Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія

Порівняльний клінічний аналіз комплексної програми реабілітації з використанням ортезів з низькотемпературного пластику для пацієнтів з опіками верхніх кінцівок у підгосторму періоді реабілітації

2025-10-17T15:59:06+03:00

У статті представлено результати дослідження впливу комплексної програми реабілітації з використанням ортезування низькотемпературним пластиком на ефективність відновлення функцій верхніх кінцівок після опікових травм з ІІ (А, В) ступенем у підгострому періоді відновлення. Проведено порівняльний аналіз клінічних результатів у контрольній групі (традиційна програма реабілітації) та основній групі (реабілітаційна програма з використанням індивідуально виготовлених ортезів). Мета. Метою дослідження було проаналізувати значущість комплексної програми відновлення пацієнтів після перенесених опіків верхніх кінцівок і визначити вплив ортезування на функціональне відновлення, працездатність і якість життя, отримане з опіками верхніх кінцівок, у підгострому періоді реабілітації. Методи. Використано аналіз та узагальнення наукової й науково-методичної літератури, клінічне спостереження, стандартизовані інструменти оцінювання (зокрема Michigan Hand Outcomes Questionnaire – MHQ, силу хвату), а також описову статистику та порівняльний аналіз результатів. Результати. Установлено, що включення ортезування низькотемпературним пластиком у програму реабілітації забезпечує більшу значимість клінічних покращень функцій, зменшення больового синдрому та підвищення рівня задоволеності лікуванням порівняно з традиційною програмою реабілітації. Отримані результати узгоджуються з даними Sevgi Kara та співавт. (2023), які підкреслюють використання комплексних методів оцінювання та втручання при відновленні функції кисті після опіків. Ортезування низькотемпературним пластиком може бути рекомендовано як ефективний компонент ерготерапії для осіб після опікового уражень верхніх кінцівок, пришвидшуючи відновлення рухових функцій, зменшуючи обмеження в повній активності й покращуючи якість життя.

Мультидисциплінарна команда як інструмент біопсихосоціальної моделі реабілітації

2025-10-17T16:06:47+03:00

Сучасна реабілітаційна практика все більше орієнтується на біопсихосоціальну модель, яка визнає взаємозв'язок біологічних, психологічних та соціальних чинників у процесі відновлення пацієнтів. Ефективна командна взаємодія є ключовим елементом успішної реалізації цієї моделі. Мета: дослідити роль мультидисциплінарної команди як інструменту впровадження біопсихосоціального підходу в реабілітаційному процесі; теоретичні засади мультидисциплінарної співпраці, її переваги та обмеження у контексті комплексної реабілітації.Методи: теоретичний аналіз та узагальнення наукової літератури; контент-аналіз документальних матеріалів; метод системного аналізу. Результати. Мультидисциплінарна команда, об'єднуючи фахівців різних профілів, забезпечує комплексний підхід до оцінки та втручання, що відповідає принципам біопсихосоціальної моделі. Кожен член команди робить свій унікальний внесок у розуміння біологічних, психологічних та соціальних аспектів стану пацієнта, сприяючи розробленню цілісного та персоналізованого плану реабілітації. Ефективність мультидисциплінарної команди залежить від налагодженої комунікації, чіткого визначення ролей та спільної орієнтації на потреби пацієнта. Висновки. У межах біопсихосоціальної моделі реабілітації мультидисциплінарна команда виступає ключовим інструментом забезпечення цілісного підходу до потреб пацієнта. Її ефективність базується на принципах міжпрофесійної співпраці, спільного планування, взаємної поваги й орієнтації на досягнення функціональних цілей, які виходять за межі виключно медичного відновлення. Аналіз наукових джерел і практичних прикладів демонструє, що командний підхід сприяє не лише поліпшенню фізичного стану пацієнтів, а й їх психоемоційній адаптації, соціальній інтеграції та підвищенню загальної якості життя. Успішна реалізація цієї моделі потребує створення сприятливих умов: міжпрофесійної освіти, організаційної підтримки, нормативного регулювання та культурної трансформації у бік співпраці.

Фізична терапія при хронічному болю в шиї: сучасні підходи та ефективність втручань

2025-10-17T16:14:55+03:00

Мета – узагальнити та систематизувати сучасні науково-методичні підходи і практичний досвід, як український, так і міжнародний, щодо застосування терапевтичних і реабілітаційних засобів у лікуванні пацієнтів із хронічним болем у шийному відділі хребта. Методи. Для реалізації поставленої мети було проведено аналіз спеціальної та науково-методичної літератури. Результати.Сучасні досліджень чітко визначають активні методи фізичної терапії як основу ефективного лікування хронічного болю в шиї. Індивідуалізовані програми вправ, зокрема комбіновані програми на збільшення сили, витривалості та координації, демонструють найбільш послідовну та значну ефективність у зменшенні болю, покращенні функції та якості життя з позитивними ефектами, що зберігаються у середньостроковій перспективі. Це підкреслює роль активної участі пацієнта та важливість регулярної фізичної активності в управлінні хронічним больовим станом. Перехід від медичної моделі до біопсихосоціальної є ключовим у лікуванні хронічного болю. Розуміння пацієнтом природи свого болю, усунення страхів, особливо кінезіофобії, та активне залучення до процесу лікування значно підвищують ефективність будь-яких фізичних утручань і сприяють розвитку навичок самоконтролю. Ключовим аспектом успішної терапії є індивідуалізація підходу.Хронічний біль у шиї – це гетерогенний стан, тому пацієнти мають різні домінуючі чинники: біомеханічні, нейрофізіологічні, психосоціальні. Мультимодальні програми реабілітації, що інтегрують фізичні методи, освіту, стратегії самоконтролю та враховують психосоціальні аспекти, демонструють найкращі довгострокові результати та здатність зменшити ризик рецидивів.

