебільшого спортсменів з інвалідністю. Результати аналізу сучасного стану досліджуваного питання в Україні свідчать про нагальну потребу вдосконалення методичного забезпечення інклюзивності у спорті.

Ключові слова: інклюзія, спорт, методичне забезпечення, нормативно-правове забезпечення.

До питання підготовки юних спортсменів у сучасному спорті

2023-12-22T23:54:06+02:00

Резюме. Наведено огляд наукової літератури з питань медико-біологічного обґрунтування підготовки юних спортсменів. Дана коротка характеристика комплексу взаємозалежних завдань – оздоровлення, виховання та фізичного вдосконалення підростаючого покоління щодо їх спортивної підготовки. Визначення відповідності біологічного віку паспортному є одним з актуальних питань у практиці спортивної медицини та підготовки молодих спортсменів, особливо пубертатного віку. Мета. Охарактеризувати біологічні особливості організму підлітків для наукового обґрунтування їхньої спортивної підготовки. Методи. Аналіз і узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури; моніторинг інформаційних ресурсів мережі Інтернет; метод систематизації. Результати. Аналіз отриманих даних першочергово обґрунтовує формулювання провідної тези дослідження: раціонально підібране навантаження на основі індивідуального підходу до юного спортсмена позитивно впливає на ріст і розвиток його організму, демонстрацію власних спортивних досягнень і повноцінне відчуття задоволення від тренувальної діяльності. Невідповідність фізичних навантажень функціональним можливостям організму дитини, підлітка є основною причиною розвитку хронічного фізичного перенапруження функцій систем організму і, зокрема, спортивного травматизму. Подальші наші дослідження будуть спрямовані на розширення теоретичних відомостей та практичних знань про розкриття актуальних питань підготовки юних спортсменів для формування концептуального напряму медико-біологічних основ сучасного юнацького спорту.

Ключові слова: юний спортсмен, підлітки, спортивна підготовка, статеве дозрівання, паспортний вік, біологічний вік, особливості розвитку організму.

Особливості фізичної терапії військовослужбовців з ампутацією нижніх кінцівок

2023-12-25T16:20:24+02:00

Резюме. Світова доказова практика із втручання військовослужбовців з ампутацією нижніх кінцівок у своїй більшості описує заняття, що включають безпосереднє покращення мобілізаційних здібностей пацієнта шляхом впровадження різних методів поступової підготовки пацієнта до використання протеза та відновлення рухових навичок ходьби. Мета. Проаналізувати ефективність сучасних підходів до фізичної терапії військовослужбовців з ампутацією нижніх кінцівок залежно від локалізації ураження, різниці в часі втручання та типах протезування. Методи. Аналіз сучасної науково-методичної літератури на тему практичної реалізації вибору найбільш ефективних методів та засобів фізичної терапії для їх безпосереднього включення у процес відновлення функціональних здібностей пацієнта. Результати. Функціональні обмеження, які отримують військовослужбовці внаслідок перенесеної ампутації сегмента нижньої кінцівки впливають на всі сфери їхнього життя. Окрім втрати можливості до мобілізації відбувається загальне ускладнення здатності пацієнта до виконання побутових, соціальних та робочих завдань. Існує велика кількість підходів до фізичної терапії військовослужбовців з ампутацією нижніх кінцівок за різними критеріями, включаючи час, терміни та обсяги терапії, середовище та допоміжні засоби, використані під час терапії. Враховуючи недостатню кількість літератури, що стосується ефективності кожного з цих підходів та їх порівняння, слід відзначити необхідність подальших досліджень.

Ключові слова: ампутації, колінний та гомілковий суглоби.

Оцінювання сенсомоторного реагування учасників бойових дій з різним рівнем наявного стресу