Особливості фізичної терапії пацієнтів з епілепсією та супутніми неврологічними порушеннями

2025-10-17T16:18:59+03:00

Епілепсія – це хронічне захворювання головного мозку, що характеризується схильністю до виникнення судомних нападів, неспровокованих будь-яким негайним ураженням центральної нервової системи. Окрім цього, захворювання проявляється нейробіологічними, когнітивними, психологічними та соціальними наслідками судомних нападів. Поширеність і захворюваність на епілепсію дещо вища серед чоловіків, аніж серед жінок, і, як правило, припадає на пік у людей похилого віку, що відображає вищу частоту інсульту, нейродегенеративних захворювань і пухлин у цій віковій групі [1].Згідно із сучасним науковим розумінням, епілепсія є системним захворюванням, унаслідок чого її прояви спостерігаються у різних структурах, що проявляються у порушеннях психіатричного, когнітивного характеру, а також, що найважливіше для фізичного терапевта, у вигляді симптоматичних порушень функцій нервової чутливості та роботи фасціально-м’язового апарату. Найбільш вираженими наслідками особливостей клінічного прояву хвороби є порушення фаз ходьби та погіршення постурального контролю, утрата м’язового тонусу з можливим формуванням парезу. При епілепсії скроневої частки (TLE) тонічна або клонічна рухова поведінка (TCB) зазвичай пов’язана з автоматизмом дистонічного прояву, тобто відхиленням голови та тулуба в сторону, протилежну від локалізації нервового спалаху у відповідній скроневій ділянці. У ході дослідження було виявлено, що залучення методів та засобів фізичної терапії, а також використання терапевтичних вправ для пацієнтів з епілепсією та супутніми неврологічними порушеннями створюють позитивну динаміку функціональних особливостей клінічного стану пацієнта. Проблематика процесу дослідження алгоритмів впливу фізичної терапії полягає у наявності різних окремих методичних підходів до втручання методами фізичної терапії, які відрізняються за категоріями та критеріями. Проте у ході проведеного дослідження було виявлено повну відсутність єдиної моделі впливу різних методів та засобів фізичної терапії з порівнянням їх ефективності у виправленні скелетно-м’язових та неврологічних порушень пацієнтів з епілепсією. Мета. Критичний аналіз науково-методичної літератури на тему зв’язку епілепсії з дистонічними порушеннями постави та сучасних методів та засобів фізичної терапії для пацієнтів з епілепсією та супутніми неврологічними порушеннями. Методи. Аналіз та оцінка сучасної науково-методичної літератури на тему практичної реалізації вибору найбільш ефективних методів та засобів фізичної терапії. Результати. Унаслідок аналізу сучасної наукової літератури щодо ефективності фізичної терапії пацієнтів з епілепсією та супутніми неврологічними порушеннями було відзначено, що тема вторинних неврологічних та функціональних порушень, викликаних епілепсією, є критично недослідженою. Глибокий аналіз наукових напрацювань дав змогу дійти висновку, що залучення пацієнтів з епілепсією та супутніми неврологічними порушеннями до процесу фізичної терапії надає можливість позитивного впливу на структурні та функціональні особливості перебігу захворювання та його наслідків. При цьому виявлено, що процес фізичної терапії має вплив на всі групи пацієнтів із різними клінічними випадками за допомогою нервової та трофічної дії, таким чином відновлюючи пошкодженні або втрачені рухові функції [2].

Комплекси реабілітаційних заходів при травмах нижніх кінцівок у підготовці фахівців із футболу

2025-10-17T16:23:07+03:00

Сучасні вимоги до ефективної професійної діяльності фахівців із футболу диктують необхідність скорішого повернення до тренувальної діяльності спортсменів після травм нижніх кінцівок, що можливо шляхом навчання тренерів та кваліфікованих спортсменів сучасним реабілітаційним заходам. Мета: описати досліджені результати впровадження комплексів реабілітаційних заходів при травмах нижніх кінцівок у програму навчання та підвищення кваліфікації тренерів, помічників тренерів та кваліфікованих футболістів. Методи. Навчання використанню комплексів реабілітаційних заходів включало проведення низки теоретичних та практичних занять із вивчення елементів східного масажу при травмах нижніх кінцівок в умовах традиційної арабської (східної) лазні та фінської сауни.У дослідженні брали участь фахівці з футболу спортивного клубу «Sporting high», м. Бейрут, а саме: 8 тренерів, 6 помічників тренерів та 10 спортсменів високої кваліфікації (загалом 24 особи). Результати досліджень фіксувалися за допомогою методу анкетного опитування. Результати. Було проведено співставлення та аналіз змін власної думки досліджуваних, на основі якого зроблено висновки щодо доцільності, ефективності та зручності застосування запропонованих комплексів реабілітаційних заходів із поєднання різних лазневих процедур та східного масажу. Висновки. Аналіз результатів анкетного опитування показав їх інформативність, а також довів методичну ефективність запропонованих нами комплексів для процесу навчання та підвищення кваліфікації фахівців із футболу. Зафіксовано значне підвищення самооцінки рівня отриманих знань, умінь та розуміння їх ефективності для практичної професійної діяльності фахівців із футболу.

Оцінка якості та активності повсякденного життя за менеджменту пацієнтів із захворюваннями легень

2025-10-17T16:27:41+03:00

Мета: проаналізувати методи, які найчастіше використовуються для оцінки ефективності фізичної терапії та реабілітації хворих із захворюваннями органів дихання. Методи. Пошук проводили на ресурсі Національного центру біотехнологічної інформації США PubMed та у базі науково-доказової літератури з фізичної терапії PEDro. За результатами пошуку в базах отримано 208 посилань, із яких після виключення тих, які не відповідали необхідним критеріям, для аналізу відібрано 20 публікацій. Результати. Вимірювання якості життя, пов’язаної зі здоров’ям (HRQL), є одним із методів оцінки функціональних результатів . HRQL і зазвичай оцінюється за допомогою опитувальників, які заповнює сам або інтерв’юер, і може бути дискримінаційним (оцінка відмінностей між пацієнтами в один момент часу) або оціночним (вимірювання змін у пацієнтів протягом певного періоду часу). Щоб інструмент HRQL був ефективним і корисним, він повинен бути дійсним, надійним, і придатним для інтерпретації. Загалом специфічні для захворювання показники HRQL є більш чутливими, ніж загальні інструменти, і можуть мати більшу очевидну валідність як для пацієнта, так і для клініциста [2; 7; 12; 14]. Висновки. Більшість рекомендацій щодо застосування методів дослідження пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) переважно спрямовано на діагностику, прогнозування, вибір стратегії медикаментозного лікування та проведення кисневої терапії. У проаналізованих клінічних настановах прогностичні критерії переважно подано з метою оцінки ризику загострень і смертності. Водночас показники, які могли б слугувати підґрунтям для оцінки або прогнозування ефективності утручань, зокрема фізичної терапії, майже не розглядаються. Більшість чинних рекомендацій недостатньо акцентує увагу на ролі методів дослідження як інструментів оцінки ефективності фізичної терапії як на етапі підготовки та реалізації програми легеневої реабілітації, так і під час аналізу її результатів. Разом із тим усі згадані в клінічних настановах методи можуть бути інтегровані у практику фізичних терапевтів. Нагальною є потреба у визначенні клінічної цінності кожного з показників, які використовуються в процесі легеневої реабілітації, а також у науковому обґрунтуванні та методичному забезпеченні їх застосування на всіх етапах надання фізичної терапії. У результаті аналізу виокремлено групи методів та показників, рекомендованих для оцінки пацієнтів із ХОЗЛ на етапах діагностики, відбору для реабілітаційних програм, прогнозування перебігу захворювання, визначення стратегії реабілітації та оцінки її ефективності.

Якість життя пацієнтів після внутрішньомозкового інсульту різного ступеня важкості: проспективне когортне дослідження в Україні

2025-10-17T16:35:35+03:00

Внутрішньомозковий інсульт (ВМІ) залишається однією з найгостріших медико-соціальних проблем сучасності та є основною причиною інвалідизації дорослого населення як у світі, так і в Україні. За останнє десятиліття захворюваність на інсульт в Україні зросла на 15–20%, що пов’язано зі старінням населення, поширеністю серцево-судинних патологій та наслідками хронічного стресу, зумовленого війною. Аналіз якості життя як інтегрального показника функціонування хворого дає змогу порівняти ефективність різних методів лікування і реабілітаційних програм, тому став невід’ємним елементом сучасних комплексних рандомізованих медичних досліджень. У статті представлено результати оцінки якості життя (ЯЖ) 120 пацієнтів, які пережили внутрішньомозковий інсульт, на основі опитувальника «SF-36 Health Status Survey». Загалом обстежено 120 хворих, які пережили інсульт (60 чоловіків і 60 жінок, середній вік – 54,2 ± 0,84 року) із різним ступенем важкості ВМІ (легкий, середній, важкий). Ступінь важкості інсульту класифікували за шкалою NIHSS (National Institutes of Health Stroke Scale). Контрольну групу становили 40 здорових осіб. Вивчено вплив ступеня важкості інсульту (за шкалою NIHSS) на фізичний та психічний компоненти здоров'я. Установлено, що зі збільшенням ступеня важкості ВМІ показники ЯЖ достовірно знижуються, особливо за шкалами фізичної активності (RF) та психічного здоров’я (MH). Причому знижена ЯЖ відзначається навіть у хворих при ВМІ без вираженого неврологічного дефіциту, погіршуючись на стадіях безсимптомних проявів поліневропатії; найбільш виражені зміни виявлено на симптомних стадіях.Із прогресуванням важкості ВМІ виявлено зменшення впливу фізичного болю на ЯЖ. Результати підкреслюють необхідність розроблення цільових реабілітаційних програм для поліпшення ЯЖ у пацієнтів із ВМІ різного ступеня важкості.

Методичні основи алгоритму фізичної терапії осіб із периферичними нейропатіями, спричиненими мінно-вибуховими травмами нижніх кінцівок