2023-12-25T16:59:27+02:00

Резюме. Розглянуто стан психофізіологічних функцій та опорно-рухового апарату учасників бойових дій. Мета. Оцінювання сенсомоторного реагування у зв’язку з функціональним станом нервової системи та опорно-рухового апарату легкоатлетів-аматорів – учасників бойових дій у реабілітаційному періоді. Методи. Для визначення стану психофізіологічних функцій використовували діагностичний комплекс «Діагност-1». Електронейроміографічне дослідження проводили за допомогою нейродіагностичного комплексу Nicolet Viking Select. Використовували методику Н-рефлексометрії камбалоподібного м’яза гомілки та методику визначення швидкості проведення нервового імпульсу по серединному нерву верхньої кінцівки (n. medianus). Результати. Встановлено, що у значної частини спортсменів із групи травмованих легкоатлетів-аматорів спостерігалися відхилення електронейроміографічних показників від референтних значень, що може бути наслідком компресії спинномозкових нервів крижового сплетіння, викликаної впливом неадекватного навантаження на поперековий відділ хребта. Виявлено значущу негативну кореляцію між віком та показниками Н-рефлексометрії камбалоподібного м’яза спортсменів, що може свідчити про зниження резистентності до дії травмуючих навантажень зі збільшенням віку учасників бойових дій. Показано наявність значущої позитивної кореляції між кількістю точних реакцій у тесті реакції на рухомий об’єкт та амплітудою м’язових відповідей на стимуляцію сенсорних волокон n. medianus для правої верхньої кінцівки. Такі результати можуть свідчити про важливість зворотного зв’язку від скелетних м’язів до нервової системи для виконання точнісних рухів. Виявлені кореляційні зв’язки психофізіологічних та електронейроміографічних показників можуть бути корисними для проведення моніторингу ефективності реабілітаційних заходів учасників бойових дій.

Ключові слова: спортсмени-аматори, стан психофізіологічних функцій, швидкість проведення нервового імпульсу, учасники бойових дій.

Статистична інформація як ключовий чинник впровадження інклюзивності фізкультурно-спортивної роботи в закладах позашкільної освіти

2023-12-25T17:33:42+02:00

Резюме. Інклюзивність є керівним принципом Порядку денного сталого розвитку на період до 2030 р., який включає зобов’язання нікого не залишити осторонь і створити «справедливий, толерантний, відкритий і соціально інклюзивний світ, у якому задовольняються потреби найбільш уразливих верств населення». Мета. Обґрунтування визначальності збору даних для збільшення видимості визначених груп, які наражаються на бар’єри інклюзії, в процесі фізкультурно-спортивної роботи в закладах позашкільної освіти на основі вивчення світового досвіду. Методи. Аналіз науково-методичної літератури та матеріалів мережі Інтернет; синтез та узагальнення; аналіз документальних джерел. Результати. У процесі дослідження проводили аналіз офіційних сайтів міжнародних організацій, які займаються збором зіставних на міжнародному рівні високоякісних даних про інвалідність, та виявити вагомість збору статистичної інформації для формування суспільних процесів. Синтез та узагальнення зібраної інформації дозволив структурувати сферу діяльності Вашингтонської групи зі статистики інвалідності у світі. Аналіз документальних джерел – текстів опитувальників, дозволив охарактеризувати міжнародні інструменти збору статистичних даних про осіб з інвалідністю. Збір статистичної інформації є ключовим чинником впровадження політик держав щодо різних напрямів суспільного життя. Питання впровадження інклюзивності фізкультурно-спортивної роботи у закладах позашкільної освіти за змістом і формою тісно пов’язане із визначенням кількості дітей – об’єктів для включення в освітній процес, тобто зі збором даних. Міжнародна політика збору даних про інвалідність формується з 2001 р. – з моменту створення Вашингтонської групи зі статистики інвалідності як міської групи Статистичної комісії ООН, діяльність якої спрямована на збір зіставних на міжнародному рівні високоякісних даних про інвалідність серед 135 країн світу, проте жодна країна Східної Європи не залучена до цього процесу. Розроблені інструменти Вашингтонською групою зі статистики інвалідності охоплюють опитувальники для дорослих, дітей, робочої сили та учасників освітнього процесу і допоможуть відстежувати прогрес у досягненні мети нікого не залишити позаду, встановленої в Порядку денному сталого розвитку на період до 2030 р.

Ключові слова: інклюзивність, статистичні дані, освіта, фізична культура і спорт, фізкультурно-спортивна робота.

Дослідження рівня фізичного розвитку та фізичної підготовленості особового складу підрозділів Національної поліції України

2023-12-25T17:47:46+02:00

Резюме. У статті представлено результати наукового дослідження, фізичної підготовки особового складу працівників Національної поліції України. Мета. Визначення рівня фізичного розвитку та фізичної підготовленості особового складу підрозділів Національної поліції України. Методи. Аналіз та узагальнення літературних джерел; анкетування; педагогічний експеримент: тестування морфофункціонального стану здоров’я, рівня фізичної підготовленості; методи математичної статистики. Результати. У ході дослідження визначено, що 68 % опитаних мають середній рівень фізичної підготовленості, 22 % респондентів – достатній рівень і 10 % – низький рівень фізичної підготовленості. Професійно організовані заняття загальної фізичної підготовки особового складу працівників Національної поліції Україні з використанням сучасних підходів фізічного виховання сприятимуть підвищенню рівня фізичної підготовленості та стійкості до несприятливих чинників служби, зміцненню здоров’я, розширенню функціональних можливостей і як результат – покращення ефективності службової діяльності.

Ключові слова: фізична підготовка, фізична підготовленість, фізичний розвиток, фізичні якості.

Перспективи застосування засобів традиційної китайської медицини «Детокс Хуахуа So» та «Детокс Хуа’ю Цяньянь» для зниження маси тіла

2023-12-25T17:55:20+02:00

Резюме. Досліджено склад та механізм дії двох засобів традиційної китайської медицини для зниження маси тіла. Мета. Визначення механізму дії ключових складових засобів традиційної китайської медицини «Детокс Хуахуа So» та «Детокс Хуа’ю Цяньянь» для зниження маси тіла. Методи. Теоретичний аналіз науково-методичної літератури й даних мережі Інтернет, синтез та узагальнення. Результати. Результати дослідження вказують на потенційні переваги використання засобів традиційної китайської медицини «Детокс Хуа-хуа So» та «Детокс Хуа’ю Цяньянь для зниження маси тіла. Компоненти цих засобів можуть впливати на біохімічні процеси організму, зокрема на метаболізм, запалення та інсулінорезистентність, що сприяє поліпшенню загального стану здоров’я. Встановлено, що ключові складові засобів традиційної китайської медицини «Детокс Хуахуа So» та «Детокс Хуа’ю Цяньянь» мають дієвий механізм зниження маси тіла. Використання цих засобів сприяє виведенню токсинів з організму та стимулює обмін речовин, що сприяє ефективній регуляції маси тіла. Отримані результати відкривають перспективи для подальших досліджень і застосування зазначених засобів у сучасних програмах зниження маси тіла та підтримання здоров`я.

Ключові слова: традиційна китайська медицина, «Детокс Хуахуа So», «Детокс Хуа’ю Цяньянь», зниження маси тіла, ожиріння, метаболічний синдром, інсулінорезистентність.

Фізична активність та здоров’я дітей шкільного віку в освітній моделі фізичного виховання в умовах нової української школи

2023-12-25T18:04:22+02:00

Резюме. В Україні існує проблема недостатньої фізичної активності серед дітей шкільного віку, що впливає на їх здоров’я та фізичний розвиток. Для вирішення цієї проблеми важливо забезпечити якісну реалізацію нової освітньої моделі фізичного виховання в рамках Нової української школи, яка відповідає вимогам сучасної освіти та сприяє формуванню здорового способу життя та сталої потреби у фізичній активності серед дітей шкільного віку. Для цього необхідно детально розглянути та проаналізувати таку освітню модель, визначити проблематику і перспективи подальшого розвитку. Мета. Розглянути освітню модель фізичного виховання в рамках програми «Нова українська школа» та її роль у підвищенні рівня фізичної активності дітей шкільного віку. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення наукової літератури, аналіз нормативних та стратегічних документів; контент-аналіз документальних матеріалів; метод системного аналізу. Результати. Визначено, що Нова українська школа (НУШ) має інноваційну програму фізичного виховання, яка базується на гуманістичних, диференційованих та особистісно-орієнтованих принципах. Освітня модель фізичного виховання за НУШ передбачає розвиток різноманітних компетентностей та природних здібностей, інтересів і обдарувань учнів, їхню соціалізацію та громадянську активність. У програмі НУШ використовують ігрові елементи, змагання та призи, що дозволяє підвищити мотивацію учнів до фізичної активності та розвитку спортивних досягнень. Проте реалізація програми стикається з такими проблемами, як брак інфраструктури та спортивного обладнання, низький рівень мотивації дітей та недостатня кваліфікація вчителів.

Ключові слова: освітня модель, Нова українська школа, фізичне виховання, фізична активність, фізична неактивність, діти шкільного віку.