2025-10-17T16:45:25+03:00

Інтенсифікація військових дій в Україні в останні роки вивела категорію мінно-вибухових травм на рівень основних уражень. Масштаби цієї проблеми зростають через активне та масове застосування протипіхотних мін та керованих бойових дронів [2; 3; 13]. Така трансформація війни призвела до різкого збільшення кількості постраждалих із комбінованими пораненнями. Нерідко вони мають множинний характер та супроводжуються тяжкими пошкодженнями м’яких тканин, кісток і особливо периферичних нервів, що ускладнює як хірургічне лікування, так і подальшу реабілітацію [5; 10; 11]. У цьому контексті периферичні нейропатії, зумовлені мінно-вибуховими травмами нижніх кінцівок, становлять особливо складну категорію ушкоджень у постраждалих в умовах збройної агресії [13]. Пряме механічне пошкодження нервових стовбурів, ішемії тканин, компресії, гематоми та їх поєднання з переломами, опіками, ампутаціями та іншими травмами, де клінічна картина включає сильний невропатичний біль, парези або паралічі, сенсорні дефіцити, атрофію м’язів і значне обмеження функціональної мобільності, потребує якісної оцінки та подальшої реабілітації. Усе це супроводжується високим ризиком хронізації болю та вторинних ускладнень: контрактур, деформацій, психоемоційних розладів, що робить реабілітаційно-лікувальний процес надважливим у відновленні функцій організму [6; 10; 20]. Ураховуючи складність патогенезу та багатофакторність ушкоджень, фізична терапія повинна базуватися на чітких методичних принципах, інтегрувати сучасні технології відновлення та адаптуватися до умов військової медицини, застосовуючи великі ресурси, швидкі та ефективні втручання. Мета. Дослідити доказові джерела та сформувати алгоритм дій у комплексній програмі фізичної терапії осіб із периферичними нейропатіями, спричиненими мінно-вибуховими травмами нижніх кінцівок, з урахуванням особливостей бойової травми та етапів реабілітаційного процесу. Методи. Аналіз та узагальнення інформації з публікацій, відібраних на основі пошуку в базах даних PEDro, PubMed; матеріали військово-медичних міжнародних організацій (NATO, WHO). Результати. Досліджено публікації з відновленого лікування та фізичної терапії осіб із периферичними нейропатіями, спричиненими мінно-вибуховими травмами нижніх кінцівок. Вибір методів досліджень проводився із застосовуванням Міжнародної класифікації функціонування (МКФ) для комплексної оцінки стану пацієнтів та SMART-підходів до планування індивідуалізованих програм. Ураховуючи складність патогенезу та багатофакторність ушкоджень, фізична терапія базується на чітких методичних принципах та інтегрує сучасні технології відновлення до умов сучасності, де потрібні якісні та ефективні втручання. Отримані дані дають можливість якісного вдосконалення вже існуючих програм фізичної терапії осіб із периферичними нейропатіями, спричиненими мінно-вибуховими травмами нижніх кінцівок. Висновки. Базою побудови алгоритму фізичної терапії є комплекс специфічних вимог військової реабілітації з урахуванням характеру травми, супутніх уражень, психічного та/або психологічного стану пацієнта на кожному етапі відновного процесу.

Ефективність застосування програми терапії та реабілітації осіб із неспецифічним больовим синдромом у шийному відділі хребта

2025-10-17T16:52:03+03:00

Мета – визначити ефективність застосування авторської програми терапії та реабілітації осіб із неспецифічним больовим синдромом у шийному відділі хребта. Методи. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: аналіз спеціальної та науково-методичної літератури; аналіз клінічних показників та функціонального стану: огляд, збір анамнезу, визначення суб'єктивного відчуття болю за ВАШ, гоніометрія, метод електроспондилографії; аналіз активності та участі: Індекс обмеження життєдіяльності через біль у шиї (NDI); Шкала самопочуття, активності та настрою (САН), оцінка якості життя (MOS SF-36); методи математичної статистики. Усі методи дослідження були класифіковані за доменами Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я. Результати. Нами було розроблено та впроваджено програму терапії та реабілітації осіб із неспецифічним больовим синдромом у шийному відділі хребта, що реалізовувалася за двома етапами: адаптаційним та стабілізаційним. Головне завдання програми полягало у зменшенні інтенсивності больового синдрому, якнайшвидшому поверненні пацієнта до активного способу життя, запобіганні хронізації та повторним загостренням, поліпшенні якості життя. Розроблена програма базується на таких принципах надання реабілітаційних послуг: застосування Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я (МКФ); дотримання мультидисциплінарного підходу; клієнтцентричний (персоналізований) підхід; формування цілей у форматі SMART; комплексний підхід; етапність утручань; систематичність і тривалість. Фундаментом розробленої програми стало поєднання елементів найбільш ефективних засобів та методів терапії та реабілітації, що застосовуються у осіб із неспецифічним болем у шиї: терапевтичні вправи; рекреаційні вправи; мануальні техніки; навчання пацієнтів; ерготерапевтичні заходи. Ефективність розробленої програми терапії та реабілітації оцінювали на основі паралельного порівняння двох груп: основної (n=34) та контрольної (n=34), котрі були розподілені за допомогою методу адаптивної та стратифікаційної рандомізації. Висновки. Результати формувального експерименту довели, що впровадження авторської програми терапії та реабілітації для осіб із неспецифічним болем у шиї статистично значуще сприяє як зменшенню тривалості та частоти загострення та інтенсивності болю (на 55%), так і поліпшенню всіх досліджуваних функціональних (збільшення обсягу безбольових рухів у шийному відділі в середньому на 35%, у грудному – на 24%; покращення функціонального стану спонділосистем у 66,7% осіб) та основних показників повсякденної активності, діяльності та участі, а саме: особистої гігієни – на 85,5%; піднімання предметів – на 72,4%; читання – на 82,3%; головного болю – на 79,5%; зосередженості – на 81,81%; виконання роботи – на 69,4%; водіння – на 86,7%; сну – на 80,4%; відпочинку – на 87,02%; настрою – на 50,3%; а також усіх складників якості життя: фізичного компоненту здоров’я – на 17,3%, психічного компоненту – на 18,7%.