Вплив корекційної програми на моторну сферу дітей раннього віку зі спастичним синдромом рухових порушень

2023-12-25T18:11:25+02:00

Резюме. Актуальним питанням залишається вдосконалення системи реабілітаційних заходів для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату, що пов’язані з центральними, периферичними та змішаними парезами внаслідок пригнічення відповідних ділянок нервової системи. Мета. Розробити, теоретично обґрунтувати, експериментально перевірити програму корекції моторної сфери дітей раннього віку зі спастичним синдромом рухових порушень. Методи. Тестування м’язового тонусу верхніх кінцівок за Шкалою Ашворта; оцінювання дітей за Шкалою великих моторних функцій (GMFM). Результати. Для пацієнтів основної групи було розроблено й використано корекційну програму, що включала: загальну психофізичну релаксацію (психосоматичні техніки розслаблення), корекційні положення і пози (лікування положенням); комплекси вправ для формування опороздатності рук і плечового пояса в позі лежачи, для розвитку м’язів-розгиначів тулуба, для формування згинально-розгинальних рухів у ногах у лежачих положеннях, для формування центрально-осьових координаційних міофасціальних відносин, для формування діагональних координаційних міофасціальних відносин; сюжетно-мотиваційну рухово-ігрову координаційну діяльність (рухливі ігри). Результати обстеження показали ефективний вплив програми фізичної реабілітації з корекції моторної сфери дітей раннього віку зі спастичним синдромом рухових порушень. У результаті застосування запропонованої програми обсяг рухів та координація у дітей основної групи покращилась на 5,4 % (р< 0,05), що у три рази краще за показники у контрольній групі, в якій спостерігалось поліпшення рухів та координації на 1,8 % (р < 0,05). Розроблена програма фізичної реабілітації забезпечує диференційований та індивідуалізований підхід до корекції рухових порушень у дітей раннього віку зі спастичним синдромом шляхом послідовної реалізації корекційних векторів (розслаблення–вивільнення–гармонізація–управління) на основі трансформації таких методологічних позицій: диференціація–специфікація–індивідуалізація.

Ключові слова: корекційні вектори, моторна сфера, психофізична релаксація, нервова система, опорно-руховой апарат, спастичний синдром, рухові порушення.

Вплив ортезування на силу м’язів та швидкість ходьби осіб з гострим порушенням мозкового кровообігу

2023-12-25T18:22:23+02:00

Резюме. Якщо брати щорічну статистику ВООЗ, унаслідок гострого порушення мозкового кровообігу (ГПМК) та інших судинних захворювань головного мозку вмирає близько 7,6 млн осіб, а 6 млн мають стійкі функціональні обмеження, які негативно впливають на якість життя та приводять до тяжкої інвалідизації. Тому вибір адекватних і обґрунтованих методів відновлення порушених функцій пацієнтів є обов’язковою умовою ефективної фізичної терапії. Особливе місце цей аспект займає в українській нейрореабілітації пацієнтів з ГПМК, оскільки на сьогодні згідно з офіційною статистикою МОЗ України, щорічно в країні відбувається до 130 000 інсультів. 60 % осіб, що перенесли ГПМК, мають стійкі неврологічні порушення, 23 % потребують постійної сторонньої допомоги. Мета. Аналіз джерел сучасної наукової літератури, де розглянуто вплив ортезування на силу м’язів та швидкість ходьби осіб з гострим порушенням мозкового кровообігу. Методи. Теоретичний аналіз та узагальнення вітчизняних і зарубіжних даних спеціальної науково-методичної літератури з питань використання методу ортезування у осіб з гострим порушенням мозкового кровообігу та особливостей застосування засобів фізичної терапії. Результати. Проведено аналіз впливу ортезів на м’язову силу нижніх кінцівок та біомеханічні параметри ходьби, в тому числі швидкість ходьби, у дослідженнях за участю пацієнтів з ортезами надп’ятково-гомілкового суглоба (AFO) та без нього. Представлені дані свідчать, що використання методу ортезування в комплексі заходів фізичної терапії, а саме використання ортезів AFO покращує швидкість ходьби, каденцію та довжину кроку пацієнтів з ГПМК. AFO вважається корисним для покращення стабільності ходьби та амбулаторних можливостей. Результати досліджень демонструють підвищення активності окремих груп м’язів нижньої кінцівки при носінні пацієнтами ортеза. Результати аналізу та узагальнення даних сучасної наукової літератури щодо імплементації методу ортезування в комплекс заходів фізичної терапії дають підставу стверджувати, що це один із перспективних напрямів відновлення порушених рухових функцій, підвищення стабільності ходьби, здатності до пересування та покращення якості життя пацієнтів, що перенесли ГПМК.

Ключові слова: інсульт, фізична терапія, ортез, надп’ятково-гомілковий суглоб, ходьба, мета-аналіз.

Ефективність кінезитерапії в лікуванні пацієнтів з торакалгіями на тлі грудного остеохондрозу хребта в поєднанні з серцево-судинною патологією

2023-12-25T18:30:51+02:00

Резюме. Частота звернень зі скаргами на торакалгію в профільні лікувально-реабілітаційні заклади як військовослужбовців, так і цивільного населення значно збільшилась після початку повномасштабної війни в Україні. На етапі диференціального обстеження точна постановка діагнозу дозволяє виявити причину больового синдрому в грудному відділі хребта, яка може бути поєднана з патологією серцево-судинної системи. Мета. Оцінити ефективність програми кінезитерапії у лікуванні пацієнтів із торакалгіями на тлі грудного остеохондрозу хребта в поєднанні з серцево-судинною патологією. Методи. Аналіз наукової та науково-методичної літератури, інструментальні методи дослідження (оцінювання ротаційних рухів грудного відділу хребта методом гоніометрії, мобільності грудного відділу хребта за допомогою тесту Отто, кількісне і якісне дослідження больового синдрому за ВАШ, рентгенографія грудного відділу хребта, магнітно-резонансна томографія, електрокардіографія, ехокардіографія, функціональні проби, анкетування. Результати. Проаналізовано результати досліджень 117 хворих. Вже після двотижневого застосування терапевтичних вправ та міофасціального релізу було клінічно доведено позитивну динаміку амплітуди руху та больового синдрому в грудному відділі хребта. Застосування індивідуальної програми кінезитерапії з урахуванням періоду реабілітації у пацієнтів, дозволило достовірно знизити больовий синдром та покращити рухливість грудного відділу хребта. Програма кінезитерапії рекомендована для подальшого самостійного застосування для досягнення стабільного терапевтичного ефекту.

Ключові слова: торакалгія, терапевтичні вправи, кінезитерапія, біль у грудному відділі хребта.

Сучасний стан питання застосування фізичної терапії для осіб з доброякісним пароксизмальним позиційним запамороченням

2023-12-25T18:43:20+02:00

Резюме. Доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення є найпоширенішою причиною запаморочення, що призводить до стійких порушень рівноваги, збільшення ризику падіння, уникнення певних обставин через страх спровокувати симптоматику і обмежень у щоденній активності людини. Фізична терапія для осіб з доброякісним пароксизмаль- ним позиційним запамороченням передбачає застосування маневрів та терапевтичних вправ відповідно до наявних клінічних проявів. Метa. Проаналізувати сучасний стан питання застосування фізичної терапії для осіб з доброякісним пароксизмальним позиційним запамороченням. Методи. Аналіз науково-методичної літератури та Інтернет-ресурсів, синтез та узагальнення отриманої інформації. Результати. Проаналізовано та систематизовано типові прояви доброякісного пароксизмального позиційного запаморочення як на рівні функції, так і на рівні активності та соціальної участі особи. Структуровано знання про основні методи оцінювання осіб з доброякісним пароксизмальним позиційним запамороченням, а саме маневр Дікса–Холпайка та тест лежачи, з урахуванням функціональні можливості особи. Висвітлено сучасні стратегії втручання фізичної терапії для зазначеної категорії пацієнтів з використанням маневрів та терапевтичних вправ. Фізична терапія є єдиним типом консервативного втручання для зменшення проявів доброякісного пароксизмального позиційного запамороченням, що дозволяє ліквідувати негативну симптоматику, знизити ризик падіння, покращити загальне самопочуття людини, сприяти функціональній продуктивності, що безпосередньо дозволяє покращити якість життя.

Ключові слова: фізична терапія, доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення.