Реабілітація осіб після поранення м’яких тканин нижніх кінцівок із застосуванням фізичної терапії та ударно-хвильової терапії (огляд літератури)

2025-10-17T16:57:16+03:00

Актуальність проведеного дослідження зумовлена тим, що поранення м’яких тканин нижніх кінцівок є одним із найбільш поширених ушкоджень у бойових і мирних умовах та визначається появою збройного конфлікту на території України і великою кількістю постраждалих із даною патологією. Щонайменше одна чверть усіх бойових травм пов’язана з нижніми кінцівками. За даними різних літературних джерел, у структурі санітарних утрат поранення м’яких тканин нижніх кінцівок становлять від 30% до 60%, що, своєю чергою, зумовлює високий ризик функціональних порушень і інвалідизації. Соціально-економічні наслідки повґязані з тривалою втратою працездатності серед осіб віком від 19 до 50 років, у яких виникає потреба у тривалій медико-соціальній реабілітації. Саме тому своєчасна та комплексна реабілітація з використанням сучасних методів, зокрема фізичної терапії та ударно-хвильової терапії, є ключовою для відновлення функцій кінцівки, запобігання контрактурам, атрофії м’язів і подолання хронічного больового синдрому, а також для збереження боєздатності та працездатності цієї категорії пацієнтів. Мета. Аналіз та узагальнення сучасних наукових досліджень та результатів практичного вітчизняного та зарубіжного досвіду, які стосуються оцінки ефективності комплексної реабілітації з використанням фізичної терапії та ударно-хвильової терапії у пацієнтів із пораненнями м’яких тканин нижніх кінцівок та визначення оптимальних підходів для відновлення рухової функції та профілактики ускладнень. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення сучасних науково-методичних літературних джерел. Результати. Аналіз сучасних публікацій свідчить, що комплексна фізична терапія після поранень м’яких тканин нижніх кінцівок покращує амплітуду рухів, запобігає контрактурам і атрофії м’язів, знижує біль та прискорює відновлення функцій кінцівок. Застосування ударно-хвильової терапії (УХТ) додатково стимулює ангіогенез, покращує трофіку тканин і прискорює загоєння ран, що узгоджується з результатами клінічних спостережень і невеликих вибіркових досліджень. Разом із тим відсутність уніфікованих протоколів і недостатня кількість рандомізованих контрольованих досліджень не дають змоги визначити оптимальні режими поєднання фізичної терапії та УХТ. Наявні дані підтверджують перспективність мультидисциплінарного підходу та необхідність індивідуалізації програм реабілітації.

Динаміка відновлення адреналіну при стандартних фізичних навантаженнях у борців

2025-10-17T15:53:40+03:00

Мета роботи: вивчення динаміки зміни концентрації адреналіну в крові в борців у відновлювальному періоді після фізичного навантаження. Методи. Проведено порівняльний аналіз динаміки зміни кількості адреналіну в крові й частоти серцевих скорочень у висококваліфікованих спортсменів та осіб, які не займаються спортом, до й після виконання фізичного навантаження порівняно з контрольною групою осіб, які не займаються спортом. Результати. Виявлені зміни кількості адреналіну в крові й частоти серцевих скорочень після фізичного навантаження були статистично значущими від рівня фізичної підготовленості. Проведений порівняльний аналіз у динаміці зміни концентрації адреналіну в крові в спортсменів та осіб, які не займаються спортом, у процесі виконання фізичного навантаження виявив залежність його від рівня фізичної підготовленості спортсменів.

Оцінювання фізичного розвитку юних черлідерів методом індексів

2025-10-17T15:58:33+03:00

Загальновідомо, що фізичний розвиток – це комплекс морфологічних і функціональних властивостей організму, які визначають рівень вікового розвитку індивіда в момент обстеження. Метою вивчення фізичного розвитку юних спортсменів є встановлення динаміки росту й формування організму. Метод індексів дає змогу визначити рівень співвідношення між окремими антропометричними ознаками, і цей метод може надати орієнтовне уявлення щодо пропорційності фізичного розвитку. Мета – визначити особливості фізичного розвитку юних черлідерів методом індексів. Методи: теоретичний аналіз спеціальної літератури; медико-біологічні методи дослідження (антропометрія та антропометричні індекси, фотознімання), методи математичної статистики. Дослідження проведено з дотриманням вимог Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людини у якості об’єкта дослідження». Результати. Установлено, що в семирічних спортсменок значення індексу Пірке окреслювалися межами від 86,76% до 91,04%, а середній показник дорівнював 88,48%. Таким чином, усі 7-річні черлідерки мали індексу Пірке, що перевищував порогове значення 77%. Щодо групи спортсменок 8 років, значення індексу Пірке тут варіювали від 85,71% до 89,86%, що повністю відповідає встановленим віковим нормам (80–95%). При цьому жодна з спортсменок не мала індекс, який би перевищував 92%, тобто ознак астенічності в цій віковій категорії не виявлено. Індекси пропорційності – довжини кисті, стопи та розмаху рук, нормовані на довжину тіла, слугують морфологічними маркерами доліхостеномієлії, що часто асоціюється з астенічним морфотипом. Згідно з критеріями, ознаками астенічності для відношення довжини кисті до довжини тіла є перевищення 11%, для відношення довжини стопи до зросту – значення, більше за 15%, а для пропорції «розмах рук/довжина тіла» – перевищення 1,03%. За підсумками розрахунків установлено, що в спортсменок 7 років середній індекс довжини кисті становив 9,86%, коливаючись у діапазоні від 9,38% до 10,24%. Середнє значення індексу стопи дорівнювало 15,47% з екстремумами від 14,96% до 15,87%, що в деяких випадках перевищувало нормативну межу 15% і свідчило про тенденцію до астенічних ознак.

Стан психофізіологічних функцій спортсменів-аматорів у дрон-рейсингу

2025-10-17T16:04:02+03:00

Метою дослідження було визначення взаємозв’язку між психофізіологічними показниками спортсменів-аматорів та успішністю польотів у FPV- симуляторах. Методи: психофізіологічні тести, методи математичної статистики. Для визначення стану психофізіологічних функцій та індивідуальних особливостей сенсомоторного реагування обстежуваних використовували діагностичний комплекс «Діагност-1» (М. В. Макаренко, В. С. Лизогуб). Результати. За результатами дослідження виявлено певні взаємозв’язки між успішністю польотів у FPV-симуляторах і психофізіологічними показниками спортсменів-аматорів. Експериментальна група на виході (після навчання польотів у FPV-симуляторах) продемонструвала більш стабільні результати за показниками простої зорово-моторної реакції порівняно з контрольною групою. Спортсмени-аматори продемонстрували вищу функціональну рухливість нервових процесів після практики: обстежувані цієї групи потребували меншого часу для опрацювання 120 сигналів у режимі зворотного зв’язку. Виявлено прямі кореляційні взаємозв’язки між вхідними й вихідними результатами польотів у FPV-симуляторах. Кращі результати (менша тривалість польотів) після проходження практики обстежуваними експериментальної групи відповідали кращим вхідним результатам у перегонах дронів. Отримані дані можуть використовуватися для подальших досліджень, підготовки початківців та аматорів у спорті дронів (а саме в перегонах дронів) і популяризації цього виду спорту.

Спектральний аналіз стабілограм кваліфікованих спортсменів, що спеціалізуються у вітрильному спорті

2025-10-17T16:13:52+03:00

У статті розглянуто функціональний стан систем постурального контролю у кваліфікованих спортсменів, що спеціалізуються у вітрильному спорті. Мета – оцінювання спектральних характеристик стабілограм кваліфікованих спортсменів, що спеціалізуються у вітрильному спорті, для виявлення специфіки та потенційних адаптаційних змін у механізмах постурального контролю. Методи. У стабілометрічному дослідженні, яке проводили з використанням комп’ютерного стабілоаналізатора «Стабілан-01-2», брали участь 12 кваліфікованих спортсменів. Реєстрацію стабілограми виконували у двох положеннях тіла – вертикальна стійка та присід, з розплющеними й заплющеними очима. Результати. Виявлено, що в умовах вертикальної стійки зорова депривація не викликала суттєвих змін стабілометричних показників, що свідчить про високий рівень сенсомоторної адаптації спортсменів і домінуючу роль пропріоцептивної системи в постуральному контролі. У складніших умовах присіду порівняно з вертикальною стійкою спостерігалися значущі зміни як амплітудно-швидкісних, так і спектральних показників, зокрема зменшення частоти й збільшення амплітуд піків спектральної потужності медіолатеральних коливань центру тиску стоп і зміщення антеріопостеріорних коливань у бік високочастотного діапазону, що може свідчити про специфіку сенсомоторної адаптації спортсменів до дестабілізуючих чинників, характерних для вітрильного спорту. Отримані результати загалом виявляють односпрямовані зміни спектральних та амплітудно-швидкісних стабілометричних показників. Спектральний аналіз стабілограм рекомендовано використовувати як чутливий метод оцінювання нейром’язової регуляції постурального балансу в спортивній практиці.

Кленбутирол: від медицини до допінгу

2025-10-17T16:20:59+03:00

Обговорення потенційних анаболічних та жироспалювальних властивостей препарату кленбутирол попри його сувору заборону антидопінговими агентствами продовжується дотепер, підкреслюючи складну дилему між медичним призначенням та допінгом. Мета. Провести всебічний, науково обґрунтований огляд сучасних даних щодо застосування кленбутеролу в спортивній фармакології, об'єктивно оцінивши його фармакологію, ефективність, ризики для здоров'я та правовий статус. Методи. Проведено аналіз та систематизацію актуальних наукових досліджень, клінічних даних, оглядів та звітів токсикологічних центрів щодо фармакокінетики, фармакодинаміки, ефективності та безпеки кленбутеролу. Особливу увагу приділено порівнянню даних, отриманих у дослідженнях на тваринах та людях, а також аналізу ризиків, пов'язаних із застосуванням препарату в дозах, що перевищують терапевтичні. Результати. Кленбутерол, селективний агоніст β2-адренорецепторів, демонструє дозозалежну стимуляцію і β1-рецепторів, що лежить в основі його кардіотоксичності. Його здатність до «репартиціонування» (зменшення жирової та збереження м’язової маси) доведена у тварин, проте докази анаболічного ефекту у здорових людей є слабкими. Незважаючи на це, саме ця властивість є причиною його класифікації WADA як анаболічного агента класу S1.2. Наявні дані свідчать, що кленбутерол не покращує, а може навіть погіршувати аеробну продуктивність у спортсменів. Його використання пов'язане зі значними ризиками: короткостроковими (тахікардія, тремор, гіпокаліємія) та довгостроковими, що включають гіпертрофію міокарда, некроз кардіоміоцитів, фіброз та підвищений ризик аритмій та інфаркту міокарда. Висновки. Застосування кленбутеролу у спорті з метою поліпшення результатів є невиправданим та небезпечним. Відсутність переконливих доказів його ергогенної дії у здорових людей у поєднанні з високим ризиком серйозних, зокрема незворотних, уражень серцево-судинної системи робить його використання недоцільним.