Огляд моделей рухових порушень у дітей з розладами аутистичного спектра залежно від віку

2023-12-25T18:50:32+02:00

Резюме. Розлад аутистичного спектра – це розвитковий стан нервової системи, який проявляється постійними проблемами у соціальній взаємодії, мовленні, невербальному спілкуванні та обмежувальній/повторюваній поведінці. Проте поведінкові його прояви зазвичай стають помітними не раніше другого року життя, на відміну від рухових відхиленнь, що є специфічними і можуть виявлятись від народження дитини. Мета. Розглянути та проаналізувати характер рухових порушень у дітей з розладами аутистичного спектра різних вікових груп. Методи. Аналіз, синтез та узагальнення даних науково-методичної літератури та Інтернет-ресурсів. Результати. Акумульовані відомості досліджень свідчать, що рухові порушення при аутизмі є специфічними, розвиваються із затримкою і з часом стають більш відстроченими. Певні моторні порушення можна виявити вже з перших тижнів життя малюка. Варто виконувати скринінг на затримку дрібної моторики між 6 і 15 місяцями і великих моторних функцій між 3 і 10 місяцями, а також cпостерігати за наявністю рухових стереотипів і порушень моторного контролю до 24 місяців. Це дуже важливо для скерування родин у ранні програми підтримки, щоб забезпечити своєчасну допомогу.

Ключові слова: аутизм, моторний розвиток, діти різних вікових груп.

Особливості антропометричних характристик жінок з надмірною масою тіла та гоналгіями

2023-12-25T18:57:25+02:00

Резюме. Стаття присвячена дослідженню специфіки стану антропометричної організації тіла жінок з надмірною масою тіла та неспецифічним болем у колінних суглобах (що у більшості зарубіжних джерел мають назву гоналгії). Мета. Визначити найбільш інформативні відомості компонентного складу людського тіла з метою подальшого вивчення взаємозв’язків між параметрами функціонального стану організму й показниками компонентного складу тіла у жінок з надмірною масою тіла та гоналгіями. Методи. Аналіз даних наукової літератури, пакет прикладних програм Statistica 6.0. Результати. Отримані дані планується використати під час побудови інтерпретаційної фізико-математичної моделі нижньої частини опорно-рухового апарату жінок (включаючи кістки та м’язи ніг і тазового відділу), а саме визначення вузлових навантажень на стрижні й вузли моделі, що інтерпретують кістки й суглоби. Відповідно до цього, експериментальне дослідження на основі застосування біоімпедансного аналізу дає змогу отримати інформацію про масу тіла, індекс маси тіла, відсоток та вміст жирової та знежиреної маси, дозволяє оцінити вміст жиру в окремих сегментах тіла (зокрема в актуальних для подальшого дослідження частинах тулуба та нижніх кінцівках), а також пояснює, як саме відбувається зміна навантаження на колінні суглоби і як змінюється рухова активність людини при збільшенні маси тіла в цілому. Аналіз антропометричних показників жінок з надмірною масою тіла та гоналгіями продемонстрував високі ризики нелінійного зростання перенавантаження на колінні суглоби у разі подальшого збільшення відсотка жирової маси у жіночому тілі.

Ключові слова: біоімпедансний метод, надмірна маса тіла, колінний суглоб, навантаження, інтерпретаційна фізико-математична модель, опорно-руховий апарат, гоналгія, фізична терапія.

Обґрунтування тактики реабілітації постраждалих з опіками та їх наслідками

2023-12-25T19:10:03+02:00

Резюме. Опіки призводять до порушення фізичної працездатності та соціальної адаптації і можуть мати вплив на психологічне та фізичне функціонування протягом усього життя людини. Реабілітація після опіків спрямована на фізичне і психологічне відновлення та повернення постраждалих до соціального життя та роботи. Мета. Визначення науково-обґрунтованої тактики реабілітації постраждалих з опіками та їх наслідками. Методи. Ретроспективний аналіз історій хвороб та карт диспансерного нагляду хворих за період 2005–2021 рр. Результати. Визначено обґрунтовану тактику реабілітації, яка полягає в етапності надання допомоги залежно від стадії та термінів розвитку рубцевих тканин. Показано, що проведення активних засобів реабілітації приводить до ранньої стабілізації рубців, дає можливість проведення ранніх реконструктивних втручань та відновлення функцій. Результати, отримані шляхом застосування реабілітаційних заходів на різних етапах у хворих з термічними ураженнями верхніх кінцівок свідчать про їх ефективність і доцільність застосування для оптимізації перебігу ранового процесу, зменшення можливості утворення рубців і ранньої їх стабілізації та скорочення термінів початку реконструктивних операцій. Система диспансеризації та хірургічної реабілітації хворих з термічними ураженнями та їх наслідками дозволяє вирішити актуальну проблему відновлення різних видів дефектів тканин, а також деформацій і контрактур суглобів, зменшити кількість незадовільних результатів, покращити функціонально-косметичний ефект лікування та підвищити рівень якості життя постраждалих.