Вплив індивідуально-психологічних особливостей гравців у кіберспорті на ймовірність прояву тильту

2025-10-17T16:28:24+03:00

Проблема тильту в кіберспорті є актуальною через значний вплив цього явища на ефективність виступів гравців. Індивідуально-психологічні та зовнішні детермінанти тильту активно досліджуються як в українській, так і в міжнародній науковій літературі. Незважаючи на зростання уваги до цієї проблематики, залишаються недостатньо розробленими питання комплексного вивчення чинників, що сприяють прояву тильту в кіберспорті. Мета. Виявити та охарактеризувати комплекс індивідуально-психологічних та зовнішніх детермінантів виникнення тильту в кіберспорті, а також установити вікові особливості прояву цього феномену серед гравців. Методи. Використано комплексний підхід, що включав теоретичний аналіз та узагальнення наукової літератури, опитування експертів у сфері кіберспорту (n=26), а також якісний аналіз отриманих емпіричних даних. Статистичний аналіз здійснювався з використанням методів описової статистики та відсоткового співвідношення. Результати. Виявлено, що основними індивідуально-психологічними чинниками тильту є характерологічні особливості спортсменів (тип темпераменту, інтроверсія та екстраверсія), суб’єктивне сприйняття відповідальності (самоефективність, локус контролю), перфекціонізм, емоційна стійкість, страх невдачі, когнітивні спотворення та негативний попередній досвід. Окремо встановлено значення фізичного та емоційного стану, включаючи перетренованість і передстартові негативні стани (лихоманка, апатія). Найбільш схильними до тильту є гравці у віці 17–20 років (58%). Серед зовнішніх чинників визначено вплив командної взаємодії, глядацької аудиторії та змагального стресу. Висновки. Результати засвідчують складний і багатогранний характер явища тильту, що потребує комплексного підходу у психологічній підготовці кіберспортсменів. Установлені вікові та індивідуально-психологічні особливості дають змогу конкретизувати напрями профілактичної роботи та розробляти ефективні стратегії запобігання негативним проявам тильту у спортивній практиці.

Різниця довжини нижніх кінцівок у практиці спортивної медицини

2025-10-17T16:33:42+03:00

Мета. Провести аналіз поширеності, методів визначення й основних причин різниці довжини нижніх кінцівок (анізомелії) серед фізично активних осіб, оцінити її вплив на ризик травматизму під час занять фізичною культурою та спортом, визначити сучасні способи її корекції. Методи. Для цього було проведено систематичний огляд літератури з використанням баз даних PubMed, Scopus та Web of Science за 2018–2025 рр. Результати. Визначили, що різниця довжини ніг визначається у 65–90% населення, переважно легкого ступеню (до 30 мм). Серед різноманітних методів діагностики анізомелії панорамна рентгенорафія нижніх кінцівок є золотим стандартом. Причинами анізомелії можуть бути вроджені та набуті стани. Навіть незначна анізомелія підвищує ризик травматизму та розвитку патологічних станів опорно-рухової системи через асиметричний розподіл навантаження на нижні кінцівки та хребет, може бути причиною больового синдрому, викривлення хребта, кульгавості, остеоартриту та остеохондрозу. Своєчасна корекція за допомогою сучасних ортопедичних засобів здебільшого допомагає усунути негативні наслідки анізомелії.

Актуальні проблеми допінгу та антидопінгові стратегії у кіберспорті

2025-10-17T16:38:47+03:00

Кіберспорт – один із найбільш динамічно зростаючих секторів спортивної індустрії, що об’єднав мільйони гравців і глядачів по всьому світу. Разом із професіоналізацією кіберспорту актуалізувалися нові виклики, серед яких особливе місце посідає проблема використання допінгу для підвищення когнітивної або фізичної продуктивності гравців. Сьогодні механізми контролю за допінгом у кіберспорті залишаються нерозвиненими, а низький рівень обізнаності спортсменів та нерозвиненість етичних норм поглиблюють проблему. Мета. Проаналізувати сучасні проблеми допінгу в кіберспорті, систематизувати основні ризики, пов’язані з використанням заборонених речовин, та обґрунтувати ефективні стратегії антидопінгової профілактики. Методи. У роботі застосовано теоретичний аналіз і узагальнення сучасної наукової літератури, контент-аналіз нормативних документів IESF, WADA та окремих кіберспортивних організацій. Використано метод експертного опитування серед фахівців із кіберспорту та методи описової статистики для обробки отриманих даних. Результати. Дослідження виявило низку актуальних проблем: відсутність уніфікованої антидопінгової політики, широке використання стимуляторів без офіційного контролю, низька обізнаність кіберспортсменів щодо ризиків допінгу, складність ідентифікації вживання психостимуляторів та нерозвиненість механізмів тестування на онлайн-турнірах. Визначено основні ризики вживання допінгу включно з кардіоваскулярними й психічними ускладненнями, етичними проблемами та юридичними викликами. Сформульовано комплекс ефективних антидопінгових стратегій, що охоплюють правове регулювання, медичний супровід та етичну освіту гравців. Висновки. Проблема допінгу в кіберспорті має комплексний характер і потребує системної профілактики, яка включає розроблення єдиної антидопінгової політики, освітні ініціативи для гравців і тренерів, регулярне медичне обстеження кіберспортсменів та впровадження сучасних технологій тестування. Реалізація цих заходів сприятиме формуванню чесного та безпечного кіберспортивного середовища.

Реабілітація фізичного здоров’я студентів закладу вищої освіти терапевтичними вправами аеробного й анаеробного спрямування

2025-10-17T16:42:36+03:00

Мета дослідження полягала у визначенні впливу терапевтичних вправ аеробного й анаеробного (лактатного) спрямування на стан фізичного здоров’я юнаків студентського віку, зокрема на показники працездатності організму, а також рівень аеробної й анаеробної продуктивності. Методи. У випробуваннях брали участь 85 юнаків віком 17–19 років, які не займалися спортом професійно та належали до основної медичної групи за станом здоров’я. Для оцінювання функціональних можливостей організму застосовувалися такі методи: велоергометричне тестування, електрокардіографія, аналіз максимального споживання кисню (VO₂2 max), показника PWC170 і визначення максимальної кількості зовнішньої механічної роботи за одну хвилину (МКЗР). Фізичне навантаження оцінювалося за енерговитратами відносно максимально допустимого рівня (Еmax). Обробку результатів здійснювали за допомогою методів математичної статистики. Результати. Початковий рівень аеробної продуктивності в досліджуваних юнаків оцінювався як «середній» і наближався до граничного значення «безпечного» рівня здоров’я (VO₂ max близько 42 мл•хв⁻–1•кг⁻–1). Уже після 16-тижневої програми бігових вправ в аеробному режимі енергозабезпечення з частотою занять тричі на тиждень спостерігалося поліпшення показників до рівня «добрий». Найбільш суттєве зростання VO₂2 max (до +14%) досягнуто завдяки біговим вправам у змішаному аеробно-анаеробному режимі енергозабезпечення при інтенсивності навантаження до 75,5% Еmax. При цьому анаеробна (лактатна) продуктивність також мала позитивну динаміку, хоча й менш виражену. Водночас тренування двічі на тиждень, а також заняття силовими вправами не показали помітного впливу на покращення фізичних показників. Корекція фізичного здоров’я студентів є актуальним завданням, що потребує використання ефективних засобів. Найвищу результативність у підвищенні фізичної працездатності й покращенні функціонального стану організму продемонстрували циклічні бігові вправи в змішаному режимі енергозабезпечення, які виконувалися тричі на тиждень.

Комплексне застосування самомасажу з використанням тренажера «Костоправ» при дисфункціях опорно-рухового апарату: поєднання фізичного, дихального та психоемоційного впливу

2025-10-17T16:55:27+03:00

Мета – оцінити ефективність інтегративної методики самомасажу з використанням багатофункціонального тренажера «Костоправ» у системі психофізичної реабілітації (СІПФР) для зменшення болю, покращення функціонального стану хребта й підвищення тілесної усвідомленості. Методи. У пілотному дослідженні взяли участь 42 особи, включаючи пацієнтів із хронічним болем у попереку та фахівців реабілітаційного профілю. Програма тривалістю 40 днів включала трифазні сеанси: підготовку, цільовий самомасаж і завершальну інтеграцію. Методика поєднувала статичний міофасціальний вплив, діафрагмальне дихання та медитативну концентрацію уваги. Результати оцінювали за допомогою шкали VAS, тесту SpineFlex, опитувальників і якісних звітів учасників. Результати. Установлено статистично значуще зменшення інтенсивності болю (–54,4%), підвищення гнучкості хребта (+21%), покращення якості сну, емоційного стану й рівня тілесної усвідомленості. Методика продемонструвала високу безпечність, доступність і можливість автономного використання після короткого навчання. Методика «Костоправ» може бути ефективним інструментом самодопомоги та реабілітації, особливо в умовах воєнного часу, коли зростає поширеність психосоматичних порушень та обмежена доступність медичних послуг. Рекомендовано проведення подальших досліджень із залученням біохімічних маркерів і ширших клінічних груп для розроблення стандартизованих протоколів і розширення сфери застосування.

Фактори формування самооцінки фізичної підготовленості здобувачів фахової передвищої освіти

2025-10-17T15:33:50+03:00

У статті розглянуто взаємозв’язки між рівнем фізичної підготовленості та самооцінкою фізичного профілю «Я» здобувачів передвищої фахової освіти різного професійного спрямування. Мета – визначити вплив рівня розвитку фізичних якостей на самооцінку фізичного «Я» здобувачів передвищої фахової освіти різного професійного спрямування. Методи. Теоретичні методи – узагальнення даних науково-методичної літератури; психодіагностичні методи – адаптована версія опитувальника «Самооцінка фізичного розвитку», розробленого на основі австралійського особистісного опитувальника Physical Self-Description Questionnaire (Marsh H.W.); педагогічні методи – педагогічне тестування, що включало оцінку показників фізичної підготовленості та здійснювалося за допомогою визначення рівня розвитку сили, гнучкості, витривалості, спритності; математико-статистичні методи – розрахунки проводилися за допомогою програм SPSS 17.0, Excel 2007 та Statistica 10.0. Результати. Найвищі показники фізичної підготовленості, та самооцінки фізичного «Я» зафіксовано у студентів Коледжу 1, які мають високий рівень спортивної кваліфікації. Студенти Коледжу 2 продемонстрували проміжні результати, студенти Коледжу 3 – найнижчі значення за всіма параметрами. У структурі самооцінки фізичного «Я» найвиразніші розбіжності зафіксовано за шкалами «Фізична активність» та «Стрункість тіла». Виявлено статистично значущі кореляції між рівнем розвитку фізичних якостей та адекватністю самооцінки фізичного «Я»: чим вищі показники гнучкості, сили, витривалості та спритності, тим менша розбіжність між суб’єктивною та об’єктивною оцінками фізичної підготовленості. Висновки. Визначено, що на формування самооцінки фізичної підготовленості здобувачів передвищої фахової освіти суттєво впливають такі чинники, як освітня спеціалізація рівень розвитку фізичних якостей та статева належність.