Ключові слова: опіки, рубці, реабілітація, рани.

Особливості реабілітації хворих після ендоскопічної декомпресії при поперековому спінальному стенозі

2023-12-25T19:23:28+02:00

Резюме. Серед ендоскопічних хірургічних методів лікування дегенеративного спінального стенозу популярним є техніка декомпресії хребтового каналу зі збереженням задніх структур. Незважаючи на те що оперативне лікування поперекового спінального стенозу має переваги в порівнянні з консервативним лікуванням, лише 40–50 % пацієнтів одразу задоволені результатами такого лікування. Мета. Проаналізувати новітні підходи до застосування засобів і методів фізичної терапії для відновлення якості життя пацієнтів з дегенеративним поперековим спінальним стенозом після хірургічного лікування методом біпортальної унілатеральної інтерламінотомії з білатеральною декомпресією. Методи. Аналіз наукової та науково-методичної літератури, синтез та узагальнення. Результати. Проведено аналіз та порівняно результати досліджень авторів, що займалися проблемою відновного лікування пацієнтів з поперековим спінальним стенозом після оперативних втручань на хребті. Доповнено й розширено знання про типові особливості післяопераційного стану пацієнтів після ендоскопічної декомпресії при поперековому спінальному стенозі та відповідно розроблено алгоритм застосування заходів для пацієнтів відповідно до рівня післяопераційних ускладнень.

Ключові слова: поперековий спінальний стеноз, ендоскопічна декомпресія, фізична терапія.

Кіберспорт як засіб реабілітації ветеранів бойових дій: перспективи та можливості

2023-12-25T19:34:01+02:00

Резюме. Актуальність використання кіберспорту для реабілітації військових зумовлена кількома чинниками. По-перше, кіберспорт є популярним та доступним видом діяльності для молодих людей, включаючи військовослужбовців. По-друге, ігри можуть надавати психологічний комфорт і відволікають від негативних думок та спогадів, пов’язаних із військовим досвідом та травмами. По-третє, можуть покращити навички зосередженості, координації рухів, прийняття рішень та командної роботи, що може бути корисним для відновлення психофізичного здоров’я ветеранів. Мета. Дослідити перспективи та можливості кіберспорту як засобу реабілітації ветеранів бойових дій у сучасних умовах та обґрунтувати заходи їх реабілітації на державному рівні. Методи. Аналіз наукових літературних джерел, мережі Інтернет, системний аналіз, порівняння, синтез. Результати. Кіберспорт є популярним та доступним видом діяльності, який може використовуватися як засіб реабілітації ветеранів бойових дій з посттравматичним стресовим розладом, психологічними та фізичними обмеженнями. Міжнародний досвід вказує на наявність позитивних ефектів впливу геймінгу та кіберспорту на реабілітацію ветеранів – поліпшення психічного стану, відновлення когнітивних функцій, реакції та координації. За результатами дослідження констатуємо, що кіберспортивні програми можуть бути актуальними для понад 78 тис. військовослужбовців. Визначено, що в Україні актуальною є проблема вирішення питань, які стоять перед державою та суспільством: розробка дієвої централізованої програми заходів з реабілітації ветеранів; формування системи соціалізації та самореалізації ветеранів, особливо з інвалідністю. Для вирішення зазначених питань необхідна розробка цифрового проєкту з рядом завдань: створення наукової групи для оцінки ефектів геймінгу на ветеранів, підтримка кіберспортивних клубів для військових, створення матеріальної бази для тренувань та змагань, проведення змагань та обмін досвідом на міжнародному рівні, комунікаційна стратегія для просування програми ветеранського кіберспорту. Кіберспорт та геймінг як максимально інклюзивні, з низьким порогом входу, є логічними інструментами для створення програм підтримки, реабілітації та зайнятості серед ветеранів, зокрема тих, що мають фізичні вади в результаті бойових поранень. Реалізацію питання використання кіберспорту як засобу реабілітації для ветеранів бойових дій вбачаємо в розробці цифрового проєкту на державному рівні із залученням Міністерства молоді та спорту України та інших міністерств в межах їх компетентності.

Ключові слова: кіберспорт, військовослужбовці, ветерани, змагання, реабілітація, відновлення, програма.

Вплив терапевтичних вправ та ішемічної компресії на амплітуду рухів та біль при адгезивному капсуліті та міофасціальному больовому синдромі

2023-12-25T19:42:31+02:00

Резюме. Розглянуто методи лікування хворих із адгезивним капсулітом плечового суглоба та міофасціальним больовим синдромом грудного відділу. Мета. Дослідити вплив терапевтичних вправ та ішемічної компресії на амплітуду рухів і біль у пацієнтів з адгезивним капсулітом плечового суглоба та міофасціальним больовим синдромом грудного відділу. Методи. Аналіз науково-методичної літератури, комплекс терапевтичних вправ, оцінювання. Результати. Результати статистичного аналізу підтвердили значущу динаміку у показниках амплітуди з урахуванням терміну оцінювання, а також у показниках болю у кінцевих точках амплітуди руху та у тригерних точках. Фізична терапія, котра складається з комбінації терапевтичних вправ та ішемічної компресії, є ефективною для збільшення пасивної та активної амплітуди рухів у плечовому суглобі, зменшення болю при досягненні кінцевих точок діапазону рухів, а також зменшення болю у тригерних точках серед пацієнтів з адгезивним капсулітом плечового суглоба та міофасціальним больовим синдромом грудного відділу.

Ключові слова: фізична терапія, реабілітація, мануальна терапія, опорно-руховий апарат, плечовий суглоб.

Результати діагностики складових комунікативної компетентності майбутніх фізичних терапевтів

2023-12-25T19:48:18+02:00

Резюме. Проблема формування комунікативної компетентності студентів зі спеціальності фізична терапія в умовах навчального закладу потребує пошуку та залучення сучасних методів психодіагностики та на цій основі вибору з боку здобувачів більше ефективних методів самовдосконалення. Мета. Встановлення рівня розвитку комунікативних умінь та навичок у майбутніх фахівців з фізичної терапії за допомогою відповідного психодіагностичного інструментарію, що в перспективі дозволить чітко визначати найбільш дієві, ефективні методи формування комунікативної компетентності фізичних терапевтів, а також їх особистісного саморозвитку, самовдосконалення під час здобування обраної спеціальності. Методи. Аналіз літературних джерел, психодіагностичний комплекс методик: на розпізнавання емоцій «Чи розумієте Ви міміку?», методика на визначення «емоційного інтелекту» (Н. Холла), на уміння слухати, на діагностику стилю поведінки в конфлікті Томаса-Килмена, анкета керівника дискусії (Л. А. Петровська), методи математичної статистики. Результати. Засвоєння відповідних комунікативних знань, певний рівень розвитку умінь та навичок під час навчання дає можливість майбутньому фахівцеві встановлювати ефективне спілкування та стосунки із пацієнтами, родичами, колегами та іншими спеціалістами. Отже, студент під час здобування освіти (магістратура) має визначати свій рівень набутих знань, умінь, навичок спілкування як з метою контролю, так і подальшого (якщо необхідно) вибору методів самовдосконалення та набуття відповідної комунікативної компетентності. В ході дослідження на практичних заняттях з дисципліни «Етика та деонтологія» кожен студент мав проходити складений психодіагностичний комплекс, спрямований на діагностику кожної зі структурних складових спілкування (перцептивна), інтерактивна (взаємодія), комунікативна (інформаційна) та дозволив визначити їх рівень розвитку. Магістри вважають комунікативну (інформаційну) складову у своєму професійному спілкуванні більш розвиненою, ніж перцептивну та інтерактивну. Таким чином, загальне підвищення комунікативної компетентності у навчальному процесі майбутніх фахівців має бути спрямоване саме на підвищення перцептивних та інтерактивних умінь і навичок з низького та середнього до середнього та високого рівня розвитку. Залучення спрямованих методів на саморозвиток та самовиховання комунікативної компетентності у майбутніх фізичних терапевтів полягає у виборі спеціальних вправ, тренінгів та ігор з розвитку перцептивних та інтерактивних умінь, котрі мають бути реалізовані під час навчального процесу, здобуття вищої освіти другого ступеня.

Ключові слова: фізичні терапевти, навчання, магістратура, спілкування, емпатія, емоційний інтелект, перцептивна, інтерактивна, комунікативна сторони спілкування, види взаємодії, співробітництво, суперництво, вербальні та невербальні засоби.